Глиняни
| Глиняни | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Глиняни на мапі України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Золочівський | ||||
| Код КОАТУУ | 4621810200 | ||||
| Засноване | 1379 | ||||
| Магдебурзьке право | 1397 | ||||
| Населення | 3242 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 5,45 км² | ||||
| Поштові індекси | 80720 | ||||
| Телефонний код | +380-3265 | ||||
| Координати | 49°49′29″ пн. ш. 24°30′58″ сх. д. / 49.82472° пн. ш. 24.51611° сх. д.Координати: 49°49′29″ пн. ш. 24°30′58″ сх. д. / 49.82472° пн. ш. 24.51611° сх. д. | ||||
| Водойма | р. Перегноївка, Тимковецький Потік | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Красне | ||||
| До станції | 10 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 41 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 80720, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Глиняни, вул. Шевченка, 38 | ||||
| Веб-сторінка | http://gmr-lviv.at.ua/ | ||||
| Міський голова | Шульга Ігор Зіновійович | ||||
Глиня́ни— місто в Золочівському районі Львівської області, за 10 км від залізничної станції Красне і за 41 км на схід від Львова. Колишній райцентр[2]. У Глинянському районі з середини 1959 року до арешту 21 січня 1961 року працював адвокатом Левко Лук'яненко.
Сироварний завод, фабрика художніх виробів.
Зміст |
Історія [ред.]
Біля міста розташована відома пізньопалеолітична Глинянська стоянка.
В давнину місцеві жителі віддавали перевагу житлам з глини — від цього походить назва містечка.
Вперше згадане в документах від 1379 р., коли Глиняни перейшли у власність польського короля, хоча поселення існувало й раніше.
Магдебурзьке право отримане 1397 року з рук Владислава ІІ Ягайла. Він же передав глинянські маєтності роду Крушельницьких.
Про статус королівського міста нагадував і тодішній герб Глинян: золота корона на червоному тлі.
1578 — містечко отримало право на проведення трьох ярмарків на рік.
Оскільки місто стояло на перетині торговельних шляхів, справи в місцевих торгівців і ремісників йшли непогано. Але й ординці сунули все тими ж шляхами. Тому в Глинянах 1603 року збудували дерев'яно-земляний замок, оточений глибоким ровом.
Середмістя брали в тісне кільце передмістя: Війтівство, Задвір'я, Долішня, Застав'я, Підзамче, Мельники.
Місце збору коронного війська (десятки тисяч солдат і шляхтичів збирались в Глинянах, очікуючи на похід).
1866 — відкрили школу ткачів.
Єврейське населення в 1910 році — 2 418 осіб.
У 1940-1961 рр, за винятком періоду німецької окупації місто було центром Глинянського району
Особистості [ред.]
- Ґалан Володимир — український громадський діяч у США, народився в Глинянах.
- Хамула Михайло — галицький промисловець, засновник фабрики килимів і ткацьких виробів у Глинянах.
- Шурко Ізидор Степанович — депутат Народних Зборів Західної України від Глинян у 1939 році.
- Лук'яненко Левко Григорович — у середині 1959 переїхав до Глинянського району, працював в адвокатурі.
Глинянський скарб [ред.]
1964 року у селі було знайдено великий скарб[3]. Невелика частина скарбу втрачена. У ньому знаходиться біля 1500 монет (датуються між 1558 та 1647 роками), різні речі із срібла та ін.
Пам'ятки [ред.]
- Костел Святого Духа XVII століття
- Дерев'яна церква Успіння ПР. БОГОРОДИЦІ, де зберігається образ розп'яття кінця XV ст.
- Греко-католицька церква св. Миколая (1894)
Чудотворна ікона Розп'яття Христового [ред.]
Отець греко-католицької церкви Дмитро Майкут: «Історія ікони починається давно. Кажуть, що вона була подарована глинянській церкві Богданом Хмельницьким. Зокрема 1648 року, готуючись до штурму Львова, український гетьман відпочив на подвір'ї храму».
Проте, науковці датують ікону 18 століттям. За спогадами мешканців, найбільші дива, пов'язані з іконою, почалися 1936 року, коли вона почала відновлюватись та випромінювати дивне світло. Відомості про відновлений образ були передані до Риму. Тоді Папа Римський Пій ХІ надав глинянському храму дозвіл проводити відпусти кілька разів на рік. Протягом 1936–1939 років зафіксовано близько трьох тисяч оздоровлень.
За радянської влади у церкві діяв музей килимарства, але протягом 30 років люди приходили сюди молитися. Сьогодні до Глянин приїжджають сотні тисяч людей, аби через віру й молитви оздоровитися.[4]
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 г. // © Демоскоп Weekly, № 475–476, 29 августа — 11 сентября 2011. Институт демографии Национального исследовательского университета «Высшая школа экономики».
- ↑ Воронежский искатель. Глинянский клад 1964 года
- ↑ Сайт zaxid.net
Посилання [ред.]
- Портал Верховної Ради України
- Глиняни // Села Золочівщини
- Стаття Gliniany у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том II (Derenek — Gżack) з 1881 року (пол.)
- Глиняни
- Глиняни. Офіційний сайт міської ради
- Замки та храми України. Глиняни
- УСПІННЯ ПР. БОГОРОДИЦІ 1749.
- сторінка Глиняни — Hlyniany — Gliniany у Facebook
- Сайт парафії в Глинянах
Література [ред.]
- Михайло Хамула Глиняни - місто моїх килимів. — New York: Українська Видавнича Спілка в Лондоні, 1969. — 138 с.
.png){kind=small}
|
||||||||
|
|||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
