Глухів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глухів
Герб Глухова.png Gluhiv.png
Герб Глухова Прапор Глухова
Будівля Глухівської міської ради
Будівля Глухівської міської ради
Глухів на мапі України. Сумська область виділена
Глухів на мапі України. Сумська область виділена
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область Сумська область
Район/міськрада Глухівська міська рада
Код КОАТУУ 5910300000
Засноване 992 рік
Перша згадка 1152 рік
Магдебурзьке право 1644
Населення 34 826 (1 грудня 2012)[1]
Площа 83,74 км²
Густота населення 416,1 осіб/км²
Поштові індекси 41400—409
Телефонний код +380-5444
Координати 51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 51.67472° пн. ш. 33.91333° сх. д. / 51.67472; 33.91333Координати: 51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 51.67472° пн. ш. 33.91333° сх. д. / 51.67472; 33.91333
Висота над рівнем моря 166 м
Водойма річка Есмань, Скоропадське озеро, Павлівське озеро, озеро Чернеча
Міста-побратими Болгарія Свіштов (Болгарія) [2]
Болгарія Криводол (Болгарія) [3]
Росія Рильськ (Росія) [4]
День міста 1 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Глухів
До обл./респ. центру
 - фізична 105 км
 - залізницею 250 км
 - автошляхами 143 км
До Києва
 - фізична 275 км
 - залізницею 328 км
 - автошляхами 306 км
Міська влада
Адреса 41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. Шевченка, 6, 2-21-15
Веб-сторінка Глухівська міськрада
Міський голова Бурлака Юрій Олександрович

Глу́хів (Аудіо вимоваопис файлу) — місто на Сіверщині України, центр Глухівського району Сумської області. Розташований на річці Есмань. Площа міста — 83,74 км², населення — 35,8 тис. осіб (перепис 2001). Столиця Війська Запорозького впродовж 17081764 років та адміністративний центр Малоросійської губернії з 1765 по 1773 роки. Значний історичний осередок східного Полісся та сучасний культурний центр України.

Глухівській міській раді, яка розташована у місті, підпорядковується село Сліпород, розташоване на південному заході від Глухова.

На початку третього тисячоліття пам'ятки стародавнього Глухова — міста великої історії, звитяжної праці та високого мистецтва, були повністю реставровані, що змінило його сучасний вигляд. У вересні 2006 року за підсумками всеукраїнського конкурсу серед населених пунктів України за найкращий благоустрій і підтримання громадського порядку місто було удостоєне найвищої нагороди «Золотий Фенікс».[5]

Назва[ред.ред. код]

За однією з версій про назву «Глухів» є походження її від слів «глухий, глушина», тобто поселення у глухих, малонаселених місцях, непрохідних лісах і болотах. Однак, цей факт не підтверджений та легко спростовується так, як місцевість в околицях нинішнього Глухова була щільно заселена ще за часів епохи неоліту — бронзи (6000—2600 роки до н. е.). Пізніше сюди прийшли скіфи. До нашого часу збереглися залишки їх укріплених городищ, які розташовані неподалік від міста. Відштовхуючись від даних отриманих шляхом археологічних розкопок, вважається, що періодом становлення і розквіту скіфських городищ (мова йде про довготривалі поселеннях), був час переселення скіфів з Передкавказзя в Нижнє Придніпров'я, а потім і на північ — приблизно в VI ст. до н. е. І тоді скіфські племена, просунувшись до кордонів «Дикого Степу», дійшли до території нинішньої Сумщини.

В епоху Київської Русі та наступні століття Глухів був значним удільним містом Чернігівського князівства. Місто розташовувалося на стародавньому торговому та військовому шляху і знаходилось у сфері інтересів київських і чернігівських князів, які часто суперничали і ворогували між собою, і тому Глухів був ретельно укріплений. Тоді початкова назва «Глухів» отримало нове значення — «міцний, неприступний в обороні». Таким місто не раз поставав перед загарбниками протягом своєї багатовікової історії.[6]

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Місто розташоване у північно-східній частині України, в межах найбільш низинної частини Українського Полісся, образ якого довершує річка Есмань на берегах якої розкинувся Глухів. На річці є кілька великих загат. Територія міста знаходиться в межах Воронезького кристалічного масиву, а саме на його південно-західному схилі. Тому тут присутні хвилясто-горбисті форми поверхні, складені переважно піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами.[7] Центр міста — це високий пагорб з крутими схилами.

Відстань до обласного центру (місто Суми) 143 км.

Координати міста: 51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. Висота над рівнем моря: 166 м.

Площа міста 83,74 км², з них понад 20 км² — це площа забудованих земель.

Клімат[ред.ред. код]

Метеостанція Глухів (23 вересня 2011)

На околиці міста розташована метеорологічна станція держкомгідромету України «Глухів», яка була створена у 1999 році. На станції ведуться спостереження та реєстрація кліматичних умов міста.[8]

Клімат Глухова помірно континентальний, зими помірно холодні.

