Глинський Богдан Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Глинський
Інші імена Богдан Федорович Глинський-Путивльський
Народився невідомо
Помер 1509 (1512)
Проживання Велике князівство Литовське
Відомий організацією козацьких загонів і виправ
Титул князь, намісник черкасський
Термін 14881495
Конфесія православний
Родичі Федір Олександрович Глинський
Дружина Марія Іванівна Заславська
Діти Володимир Богданович Глинський
Alex K Bohdan Glinskyi.svg

Богда́н Фе́дорович Гли́нський, «Мамай» (пол. Bohdan Gliński, ? — 1509 (1512)) — шляхтич сіверський з роду Глинських, князь, намісник черкаський (14881495) і путивльський (14951497). Один з перших провідників козацьких загонів у землях Великого князівства Литовського.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Богдан Глинський був сином Федора Глинського. Був нащадком степових кочівників Великого Степу, вів своє походження від ординського темника Мамая з половецького роду Кият і Чингізхана (предка жінки Мамая).

Дуже ймовірним є те, що князі Глинські отримали свої маєтки (сучасна Черкаська і Полтавська області України) з центром у м. Глинськ на тих землях, на яких ще донедавна кочували і мали свої села-зимівники їх предки половці. Важливо пам'ятати, що на землях України саме половці найбільше потерпіли від завоювань Чингізхана. Історики і досі сперечаються про їхню мовну приналежність (тюркомовні, чи ірано-слав'яномовні). Згідно зі згадками деяких середньовічних мандрівників Україною — половці розмовляли на мові, яка була суржиком польської, руської і латинської (ромейської), за описом інших — на мові, в якій було багато тюркських елементів. Половці в Монгольській імперії і Золотій Орді стояли окремо від племен східної частини Великого Степу (предків сучасних тюрків і монголів). Перехід їхніх нащадків в особі князів Глинських на службу Великому Князівству Литовському і їхня боротьба проти залишків Золотої Орди, а також тюркських держав (Кримського і Астраханського ханств, Османської імперії) виглядає цілком закономірно в цьому контексті.

У 1488 році Богдан перебував на посаді намісника великого князя у Черкасах. Він обіймав її до 1495 року, після чого був поставлений намісником Путивля.

1492 року Глинський здійснив похід на Тягиню, захопив кримсько-татарський корабель та визволив багато українців з полону. У зв'язку з цим хан Менґлі I Ґерай надіслав скаргу великому князю Литовському Олександру.

1493 року Глинський разом із «царевичем Уздемиром» ходив походом на Низ, здобув і зруйнував новопоставлене Менґлі І Ґераєм місто Очаків, забрав у ньому «30 тисяч алтин» грошей, і людей ханських частково побив, а частково забрав у неволю. Тодї ж було пограбовано московського посла Суботу, що їхав до Криму з Валахії. Нападників Глинського хан називав «козаками черкаськими»[1].

1494 року козацька ескадра під його рукою спустилася вниз по Дніпру, татари нічого не могли вдіяти, козаки захопили турецьку залогу Очакова та розсіяли по степу татарські загони, звільнено сотні полоняників, з якими і повернулися до Черкас[2].

У 1500 році Богдан Глинський потрапив в полон до московитів у битві над Ведоршою поблизу Путивля. Він помер у полоні 1509 (1512) року.

Однак існує твердження, що в полоні він або не був, або був недовго. Під його проводом черкаські козаки ще двічі — у 1502 і 1504 роках — успішно штурмують турецьку фортецю Тавань на Дніпрі[3].

Богдан був одружений на княжні Марії Іванівні Заславській, яка народила йому сина Володимира.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ II. Стор. 4. Грушевський припускає, що інші походи козаків у 1480-х роках були здійснені за участі Богдана Глинського.
  2. Князь Богдан Глинський
  3. Князь Богдан Глинський

Джерела та література[ред.ред. код]

Українською