Глина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гли́на  (рос. глина, англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди й ін.). Тип глини виділяють за перевагою в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50% всіх осадових гірських порід земної кори.

Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.

Зміст 1 Види 2 Склад 3 Характеристики 4 Використання 5 Розповсюдження в Україні 6 Окремі родовища 7 Див. також 8 Література 9 Примітки

[ред.] Види

За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найбільш важливі групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморілонітові). Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення.

[ред.] Склад

Містить багато силікатів алюмінію і марганцю з залізом, калієм, натрієм і органічними речовинами.

Містить понад 50 % часточок розміру менше 0,01 мм (у тому числі 25 % — менше 0,001 мм). Комплекс глинистих мінералів: каолініт, монтморилоніт та гідрослюда. При збільшенні кількості грубоуламкового матеріалу глини переходять в алеврити та піски. Головні хімічні компоненти глини: SiO₂ (30—70 %), Аl₂О₃ (10—40 %), Н₂O (5—10 %), крім того присутні Fe₂O₃ (FeO), TiO₂, CaO, MgO, К₂O, Na₂O, CO₂ та інші.

[ред.] Характеристики

Докладніше у статті: Фізичні властивості глин

При зволоженні пластична, при нагріванні (випалі) стає міцною і твердою. Глина може утримувати воду, що сприяє створенню водоносних шарів у ґрунті.

[ред.] Використання

Використовують для виробництва кераміки (посуду, цегли й ін.), вогнетривких матеріалів, як адсорбент тощо.

У ливарному виробництві використовуються глини як зв'язуючий компонент формувальних сумішей для виготовлення ливарних форм; крім того, глини входять до складу ливарних фарб у вигляді глинистої суспензії, яка у зваженому стані підтримує протипригарний матеріал. У цій галузі промисловості застосовуються як вогнетривкі, так і тугоплавкі глини, а також бентонітові, що мають високу зв'язуючу властивість.

Вимоги промисловості до глин, які використовуються у ливарному виробництві, визначені ГОСТ 3226-93.^[1] Найбільше придатними для виготовлення ливарних фарб вважаються бентонітові глини. Для оцінки формувальних глин велике значення має вміст у них шкідливих домішок (S, CaO+MgO, NaO+KO і оксиди Fe).

[ред.] Розповсюдження в Україні

В Україні найбільш цінні в господарському відношенні глини є в межах Українського щита (Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Кіровоградська та Хмельницька область) та у Північно-Західному Донбасі. Родовища бентонітових глин експлуатують у Черкаській та Закарпатській областях. Полімінеральні глинисті породи поширені у осадових відкладах всієї України – їх використовують численні цегельні та цементні заводи.

[ред.] Окремі родовища

• Часово-Ярське родовище вогнетривких глин
• Кіровоградське родовище вогнетривких глин
• Веселівське родовище вогнетривких глин
• Новорайське родовище вогнетривких глин
• П'ятихатське родовище вогнетривких глин

[ред.] Див. також

• Вибільні глини
• Вогнетривкі глини

[ред.] Література

• Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004.
• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3

[ред.] Примітки

1. ↑ ГОСТ 3226-93 Глины формовочные огнеупорные. Общие технические условия