Середньодобова температура найхолоднішого місяця (січня) — 6,7 С°. Середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) + 19,6 С°.

Середньорічна кількість опадів у місті склала 646,8 мм.

Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — у липні-серпні. У січні вона в середньому становить 4,4 м/с, у липні — 3,1 м/с.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78%, мінімальна вона у червні (64%), максимальна ж — у грудні (89%).[9]

Клімат Глухова
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 5 13 19 22 23 22 17 10 2 −1 10
Середня температура, °C −7,7 −6,4 −1,1 7,9 14,9 18,0 19,2 18,2 13,0 6,6 0,6 −4,1 6,6
Середній мінімум, °C −10 −9 −3 3 9 13 14 13 8 3 −1 −6 3
Норма опадів, мм 43 33 38 39 55 68 77 62 45 38 52 53 603
Джерело: Кліматичні дані Глухова на сайті«www.meteoprog.ua»

Ґрунти, рослинний і тваринний світ[ред.ред. код]

Глухів знаходиться у південних межа зони мішаних лісів у східній частині Українського Полісся. Ґрунти зони дерново-підзолисті і болотні. Природну рослинність складають лісові, галявинні і болотні види. З лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і дубово-грабові (діброви). На початку XXI століття лісистість тут становить близько 30%.

Для прилеглих до Глухова угідь, як і для всього Полісся, характерні типово лісові види тварини: сарна європейська, кабан дикий, вовк, лисиця звичайна, рись євразійська, куниця лісова, заєць сірий, вивірка звичайна, з птахів — тетерів, глухар, рябчик. Тут водяться такі коловодні ссавці як бобер та видра.[10]

Екологічний стан[ред.ред. код]

Ліси, лісові насадження, парки та сади займають значну частину території міста. На одного мешканця припадало в декількаразово більше площ зелених насаджень, ніж це передбачено міжнародними нормами (за якими цей показник має бути не меншим за 20 м²).[11] Місто розташоване посередині зони хвойно-широколистих лісів.

Станом на 2005 рік забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами від транспортних засобів у місті становило 1,9 тони, що становить 3,8% від загального показника області.[12]

За підсумками 2009 року Глухів був визнаний, як місто з найчистішим повітрям в Україні.[13]

Стан водних ресурсів міста характеризується як стабільний. У наш час сток шкідливих речовин до озер практично нівельований. В річці та озерах водиться різноманітна риба: карась, короп, лин, окунь; також є раки, змії, жаби та інше.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Глухова

Середньовіччя[ред.ред. код]

Глухів — одне з найдавніших міст України. Перша згадка про нього як про місто Чернігівського князівства зустрічається в Іпатіївському літописі за 1152 рік.[14] Непрямі історичні джерела (церковна література) згадують місто під 992 роком[15], коли було створено Чернігівську єпархію і Глухів ввійшов до її складу. Першими поселенцями тут були сіверяни, які в цих лісових та болотистих місцях залишили після себе Глухівське городище — VI-VIII ст.[16]

Першим відомим нам глухівським князем у 1247 році був Сімеон Михайлович, син чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Глухівським князям належали великі землі між Глуховом і Новосілем, а також землі на північ від Новосіля верхоріччям Оки з містами Мценськ, Бєлєв, Воротинськ, Одоєв (тепер Росія).

У середині XIII ст. Глухів захопили татаро-монголи.

У першій половині XIV ст. Литва приєднала Чернігівсько-Сіверську землю, куди входив і Глухів (існує припущення, що це могло статися 1320 року одночасно з підкоренням Великим литовським князем Гедиміном Києва і лівого берега Дніпра).

В 1352 році містом і краєм прокотилася смертоносна хвиля чуми. Мор на довгі роки перекреслив перспективи міста, перетворивши його в одне з багатьох поселень, які переходили від однієї держави до іншої.

1503 року місто увійшло до Московської держави.

За умовами Деулінського перемир'я 1618 року, Глухів відійшов до Речі Посполитої. У цей період він одержав Маґдебурзьке право.

Новий час[ред.ред. код]

Внаслідок національно-визвольної війни 16481654 років Глухів одержав статус сотенного міста Ніжинського полку. У 16631665 рр. існував Глухівський полк на чолі з полковниками Кирилом Гуляницьким та Василем Черкащеницею.

У січні 1664 року польско-татарська армія короля Яна II Казимира зазнала тяжкої поразки від російсько-козацького гарнізона Глухова.

8 лютого 1668 року московський воєвода Кологривов сповіщав із Глухова Шереметьєва, що з приходом до міста 1500 кінних і піших запорожців глухівчани відразу ж почали радитися, як вигнати царських ратників. «Літопис Самовидця» про той 1668 рік засвідчує: «также и в Прилуці, Миргороді, Батурині воєвод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого и новгородского и стародубовского подостававши в замках приступами, запорозскіе козаки з мещан усіх побили».

