Глинський Михайло Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Миха́йло Льво́вич Гли́нський власного гербу (* *1467 — 15 (24 вересня) 1534) — український магнат татарського походження, воєначальник і державний діяч Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського, князь з роду Глинських.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Походив зі старшої гілки князів Глинських. Навчався в Італії, там перейшов у католицтво. Потім навчався військовому мистецтву в Німеччині (схоже, ще в Іспанії), перебував при дворах цісаря Максиміліяна Габсбурга, саського князя Альбрехта. В 1498 р. брав участь в поході на Фризію, потім повернувся до ВКЛ.[1]

Мав великі земельні маєтності на Чернігівщині, Київщині і в Білорусі. За молодих років перебував за кордоном (Саксонія, Італія), де прийняв католицтво. Студіював у Німеччині, був при дворі цісаря Максиміліана, служив у Альбрехта, курфюрста саксонського. В 14991507 роках служив маршалком двору литовського великого князя Олександра. Здобувши значний вплив, підтримував православних вельмож. Уславився перемогами над татарами. Він прагнув утворити окрему державу з руських (українських та білоруських) земель, які перебували під владою феодальної Литви. Після смерті Олександра, звинувачений у його отруєнні, був усунутий польським королем і великим литовським князем Сигізмундом І з державних посад. Глинський разом з братами Василем та Іваном в 1508 році очолив повстання групи українських та білоруських феодалів (за підтримки Московського царства), невдоволених пануванням литовської знаті. Після поразки повстанців під Гомелем Глинський зі своїми братами перейшов до Москви, дістав звання боярина і великі земельні маєтності.

Глинський відзначився як воєначальник у боротьбі проти нападів татарських орд. Під час війни Московської держави з Литвою 15121522 років намагався перейти на сторону Литви, за що був ув'язнений (15141526 роках). Після смерті великого князя Василія ІІІ брав участь у боротьбі боярських груп за владу. В липні 1534 році був ув'язнений вдруге (з Воронцовим, боярами) і помер у тюрмі. Був похований в Троїцькій лаврі Алєксандровської Слободи.[2]

Історична пам'ять[ред.ред. код]

У сучасній Україні — найвідоміший з династії Глинських, чому сприяла прижиттєва та посмертна слава блискучого ренесансного правителя. Фігурує в десятках поетичних та прозових творів. Разом зі своєю онукою, непопулярною католичкою Анною-Алоїзою, став героєм низки легенд і переказів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. W.Pociecha. Gliński Michał (zm. 1534)… S. 65
  2. W.Pociecha. Gliński Michał (zm. 1534)… S. 68-69

Джерела[ред.ред. код]

  • Журавльов Д. В. Хто є хто в українській історії. — Х.:Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. — 416 с.
  • W.Pociecha. Gliński Michał (zm. 1534) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Kraków — Warszawa, 1959.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom VIII/2, zeszyt 37.— S. 65-69 (пол.)

Посилання[ред.ред. код]