Глюкоза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Глюко́за (від грец. γλυκύς — солодкий) (виноградний цукор), С₆Н₁₂О₆ - важливий моносахарид; білі кристали солодкі на смак, легко розчиняються у воді.

Знаходиться в соку винограду, в багатьох фруктах, а також у крові тварин і людей.

М’язова робота виконується головним чином за рахунок енергії, яка виділяється при окисленні глюкози.

Глюкоза отримується при гідролізі полісахаридів крохмалю і целюлози (під дією ферментів або мінеральних кислот).

Використовується як засіб посиленого харчування , або як лікарська речовина, при обробці тканини.

Перетворення між α- і β-D-Глюкозою відбувається через відкриту форму.

Природна кристалічна глюкоза (виноградний цукор) представляє собою циклічну альфа-формулу. При розчиненні в воді вона переходить в ланцюгову, а через неї в бета-форму; при цьому установлюється динамічна рівновага між усіма формами.

Бета-форма також може бути виділена в кристалічному вигляді; у водному розчині вона утворює рівноважну систему з іншими формами.

Ланцюгова форма існує лише в розчинах, причому в дуже невеликій кількості, а в вільному вигляді не виділена.

Ізомерні форми сполук, які здатні переходити одна в одну називають таутомерними формами, чи таутомерами. Явище таутомерії дуже розповсюджене серед органічних сполук.