У XVIII ст. Глухів опинився в центрі найважливіших історичних і політичних подій, пов'язаних з Північною війною (17001721). А політичний відхід гетьмана І. С. Мазепи від російського царя Петра І спонукав останнього на перенесення столиці з Батурина у Глухів, що був на межі з кордонами тогочасної Росії. Під тиском царя Петра новим гетьманом обрали Івана Скоропадського.

У період з 1708 року по 1764 рік місто було столицею Гетьманщини і стало резиденцією українських гетьманів. Дмитро Яворницький в одній із своїх праць наводить рядки із довідки, складеної як відгук на прохання запорожців 1746 року до імператриці Єлизавети Петрівни про пожалування їм артилерії: «литье артилерии производят только малороссийские козаки, в городе Глухове, под смотрением войсковой генеральной канцелярии на их собственном коште».

У лютому 1750 року на старшинській раді у Глухові гетьманом Лівобережної України обрали Кирила Розумовського.

А наприкінці 1763 р. було ухвалено складену Кирилом Розумовським і старшиною записку «Про відновлення старовинних прав Малоросії». У відповідь Катерина II усунула К.Розумовського з посади гетьмана і передала управління Україною другій Малоросійській колегії, «щоб вік і ім'я гетьманів зникло, ні токмо б персона, котра була зведена в тоє достоїнство».

Після ліквідації гетьманської держави в 1764 році з частини Лівобережної України була створена 1765 року Малоросійська губернія [17] з адміністративним центром у Глухові.

Саме в цей час, влітку 1765 року, до України прийшла картопля, коли до Глухова з Петербурга надіслали інструкцію про вирощування земляних яблук, тобто картоплі, а восени — 12 пудів насіннєвої картоплі.[18]
Глухів у 19 столітті. Вулиця Києво-Московська

Після скасування полкового і сотенного поділу (1782) Глухів став повітовим містом.

Замість козацьких військових сотень 1784 року сформували Глухівський карабінерський полк (з 1796 р. — кирасирський). Глухівські кирасири відзначились у французько-російській війні 1812 р., особливо в битві за Шевардинський редут під Бородіном.

1813 року полк нагороджено Георгіївськими штандартами з написом «За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.»

У 40-ві роки XIX ст. Глухів, завдяки розташуванню на головному шляху між Києвом і Москвою, зайняв ключові позиції в торговій справі. Місто стало центром хлібної торгівлі всієї Лівобережної України.

У другій половині XIX століття починається архітектурне і культурне відродження міста в основному за рахунок місцевих меценатів, перш за все відомого українського цукрозаводчика Миколи Артемовича Терещенка. Глухів стає кращим повітовим містом Чернігівщини.[19]

У 1895 році до міста була прокладена залізниця, що поліпшило економічне становище міста, його зв'язок з іншими районами України та Росії.

Новітній період[ред.ред. код]

25 грудня 1917 почалася Українсько-більшовицька війна. 30-тисячна російська армія під проводом В. Антонова-Овсієнка чотирма групами вирушила з Гомеля і Брянська на Україну в напрямах Чернігів-Бахмач, Глухів-Конотоп, Харків-Полтава-Лозова. 19 січня 1918 року Брянська група захопила Глухів.

З 1920-х років — місто стає окружним та районним центром Новгород-Сіверського округу.

Голодомор 1932 — 1933 років торкнувся і Глухова. Тоді, 1932 року, у місті було створено історичний архів, метою якого було впорядкування архівних матеріалів та поширення науково-дослідницької роботи. А у грудні 1938 року відбулася передача архівів до НКВС.[20]

300 років Гетьманської столиці

У роки Другої світової війни, з 7 вересня 1941 по 1943 рік, Глухів був окупований німецькими військами. Саме тут був створений партизанський загін, очолюваний П.Кульбакою, який входив до легендарного з'єднання під командуванням С. А. Ковпака. 30 серпня 1943 року в ході Чернігівсько-Прип'ятської операції радянські війська відвоювали місто. Найменування Глухівських отримали 70-а гвардійська стрілецька дивізія, 226-а стрілецька дивізія, 23-я танкова бригада, 1-а гвардійська артилерійська дивізія прориву[21]. З цього приводу 1 вересня у Глухові святкується День міста.

Глухів був відбудований протягом 19431950 рр. У 1950-х рр. у місті розвинулася харчова, легка, переробна промисловість та нові галузі: електротехнічна, машинобудівна, електронна. В цей період населення Глухова стрімко зростає.[14]

На початку 1960-х років у місті створюється військова частина. А вже 1 січня 1962 року заступив на бойове чергування перший ракетний полк, озброєний ракетним комплексом Р-14.

На початку 70-х років почалося активне будівництво нового мікрорайону на території колишнього садового господарства «Трофимів сад».[22]

Вихід України зі складу СРСР ознаменувало закриття великих підприємств міста та орієнтацію на культурну спадщину.

