Гломерулонефрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гломерулонефрит (скороченоГН) — захворювання нирок, що характеризується запаленням гломерул. Цей стан може бути представлено ізольованою гематурією і/або протеїнурією; або як нефротичний синдром, нефритичний синдром, гостра ниркова недостатність, або хронічна ниркова недостатність. Вони зібрані у кілька різних груп — непроліферативних або проліферативні типи. Діагностування зразка ГН важливо, тому що тактика та лікування відрізняються залежно від типу.Симптоми винекнення набряку, підвищення артеріального тиску.Хворий непритомніє і впадає в кому.Такий стан називають нирковою недостатністю. За тяжкої форми хворому може допомогти лише штучне очищення крові(гемодіаліз)і пересадка нирки.

Хронічний дифузний гломерулонефрит[ред.ред. код]

Хронічний дифузний гломерулонефрит - це хронічний запальний процес в клубочках нирок , що приводить до поступового відмирання запалених клубочків із заміщенням їх сполучною тканиною. При цьому страждають також і канальці , в яких розвивається запальний процес і некроз з утворенням рубцевої тканини, потім відбувається заміщення ниркової тканини сполучною . У 10-20 % хворих причиною захворювання є гострий гломерулонефрит. Але у 80-90% спостерігається повільне , поступове , латентне початок з випадковим виявленням змін в аналізі сечі.

Патогенез[ред.ред. код]

Це аутоімунне захворювання , при якому в клубочки нирок приноситься з крові імунні комплекси , які пошкоджують клубочки , викликаючи в них запалення . Хронічний гломерулонефрит є найчастішою причиною хронічної ниркової недостатності. З огляду на те , що процес аутоімунний , захворювання неухильно прогресує. Частіше зустрічається у чоловіків до 40 років. У дитячому віці може супроводжуватися підвищенням артеріального тиску до 130 / 90 , носовими кровотечами і болями в спині.

Патанатомія[ред.ред. код]

Процес завжди двосторонній ; нирки зменшені в розмірах , вся поверхня покрита рубчиками , ниркова тканина щільна - це називається вдруге зморщена нирка . На розрізі багато сполучної тканини , яка заміщає ниркову . Функціонуючих клубочків дуже мало. Кордон між кірковим і мозковим шаром стерий.

Клінічна картина[ред.ред. код]

Існує 4 варіанти хронічного дифузного гломерулонефриту.

• Гіпертонічний ( 20 % випадків) виражена гіпертензія - діастолічний тиск вище , ніж 95 мм рт. ст. • Нефротичний ( 20 %) - велика втрата білка з сечею до 10 - 20грам на добу в крові гіпоальбумінемія виражені набряки кінцівок , гідроторакс , асцит , анасарка .

• Поєднана форма . Найбільш типова комбінація двох попередніх , неухильне , прогресуючий перебіг. У всіх трьох формах хвороби обов'язково є зміни в аналізі сечі. (гематурія і протеїнурія ) .

• Гематурична форма . Хвороба Берже , IgA- нефрит ( рецидивуюча гематурія , набряки і АГ).

• Латентна або сечова форма . Найчастіша форма . Проявляється лише в зміні аналізу сечі - мікрогематурія , помірна протеінонурія - сліди білка..

Перебіг тривалий - понад 15 років. При цьому варіанті набряків немає , підвищення артеріального тиску незначне . У середньому 10-25 років зберігається функція нирок , але завжди неухильно прогресує і призводить до хронічної ниркової недостатності. Тече циклічно з періодами загострень , ремісій . У періоді ремісії хворі не пред'являють ніяких скарг , і тільки артеріальна гіпертензія , зміни в аналізі сечі дозволяє говорити про хворобу. Зміни в аналізі сечі залишаються завжди , тільки в період ремісії вони менше. Загострення викликаються переохолодженнями , інфекцією , вживанням алкогольних напоїв. Під час загострень клініка така ж , як при гострому гломерулонефриті . У хворого з хронічним гломерулонефритом шкіра суха .

Стадії хронічного гломерулонефриту[ред.ред. код]

Стадія збереженій функції нирок. Стадія компенсації.[ред.ред. код]

Хворий почувається задовільно , але захворювання тече прогресивно , поступово ниркова тканина заміщається рубцевою тканиною , функція нирок порушується. Нирки нездатні концентрувати сечу. Питома вага сечі дорівнює питомій вазі плазми. Можна діагностувати по аналізу сечі: збір сечі за Зимницьким - якщо питома вага не змінюється , то це початковий ознака хронічної ниркової недостатності.

Стадія з порушенням функції нирок і розвитком хронічної ниркової недостатності. Стадія декомпенсації.[ред.ред. код]

У крові накопичуються сечовина , креатинін , які нирки не можуть виділити , оскільки функція нирок порушена. У результаті цього виникає інтоксикація. Це називається уремія ( азотемія , мочекровіе ( застаріле поняття )) . З'являються ознаки інтоксикації: наростає слабкість , головний біль , нудота , блювота , спрага , язик сухий , шкіра суха , потріскує , проноси , швидке схуднення, розвивається дистрофія внутрішніх органів , кахексія , за рахунок того , що нирки не можуть виводити шкідливі речовини і організм намагається виводити їх іншими шляхами: через шкіру , через кишечник. У важких випадках запах аміаку з рота. У термінальних стадіях настає уремічна кома .

Уремія[ред.ред. код]

Уремія - це клінічний синдром , розвивається у хворих з порушенням азотовидільної функції нирок - це кінцева стадія хронічної ниркової недостатності , коли в крові накопичується багато сечовини , креатиніну , залишкового азоту , настає інтоксикація. Кінцева стадія уремії - уремическая кома. Виникає порушення дихання (дихання Чейн- Стокса) , періоди різкої загальмованості змінюються періодами гальмування - галюцинації , марення . З рота різкий уренозний або аміачний запах. На сухій шкірі білуватий наліт з кристаликів сечовини , АТ високе , в крові анемія , лейкоцитоз. Інші хвороби , які викликають уремию : хронічний пієлонефрит , судинні ураження нирок , діабетична нефропатія .

Профілактика[ред.ред. код]

Діагностика та лікування гострого гломерулонефриту , виявлення змін в аналізах сечі при хорошому самопочутті хворого. Лікування хронічного гломерулонефриту і хронічної ниркової недостатності. Радикальне лікування неможливе , так як процес аутоімунний поза загостренням , в більшості випадків показана Захист нирок . Тривале перебування в ліжку , протипоказана фізичне навантаження , уникнення переохолоджень , робота в сухому теплому приміщенні , бажано сидячи , дієта , обмеження солі до 2-3 грамів на добу , білка , їжа багата вітамінами. Санація вогнищ хронічної інфекції. У важких випадках глюкокортикостероїди ( дексаметазон , гідрокортизон) , цитостатики ( меркаптопурин , азатіоприн , циклофосфан) , курантил . Санаторно -курортне лікування в сухому жаркому кліматі. Лікування в період загострення: госпіталізація. Погіршення в аналізі сечі слід розглядати як загострення . Лікування в період загострення таке ж , як і при гострому гломерулонефриті . Протипоказання для лікування глюкокортикостероїдами : виразка шлунка , цукровий діабет , ниркова недостатність , перші 15 тижнів вагітності , хронічний гломерулонефрит з дуже високою гіпертонією. Хронічний ГН ділиться на мембранозний , мембранозно - проліферативний , мезангіопроліферативний (IgA - нефропатія) , фокально - сегментарний гломерулосклероз .


Див. також[ред.ред. код]