Глобус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фізичний глобус

Глобус (лат. globus — куля) — куля з картографічним зображенням на поверхні, що передає наочно у зменшеному вигляді форму об'єкта, зберігає геометричну подібність контурів, співвідношення площ і єдність масштабів в усіх напрямах. Історично глобус був зменшеною в багато разів, копією Землі або небесного зводу. З початком космічної ери з'явились глобуси інших планет Сонячної системи. На глобусі усі материки, океани, моря показані у повній відповідності до їх положення на земній кулі, масштаб залишається однаковим на всій поверхні глобуса, а спотворення є мінімальними у порівнянні з картою. Для точного нанесення об'єктів на глобус використовують систему ліній — меридіанів та паралелей. Перетинаючись між собою ці лінії утворюють градусну сітку.

Історія[ред.ред. код]

«Земне яблуко» Мартіна Бехайма ще без Америки, Австралії та Антарктиди, 1491–1492 роки
Вел.jpg

Перші згадки в літературі про земні глобуси належать до III — II століть до н. е. (глобус Архімеда, Кратеса з Пергами). Найдавніший глобус, що дійшов до нашого часу, виготовив 1492 року німецький географ і мандрівник Мартін Бехайм (1459–1507) (зберігається в Нюрнберзі, Німеччина). «Земне яблуко» Бехайма є хоч і не першим, але найдавнішим глобусом, який зберігся донині. Оригіналом Бехайму служила застаріла карта світу, заснована на даних Птолемея, а також ідеї Тосканеллі. Бехайм брав участь у морських експедиціях уздовж африканського узбережжя. Південне узбережжя Африки було нанесено на підставі подорожей португальського мореплавця Бартоломеу Діаша, який у 1487 році першим із європейців обігнув Африку з півдня й відкрив мис Доброї Надії. Інформація на глобусі була спотвореною: на місці Америки, зображувалось східне узбережжя Азії та багато неіснуючих островів. Широко відомі земні й небесні глобуси, Герарда Меркатора, Ф. Апіана (XVI століття), Коронеллі (кінець XVII століття — початок XVIII століття).

Унікальною пам'яткою науки і техніки XVIII століття є Великий академічний (Готторпський) глобус (діаметром 3,12 м), що зберігається в Санкт-Петербурзі. Цей глобус-планетарій — унікальна пам'ятка XVII та XVIII століть, двох культур: німецької й російської. Створений в 1654–1664 роках під керівництвом А. Олеарія в Готторпському замку, резиденції герцога Голштинського, глобус-планетарій був подарований Петру I у ході Північної війни й привезений у Петербург у 1717 році. В 1726 році він був установлений у будівлі Кунсткамери, де згорів під час пожежі 1747 року. Збереглися лише металеві конструкції й дверцята з Голштинским гербом. Глобус був відновлений в Академії наук під керівництвом Б. Скотта в 1748–1752 роках, на внутрішній і зовнішній поверхнях були заново розписані карти зоряного неба й Землі. Глобус багато разів перевозився з місця на місце, але 1948 року повернувся до будівлі Кунсткамери. За своїми розмірами і складністю конструкції глобус не має собі рівних.

Різновиди[ред.ред. код]

За змістом земні глобуси поділяють на загальногеографічні (найпоширеніші) і тематичні (політичні, кліматичні, геологічні, тектонічні, рослинного, тваринного світу та ін.). Загальногеографічні глобуси з'явились в давні часи, тематичні — на початку XX століття. Об'ємну модель Місяця із зображенням 1/2 частини його поверхні зроблено на початку XIX століття. В СРСР уперше у світі 1959 року було виготовлено глобус цього космічного тіла (після того, як радянська автоматична станція «Луна-3» сфотографувала зворотний бік Місяця, невидимий з Землі). Отримавши детальну інформацію з автоматичних міжпланетних станцій радянськими картографами також було створено глобус Марса.

Звичайно глобус виготовляють у масштабах:

  • 1 : 30 000 000,
  • 1 : 40 000 000,
  • 1 : 50 000 000,
  • 1 : 83 000 000,
  • 1 : 106 000 000.

За охопленням території глобуси бувають географічні (земні) і астрономічні (інших планет і зоряного неба).

  • Географічний глобус — зменшене кулясте зображення земної поверхні, яке зберігає геометричну подібність контурів і співвідношення площ.
  • Глобус іншої планети — зменшене кулясте зображення поверхні іншої планети, яке зберігає геометричну подібність контурів і співвідношення площ.
  • Глобус зоряного неба — проекція зоряного неба на сферу.

За розміром глобуси поділяють на:

  • великі (діаметр понад 120 см),
  • середні (60 — 120 см),
  • малі (менше 60 см).

За матеріалом, з якого виготовлені глобуси поділяють на паперові, пластикові, скляні, гумові.

За призначенням глобуси поділяють на навчальні, довідкові, сувенірні (брелоки, глобуси-бари, глобуси-м'ячі, глобуси годинники, повітряні кульки, глобуси-жарти (окремих держав, населених пунктів тощо).

Бувають глобуси з підсвічуванням.

В Україні та інших країнах найпоширеніші пластмасові глобуси різного призначення й змісту.

У створенні глобусів вагому участь беруть українські картографи і поліграфісти. Основними підприємствами, які випускають глобуси в Україні є Державне науково-виробниче підприємство «Картографія» та Закрите акціонерне товариство «Інститут передових технологій». Глобуси виготовлені цими підприємствами різноманітні за масштабом та тематикою і не поступаються дизайном та поліграфічною якістю зарубіжним аналогам.

Використання[ред.ред. код]

Виготовлення глобуса, 1955 рік, Голандія

Основні властивості глобуса:

  • зберігає кулястість Землі;
  • зберігає взаємне розміщення земної осі, земних полюсів, меридіанів і паралелей;
  • має єдиний масштаб;
  • зберігає правильне співвідношення різних частин земної поверхні;
  • зберігає форми всіх фігур земної поверхні.

У XVII–XVII століттях глобусами користувалися мореплавці. У наш час їх застосовують з навчальною метою, як наочні прилади в науковій і практичній діяльності людей. Глобуси є незамінним наочним посібником для демонстрації кулястості Землі, зміни нахилу земної осі, добового руху Землі, зміни пір року, для визначення відстаней, площ, кутів, координат тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. (рос.) Гедымин А. В. та інші. Картография с основами топографии, частина 2. — М., 1973.
  2. (рос.) Богинский В. М., Мышецкая Е. Н., Новиков С. В. Новые глобусы. // Геодезия и картография. 1986, № 10.

Посилання[ред.ред. код]