1992 року на державному рівні Глухів відзначив своє тисячоліття.

1994 року в місті створено Державний історико-культурний заповідник.

З приходом нового століття у Глухові починається капітальний ремонт комунального господарства та реставрація історико-культурних об'єктів.

6 листопада 2008 року місто відсвяткувало 300 років з дня проголошення його столицею Гетьманщини та Лівобережної України.[23]

17 вересня 2010 року у рамках міжнародного автопробігу на ретро автомобілях, який відбувався за маршрутом Санкт-Петербург — Москва — Київ, Глухів відвідали президенти України та Росії, Віктор Янукович і Дмитро Медведєв[24][25].

Населення[ред.ред. код]

У 1897 році в місті проживало 14828 мешканців (7115 чоловіків, 7713 жінок)[26], з них: 58,1% українці, 25,9% євреї, 15,0% росіяни, 0,2% поляки, 0,2% німці, 0,2% білоруси.

На початок XX століття (1904 рік) в Глухові євреї становили 33 відсотка.[27]

Динаміка чисельності населення

Згідно з переписом населення 1959 року у Глухові проживало 22962 мешканці (10060 чоловіків, 12902 жінки)[28].

Населення міста у 1989 році становило 35869 мешканців (16512 чоловіки, 19357 жінок)[29]. Національний склад населення станом на цей рік:

Станом на 2001 рік, згідно з офіційними даними Всеукраїнського перепису, чисельність населення міста склала 35 768 осіб. З них більшість — українці, наступні за чисельністю — росіяни.

Динаміка населення [30][31][32][33]
XVII ст. XVIII ст. 1859 1897 1925 1939 1959 1989 2001 2007 2008 2009 2010 2011
4 тис. 8 тис. 11 464 14 828 19 тис. 25 тис. 22 962 35 869 35 768 35 349 35 748 35 469 35 263 35 115

Згідно з даними облуправління статистики, переломним моментом у демографічному розвитку міста став проміжок часу між 1955 та 1989 роками. Населення Глухова на 1 серпня 2011 року становило 35 115 осіб і у порівнянні з 1989 роком воно, відповідно, зменшилося на 2,1%.

Органи влади[ред.ред. код]

Місцеві органи влади представлені Глухівською міською радою, яка входить до складу Сумської області України. Також, крім Глухова, міській раді підпорядковується село Сліпород, що розташоване на південному заході від міста.

Міський голова ради — Бурлака Юрій Олександрович. До міської ради входить 36 депутатів. 6-те скликання ради за результатами виборів сформували 29 депутатів від Партії Регіонів, 4 — від ВО «Батьківщина», 2 — від Компартії України та 1 — від Партії «Фронт Змін».[34]

Економіка[ред.ред. код]

Вхід до «Зернозаготівельного заводу»

До 1991 року в місті була розвинена машинобудівна, легка та харчова промисловості. Найбільшими підприємствами міста були  — відкриті акціонерні товариства: «Завод агрегатних вузлів»; «Завод засобів обчислювальної техніки»; «Електропанель»;[35] «Глухівська текстильна фабрика»; «Глухівський хлібокомбінат»; «Глухівський маслосирзавод»; «Глухівський м'ясокомбінат»; «Глухівтехволокно»; «Сател» (найбільшвідомий Глухівський завод за радянських часів); завод продовольчих товарів та інші підприємства.

Розвиток ринкових відносин у 1990-ті роки дав поштовх для виникнення в місті нових підприємств: заводу автопричепів, науково-виробничої фірми «Модуль», МП «Мобус», приватних підприємств малого бізнесу. Зараз в місті також діють: «Зернозаготівельний завод»; «Асфальтовий завод»; «Глухівтехволокно»; «Глухівський хлібокомбінат»; «Глухівський завод «Електропанель», що входить до складу концерна Укрросметал (5 червня 2010 заводу виповнилося 50 років).

Торгівля та сфера послуг[ред.ред. код]

Центральний ринок міста

Глухів має давні традиції торгівельного осередку Лівобережної України. До кінця XVIII ст. купці з далеких і ближніх країв цілий рік заповнювали восьмитисячне місто своїми товарами. Двічі на тиждень на базарах і тричі на рік на великих ярмарках у Глухові можна було купити що завгодно. У XIX ст. тут відбувалися вже чотири рази на рік ярмарки, де продавалися великі партії зерна, худоби, шкіри, вовни, дьогтю, льону, тканин, ремісничих виробів та інше. Виторг на такому ярмарку становив 300 тис. рублів. До 30-х років ХХ ст. ярмарки проводилися на «Ярмарковищі». Сюди приїздили люди з кількох районів. Майстри з с. Шатрище, тоді Середино-Будського району привозили гончарний посуд у великому асортименті і жаростійку цеглу «шатрінку» для подів і перекатів російських печей. У продажу у великій кількості було домотканне полотно і сукно, можна було купити всілякі чекмені, свитки, кожухи, самокатанні валянки, ялові чоботи, худобу, зерно, борошно, крупи та ін. На ярмарку обов'язково були каруселі, але найбільше дітей цікавили маківники.

