Глотковий приголосний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глотковий (фарингальний) приголосний 10

Гло́ткови́й[1] (фаринга́льний) при́голосний — утворюється в глотці при зімкненні голосових зв'язок.

В українській мові фарингальним приголосним є [г], та його пом'якшений алофон [г ́]. При його вимові корінь язика відтягується назад і зближується із задньою стінкою глотки. Крізь цю щілину протискується повітря й утворює характерний для цього приголосного шум.

У позиції перед і, а також перед голосними заднього ряду в запозичених словах фонема /г/ реалізується в напівпом'якшеному алофоні [г], наприклад: гість, гілка, гяур, гюйс.

В МФА представлені два глоткових приголосних, які типічні, наприклад для арабської мови:

Дзвінкий фарингальний апроксимант (ع, [ʕ]) звучить як «стиснуте» укр. г. Глухий фарингал (ح, [ħ]) схожий артикуляцією на звук «а», що вимовлений гучним шепотом.


Джерела[ред.ред. код]

  • Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і доповн. — К.: Вища школа., 1997. — 493 с.

Примітки[ред.ред. код]