Глина
Гли́на (рос. глина, англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори.
Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.
Зміст |
Види [ред.]
За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найважливіші групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморилонітові).
Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення.
Склад [ред.]
Містить багато силікатів алюмінію і марганцю з залізом, калієм, натрієм і органічними речовинами.
Містить понад 50 % часточок розміру менше 0,01 мм (у тому числі 25 % — менше 0,001 мм). Комплекс глинистих мінералів: каолініт, монтморилоніт та гідрослюда. При збільшенні кількості грубоуламкового матеріалу глини переходять в алеврити та піски. Головні хімічні компоненти глини: SiO2 (30—70 %), Al2О3 (10—40 %), Н2O (5—10 %), крім того присутні Fe2O3 (FeO), TiO2, CaO, MgO, К2O, Na2O, CO2 та інші.
Фізичні властивості глин [ред.]
При зволоженні пластична, при нагріванні (випалі) стає міцною і твердою. Глина може утримувати воду, що сприяє створенню водоносних шарів у ґрунті.
Розрізнюють дві групи властивостей глин:
1. які визначають характеристики міцності, тривкості, крихкості (густина, щільність, опір зсуву, пластичність, структурна в'язкість);
2. які визначають гідростійкість глин (пористість, водопроникність, розмокання, набухання, природна вологість).
Основною властивістю першої групи є пластичність — здатність твердих тіл змінювати форму і розміри під дією зовнішніх сил без розривів суцільності і зберігати залишкову деформацію після зняття сил.
Пластичність характеризується числом пластичності:
де Wв — вологість на верхній межі, коли глина переходить з пластичного стану в рідкий, %;
Wн — вологість на нижній межі, коли глина втрачає пластичність, %.
Основними властивостями другої групи, що визначають гідростійкість глин, є розмокання та набухання.
Розмокання оцінюється часом повного руйнування зразка глини у воді tр при dm/dt = 0.
Питоме набухання (Н) характеризує зміну висоти зразка по відношенню до його первинного значення, в % (див. рис.).
Комплексною оцінкою процесу промивки є промивність — здатність руд промиватися водою до повного розриву зв'язку зерен між собою і звільнення їх від глини.
За промивністю руди поділяють на 4 категорії, які характеризуються числом пластичності:
- легкопромивні Р < 3.
- середньопромивні Р = 3 - 15.
- важкопромивні Р = 15 - 20.
- сильно важкопромивні Р > 20.
Використання [ред.]
Глиняні таблички були використані в якості першого відомого письмового середовища, написи клинописом проводились за допомогою тупої тростини, яка називається стилусом.
Вироби, виліплені з глини і випалені у вогні, називаються керамічними.
Із звичайної глини виготовляють горщики для квітів, глечики, миски та інший посуд.[1]
З білої глини виготовляють фарфоровий та фаянсовий посуд (чашки, блюдця, тарілки, чайники), реактивні двигуни, різноманітні технічні деталі[2][1]. Такої глини є багато в Україні, Уралі, Сибіру. Є особлива глина, що йде на виготовлення вогнетривкої цегли і посуду, який не тріскається навіть при дуже високій температурі.[1]
Глини жовтого, рожевого, червоного, сірого, зеленого кольорів у залежності від їхніх властивостей ідуть на виготовлення цегли, черепиці, облицювальних плиток, домашніх прикрас (декоративних статуеток, вазонів для квітів), гончарного посуду[2].
Глини використовуються у медицині (як адсорбент), застосовують при виробництві паперу, фарб, гуми, мила, цементу, алюмінію[2].
У ливарному виробництві використовуються глини як зв'язувальний компонент формувальних сумішей для виготовлення ливарних форм; крім того, глини входять до складу ливарних фарб у вигляді глинистої суспензії, яка у зваженому стані підтримує протипригарний матеріал. У цій галузі промисловості застосовуються як вогнетривкі, так і тугоплавкі глини, а також бентонітові, що мають високу зв'язувальну властивість.
Вимоги промисловості до глин, які використовуються у ливарному виробництві, визначені ГОСТ 3226-93.[3] Найбільше придатними для виготовлення ливарних фарб вважаються бентонітові глини. Для оцінки формувальних глин велике значення має вміст у них шкідливих домішок (S, CaO+MgO, NaO+KO і оксиди Fe).
Глина є одним з найстаріших будівельних матеріалів на Землі, поряд з каменем і деревом. Глина використовується для створення саману, кобу, кордвуду, утрамбованих глиняних структур і будівельних елементів, глинобиту, мазанки.
Розповсюдження в Україні [ред.]
В Україні найцінніші в господарському відношенні глини є в межах Українського щита (Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Кіровоградська та Хмельницька область) та у Північно-Західному Донбасі. Родовища бентонітових глин експлуатують у Черкаській та Закарпатській областях. Полімінеральні глинисті породи поширені у осадових відкладах всієї України – їх використовують численні цегельні та цементні заводи.
Окремі родовища [ред.]
- Часово-Ярське родовище вогнетривких глин
- Кіровоградське родовище вогнетривких глин
- Веселівське родовище вогнетривких глин
- Новорайське родовище вогнетривких глин
- П'ятихатське родовище вогнетривких глин
Цікаві факти [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ а б в М.М.Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки:55-56)
- ↑ а б в г Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку /Авт.-упоряд. Скуратівський В.Т.; Ілюстрації Козіної І.П., Мягкової О.В., Павлюк С.І. - К.: Веселка, 1993.- 192 с. ISBN 5-301-01434-X
- ↑ ГОСТ 3226-93 Глины формовочные огнеупорные. Общие технические условия
Див. також [ред.]
- Вибільні глини
- Вогнетривкі глини
- Промивка
- Спеціальні методи збагачення корисних копалин
- Гончарство
- Бентоніт
- Пластилін
- Глиняний кар'єр
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004.
- Самилін В., Білецький В./ Спеціальні методи збагачення корисних копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 116 с.
| Група порід | Розмір уламків | Не зцементовані (пухкі) | Зцементовані | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Обкатані | Не обкатані | Обкатані | Не обкатані | ||
| Псефіти (Pf) | > 1024 мм | Бриловий валунник | Скупчення брил | Бриловий конгломерат | Брилова брекчія |
| 1024 - 256 мм | Валунник | Необкатаний валунник | Валунний конгломерат | Валунна брекчія | |
| 256 - 4 мм | Галечник | Щебінь | Конгломерат | Брекчія | |
| 4 - 2 мм | Гравійник | Жорства | Гравеліт | Жорствяник | |
| Псаміти (Ps) | 2,0 - 0,063 мм | Пісок | Пісковик | ||
| Алеврити (Al) | 0,063 - 0,004 мм | Алеврит | Алевроліт | ||
| Пеліти (Pe) | < 0,004 мм | Глина | Аргіліт | ||
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Глина |