Зараз велику частину торгівлі та сфери послуг складає роздрібна торгівля, представлена міськими ринками і складами, гуртова — мережами магазинів, та ресторанний бізнес — декілька ресторанів і численні бари. Готельні послуги надають готелі «Європа», «Озерний», «Гетьманський двір», «Победа»[36] та «Постоялый двор».

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільний транспорт поширений на всій території Глухівського району. Особливе значення мають дороги з твердим покриттям, які проходять через більшість сіл. Основні магістралі такі: Київ — Москва М02E101; Глухів — Курськ E38; Глухів  — Суми Р44, яка далі продовжується до Харкова.

В Глухові працює автобусна станція та автопарк, який здійснює пасажирські перевезення Глухівським районом, а також до міст Суми, Харків, Полтава, Київ, Курськ, Орел, Шостка, Конотоп тощо. Є також п'ять служб радіотаксі.

У 2008 році вперше був запроваджений рух маршрутних таксі. Наразі перевезення містом здійснюється за 7 маршрутами.

В місті працює залізнична станція — Глухів.

Також є аеродром, який в 2010 році частково відновив роботу.[37] На літаку Ан-2 можна здійснювати політ над містом.

Медицина[ред.ред. код]

Глухівська центральна районна лікарня

В 1879 році у місті відкрито безкоштовну лікарню Святої Єфросинії. Будівля була побудована на кошти братів Федора та Миколи Терещенків в пам'ять про матір Єфросинію Григорівну і розміщувалася на Києво-Московській вулиці. На її утримання брати виділяли щорічно 2% від свого прибутку. У наші дні будівля лікарні — міська поліклініка.[39][40]

Зараз медичне обслуговування мешканців міста забезпечує Глухівська центральна районна лікарня, в якій працює 150 лікарів та 587 працівників середнього медичного персоналу. 13 лікарів мають вищу категорію, 35 — першу. Із середнього медичного персоналу мають категорію 226 осіб, з них вищу — 28, першу — 25.[41]

Також у Глухові знаходиться 3-тя обласна спеціалізована психіатрична лікарня, яка складається з 4 відділень: психіатричне відділення № 1, психіатричне відділення (чоловіче) № 2, диспансерне відділення (амбулаторний прийом хворих), відділення неврозів.

Освіта[ред.ред. код]

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта[ред.ред. код]

Дошкільна освіта міста представлена дитячими садками. В Глухові їх налічується 6: Журавка (Адреса: Пушкіна вул., 80), Зірочка (Адреса: Терещенко вул., 19), Ромашка (Адреса: Інститутська вул., 48), Світлячок (Адреса: Ковпака вул., 4а), Фіалка (Адреса: Суворова вул., 69), Чебурашка (Адреса: Вознесенська вул., 21).[42]

Глухівська ЗОШ I—III ст. № 1

Учні міста й району можуть навчатися в 7 загальноосвітніх закладах Глухова: Глухівська ЗОШ I—III ст. № 1, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 2, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 3, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 4, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 5, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 6, а також Глухівська спеціалізована школа-інтернат імені М. І. Жужоми.

Позашкільні заклади освіти Глухова:

  • дитяча музична школа;
  • школа юних техніків;
  • школа мистецтв;
  • автошкола для водіїв (ДОСААФ).

Заклади спеціальної та вищої освіти[ред.ред. код]

Також в місті діють Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка та педагогічний коледж при університеті, Глухівський коледж СНАУ, медичне училище, професійно-технічне училище.

Значний вклад в науку вносить колектив Глухівського науково-дослідного інституту луб'яних культур.[43]

Культура[ред.ред. код]

Міський палац культури

Вперше в Україні у Глухові було започатковано аматорські вистави при дворах можновладців на свята, зокрема на Масницю, в 1730-ті у Глухові, у палаці І. Миклашевського.

Краєзнавчий музей (Колишнє Дворянське зібрання — пам'ятка архітектури та містобудування, 1811 рік — кінець XIX століття)

Зараз у місті знаходиться низка музеїв, серед них:[44]

Музична культура[ред.ред. код]

У 1738 році у місті була відкрита спеціальна музична школа.[46]

Зараз у Глухові діє народний камерний хор духовної музики міського палацу культури. Керівником якого є Кобзар Е. Н.

Релігія[ред.ред. код]

Духовно-просвітницький центр Глинської пустині

Найбільшу кількість парафій у Глухові має Українська православна церква Московського патріархату[47], які належать до Конотопсько-Глухівської єпархії.[48] Існує також 14 інших релігійних громад та один чоловічий монастир.[49] Відбудовуються й реставруються старовинні храми.

У місті присутні два «Дома Євангелія» — Церква Євангельських Християн-баптистів та один «Зал Царства Свідків Єгови» і будинок П'ятидесятників.

Спорт[ред.ред. код]

Глухів має всі ресурси для розвитку як професійного, так і аматорського спорту. Проте перш за все на професійному рівні місто славиться своїми біатлоністами[50], боксерами та важкоатлетами[51]. Тут народився неодноразовий переможець першостей та Чемпіонатів України з біатлону Сергій Седнєв та чемпіон світу з жиму штанги лежачи Микола Колтаков.

Вихідці з міста беруть активну участь у численних Всеукраїнських універсіадах та змаганнях з волейболу, футболу, боксу та інших видів спорту.[52] У Глухівському коледжі СНАУ щорічно проводиться міжнародний турнір з волейболу пам'яті чемпіона Європи та світу Костянтина Реви, на який приїжджають команди з різних куточків України та Росії.[53]

В місті є стадіон «Дружба» на якому грає футбольний клуб «Спартак Глухів», тут проходять спортивні заходи, в тому числі й серед інвалідів.[54] Є також декілька міні-стадіонів зі штучним покриттям, метою будівництва яких є пропаганда розвитку спорту та здорового способу життя.

В Глухові щорічно проходять змагання з судномодельного спорту.

Архітектура та пам'ятки[ред.ред. код]

Див. також: Пам'ятки Глухова

У XVIII ст. Глухів був своєрідною містобудівною лабораторією, де розроблялись і втілювались різні проектні рішення. Відбулось розпланування фортеці і обнесення центру міста земляними валами бастіонного типу з чотирма брамами. Для тогочасного гетьмана Скоропадського був збудований дерев'яний двоповерховий палац. Поряд була Анастасіївська церква. В межах бастіонів були: дівочий монастир, Михайлівська церква із дзвіницею, Миколаївська церква  (єдина тогочасна пам'ятка, що збереглася) — (всі — кам'яні); Святодухівська церква (в районі Радіонівки), Церква Різдва (на Веригіно), Спасо-Преображенська церква, собор Святої Трійці — (всі — дерев'яні). Всі ці споруди були зафіксовані на кресленні від 1724 року іноземного інженера на ім'я Валлен (Wallin), що перебував на російській службі.

Проте пожежа 1748 року значно пошкодила місто, а також усі дерев'яні церкви і помешкання.

Відбудова міста почалась, коли гетьман Кирило Розумовський з дозволу імператриці Єлизавети запросив у місто архітектора Андрія Квасова (1720? — після 1770). Під керівництвом Квасова, який став генеральним архітектором Глухова, місто було відновлене з урахуванням нових вимог аристократично налаштованого гетьмана. Були збудовані: палац для К.Розумовського, припалацова церква, театральна зала для опер, бібліотека, два пансіонати для «благородного малоросійського шляхетства» та багато іншого. А після скасування гетьманства при Катерині ІІ військовий генерал-губернатор П. О. Рум'янцев-Задунайський домігся в імператриці дозволу на побудову в Глухові Малоросійської колегії на три поверхи, одного з найкращих в місті.

Але нова пожежа в серпні 1784 року знову спустошила місто.

Символи міста
Вигляд 1.JPG
Трьох-Анастасіївська церква і водонапірна башта у Глухові на Сумщині.jpg
Миколаївська церква (пам'ятка історії та архітектури національного значення).jpg
Спасо-Преображенська церква у Глухові на Сумщині.jpg
Національний педагогічний
університет
Трьох-Анастасіївська церква
і водонапірна башта
Миколаївська церква
Спасо-Преображенська церква

До середини XIX ст. значної забудови місто не зазнало, а всі нові будівлі були другорядними. Проте нового поштовху до створення шедеврів подарував Глухову меценат М. Терещенко. За його кошти в місті було побудовано одну з перлин Сумської області - Трьох-Анастасіївську церкву, чоловіче училище, жіночу гімназію, учительський інститут та багато іншого.

Пам'ятки архітектури і пам'ятники міста[ред.ред. код]

Зображення герба міста на одному з будинків

До історико-архітектурних пам'яток Глухова належать:

У місті встановлено низку пам'ятників, зокрема: композиторові Д. Бортнянському та М.Березовському (скульптор — Інна Коломієць), також, загиблим солдатам у роки Другої Світової війни і багато інших.

Не далеко від Глухова (14 км) знаходиться Свято-Різдва Богородиці Глинська Пустинь — чоловічий монастир (ставропігійний).

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також: Категорія:Персоналії:Глухів.

В Глухові збереглося старовинне єврейське кладовище, де похований прогресивний єврейський письменник-просвітитель і педагог Лазар Цвейфель (1815–1888).

ЗМІ[ред.ред. код]

Народна трибуна

У сучасному Глухові продовжує розвиватися мережа ЗМІ — як друкованих, так і електронних, розвивається Інтернет.

Друковані ЗМІ[ред.ред. код]

Обласні та регіональні суспільно-політичні періодичні видання міста: «Неделя», «Народна трибуна», «Глухівщина», «Глухов», «Данкор-Глухів», «Курьер + ТРК Глухов».

Є своя друкарня в Глухівському національному педагогічному університеті, де виходять у широкий загал видання в галузі «Педагогічних наук».

Електронні ЗМІ[ред.ред. код]

Сім всеукраїнських радіокомпаній здійснюють своє мовлення на території Глухова:

Назва Частота
1 Перший канал Національної радіокомпанії України 66.00 МГц
2 Хіт FM 91.80 МГц
3 Радіо «Ера» 101.90 МГц
4 Авторадіо 102.50 МГц
5 Радіо 5 — Ретро FM 105.30 МГц
6 Перець ФМ 107.30 МГц
7 Радіо «Слобода» 107.80 МГц

В місті є дві приватні телерадіокомпанія «Глухів» та «ТВ-ком», які надають послуги як інтернет-провайдера так і кабельного оператора.[58]

Пошта, зв’язок, банківська сфера[ред.ред. код]

Райффайзен банк Аваль

Зараз головним та єдиним оператором надання населенню поштових послуг у місті є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта».

У Глухові 5-значні телефонні номери. Код міста 05444 . Основний та єдиний оператор фіксованого зв’язку — ВАТ «Укртелеком».

Послуги стільникового зв’язку тут надають чотири оператора: Київстар, МТС, Білайн та life:). У 2008 році компанії ввели в повному обсязі телефонні системи цифрової комутації.

Банківська система представлена 7 філіями та відділеннями: «Райффайзен Банк Аваль», відділення ВАТ «Держощадбанк України», відділення «Укрсиббанк», Банк «Надра», СФ «Приватбанк», АКБ «Правекс-банк», «Індекс-Банк».[59]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Скарби Павла Полуботка у Глухові[ред.ред. код]

Докладніше: Золото Полуботка

Павло Полуботок незадовго до своєї смерті переправив значну частину своїх коштів золотом до Англії. Іншу частину скарбів Гетьман заховав у надійному місці, і саме Глухів дослідники впевнено називають цим місцем.[60] За одним із переказів, у 50-х роках 19 століття під час будівництва кам'яного будинку родиною Терещенків, робітники натрапили на чавунну дошку чи двері, яку зараз схильні називати скарбом, за рахунок якого родина й стала багатою.[61] Проте за іншою версією скарби на території міста зберігаються й досі.[62]

Вулиця Глухівська у Рильську

Вулиця Глухівська[ред.ред. код]

За назвою міста Глухів у багатьох містах України та ближнього зарубіжжя є або була Глухівська вулиця: у Києві, Чернівцях, Макіївці, Москві, Пермі, Ногінську, Вічугі, Єгор'євську. А в Рильську Глухівську вулицю за радянської влади було перейменовано на Урицького.

Галерея[ред.ред. код]

Меморіал загиблим у війні солдатам.jpg Площа.jpg Каплиця біля Спасо-Преображенської церкви.jpg Вознесенська церква (2).jpg
Меморіал «Алея слави»
Меморіал загиблим у війні
1941—1945 років.
Площа Рудченка
Каплиця біля
Спасо-Преображенської церкви
Вознесенська церква[63]
Gluhiv arka.jpg Києво-Московська вулиця «стометрівка».jpg Универмаг.jpg
Київська брама
Києво-Московська вулиця
«стометрівка»
Універмаг
Gluhiv ,bashta.jpg Глухівська митниця.jpg Пам'ятник М.Березовському у Глухові.jpg Українка.jpg Пам'ятник Загиблим у роки ВВВ в Глухові на Сумщині.jpg
Глухівська митниця
Українка
Пам'ятник Загиблим у роки ВВВ

Примітки та посилання[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. «Чисельність населення на 1 грудня 2012 року та середня за січень–вересень 2012 року». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-12-11. 
  2. Дисертації та автореферати Україні. «Українсько-болгарські відносини в 90-х роках ХХ століття». Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2011-09-23. 
  3. Посольство України в Республіці Болгарія. «Побратимські зв'язки між містами України та Республіки Болгарія». Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2011-09-23. 
  4. Сумська обласна державна адміністрація. «Єврорегіон «Ярославна»». Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2011-09-23. 
  5. «Глухів офіційно визнано кращим населеним пунктом України». УНІАН. 29 вересня 2006. 
  6. Неофіційний сайт міста Глухова. «Із глибини століть». Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2011-09-23.  (рос.)
  7. Природні зони України на сайті «Освітній портал»
  8. Discount.UA. «Метеорологічна станція держкомгідромету України «Глухів»». Архів оригіналу за 2012-02-06. Процитовано 2011-09-23. 
  9. Клімат Глухова на www.meteoprog.ua
  10. Естественные зоны Украины (банк рефератів "www.referat-bank.ru") (рос.)
  11. Глухівська міська рада,. «Структура земельного фонду». Процитовано 2011-10-20. 
  12. Екологія Сумської області на сайті Revolution
  13. Чисті та брудні міста країни на сайті Інтернет оглядника із Харкова, «Главное»
  14. а б Місто Глухів, на сайті "АМУ-Діалог"
  15. История Глухова на сайті Города и области Украины (рос.)
  16. Глухівська фортеця на неофіційному сайті Глухова
  17. Зміна адміністративно-територіального поділу Росії за останні 300 років (рос.)
  18. Гетьманські столиці України
  19. Стаття «Город Глухов» на неофіційному сайті міста Глухова (рос.)
  20. Розсекречені документи періоду нацистської окупації Сумської област на Офіційному веб-порталі Державного комітету архівів України
  21. Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945 / М.Л. Дударенко, Ю.Г. Перечнев, В.Т. Елисеев и др. — М.: Воениздат, 1985. — 598 с. (рос.)
  22. Стаття «Трофименков сад» на неофіційному сайті міста Глухова (рос.)
  23. Пам'ятні дати і ювілеї 2008 року на Офіційному веб-порталі Державного комітету архівів України
  24. Стаття «Янукович і Медведєв взяли участь у міжнародному автопробігу» на сайті Телеканалу новин 24
  25. Стаття «Президенти України і РФ обговорили питання міжрегіональної співпраці» на сайті КорреспонденТ.net
  26. Демоскоп Weekly, Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. (рос.)
  27. Статистичний довідник "Города России" (СПб. 1904)
  28. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. (рос.)
  29. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. (рос.)
  30. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  31. World Gazetteer
  32. Чисельність населення Сумської області на сайті головного управління статистики в Сумській області
  33. Управління статистики, Середня чисельність за січень–листопад 2011 року (Перевірено 31 січня 2012)
  34. Паспорт Глухівської територіальної громади на офіційному сайті Глухівської міської ради
  35. Офіційний сайт Глухівського заводу «Електропанель» (рос.)
  36. Сайт готелю «Победа»
  37. Сайт Глуховского общественного дельтапланерного клуба "АВИАКОМПАНИЯ"
  38. «Розрахунок відстаней між містами на сайті Landi-Trans.Com». Архів оригіналу за 2011-08-13. 
  39. Стаття «Безкоштовна лікарня св. Єфросинії» на неофіційному сайті міста Глухова
  40. Стаття «Глухів у 19 столітті» на неофіційному сайті міста Глухова
  41. Місто Глухів на сайті Who-is-Who
  42. Сайт «Швидкої довідки»
  43. Персональный сайт Института лубяныхкультур НААНУ (рос.)
  44. Музеї Глухова на сайті Глухів туристичний
  45. Глухівський краєзнавчий музей на сайті Музейний простір України
  46. Г. Г. Леонтьева, В. О. Тюленева Географія рідного краю // загал. освіт. школа — «Ромео», 2000. — стор. 76
  47. Стаття «Сучасна релігійна ситуація в Україні» на сайті Першої української електронної бібліотеки підручників
  48. Офіційний сайт Конотопсько-Глухівської єпархії (рос.)
  49. Стаття «Глухов религиозный» на Неофіційному сайті Глухова (рос.)
  50. Газета «Ваш Шанс», Глуховские биатлонисты выиграли Украину (рос.)
  51. ТРК Глухів. «Глухівські біатлоністи – найкращі в Україні» (російською). Архів оригіналу за 2012-02-07. Процитовано 2011-09-30. 
  52. Стаття «Наші боксери – переможці» на Неофіційному сайті Глухова
  53. Офіційний сайт Глухівського коледжу СНАУ
  54. Стаття «Боротися – разом» на сайті ТРК Глухов
  55. Стаття «Історія Миколаївської церкви» на Неофіційному сайті Глухова
  56. Стаття «Історія Спасо-Преображенської церкви» на Неофіційному сайті Глухова
  57. Стаття «К 300-летию гетманской столицы — Триумфальная арка» на Неофіційному сайті Глухова (рос.)
  58. Засоби масової інформації на Глухівська міська рада (Офіційний сайт)
  59. Сумська обласна рада, місто Глухів
  60. RT.KORR, Пошуки скарбів Полуботка (Перевірено 20 жовтня 2011)
  61. Sevs24.narod.ru, Глухів (Перевірено 20 жовтня 2011)
  62. Paralleli.if.ua, Скарби України: де вони заховані? (Перевірено 20 жовтня 2011)
  63. Стаття «Історія Вонесенської церкви» на Неофіційному сайті Глухова

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.
  • Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998.
  • ІМіС УРСР. Сумська область. К., 1973; Ткаченко В. К. Глухів. Х., 1974; Белашов В. И. Глухов — забытая столица гетманской Украины. К., 1992; Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження. К., 1999.
  • Г. Г. Леонтьева, В. О. Тюленева Географія рідного краю // загал. освіт. школа — «Ромео», 2000. — стор. 76.
  • Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. С.-Петербургъ, 1890—1907.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]