Глєбка Петро Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Петро́ Фе́дорович Глє́бка (біл. Пятро Глебка; * 23 червня (6 липня) 1905, село Вялікая Уса, нині Узденський район Мінської області Білорусі  — † 18 грудня 1969, Мінськ) — білоруський громадський діяч, науковець, поет, драматург, перекладач. Академік АН БРСР (1957).

У 1957—1969 роках був директором Інституту мистецтвознавства, етнографії і фольклору АН БРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селянській сім'ї. Після закінчення семирічки (1923), намагався поступити в БДУ, однак після невдалої спроби, поступає в Білпедтехнікум (1924-1927). Там знайомиться з П. Трусом і М. Лужаніним, активно співпрацюває з ними в настінній газеті. У 1925 П. Глєбка вступає до рядів «Молодняку», у цьому ж році в газетах «Білоруське село», «Радянська Білорусь», часописах «Робітниця і селянка», «Білоруський піонер» з'явилися його перші вірші. Починав він як типовий молодняківець - зі "сталевою" вірою в "золотий ранок" країни. З переходом Глєбки в 1926 у літературно-художнє об'єднання «Узвишшя» міняється його творча манера. Вона становиться більш стриманою, рефлексійно-розважливою, психологічно поглибленою. У 1927 Глєбка переводиться на літературно-лінгвістичне відділення БДУ, де атмосфера в цілому сприяла інтелектуальному росту і мистецькій творчості. Реальність бачилась молодому Глєбку в романтичному світлі, а майбутнє Білорусі - мрійливим і світлим. Білоруські тенденції поета деколи набувають ясенінських інтонацій, про що Глєба сам признається пізніше в автобіографії.

Перший збірник П. Глєбки - «Шипшина» (1927) - промовистий зразок ліричної поезії, свідчення його самобутнього таланту. Лірика поета набуває символіко-алегоричні обриси, становиться виразно медитативною. Ліричний герой все частіше самовиявляється через мінорні тони, через бурливий каскад суперечливих думок та переживань. Тема кохання стала одним з важливих засобів самовиявлення П. Глєбки. Образ коханої лейтмотивом проходить через низку віршів «Краса молодості» (1927). Створений поетом ескіз природи у його природоописувальних циклах теж сприяє розкриттю стану ліричного героя («Тремтіти в інеї», «Клен зав'яв», «Гнуться верби», «Зустрінемо весну», «Місяць нуртує» та ін. ). У пізніших збірниках поезії - «Урочисті дні» (1930), «Хід подій» (1932), «Чотири вітри» (1935), «Мужність» (1938) - яскраво відбилася атмосфера літературного життя 30-х років з її натхненним прославленням героїчної сучасності і апофеозам революції.

Після закінчення університету (1930) П. Глєбка працював завідувачем літвідділу в газеті «Колгоспник Білорусі», в часописі «Полум'я революції». У 1934-1936 - консультантом з поезії в СП БРСР. Під час Другої світової війни - у редакціях фронтових газет «За Радянську Білорусь», «За вільну Білорусь». Під псевдонімом Язеп Касіла друкував сатиричні твори у газеті-плакаті «Роздавимо фашистську гадину» і в «Партизанській дубинці». У 1943-1945 - редактор видавництва ЦК КП(б)Б «Радянська Білорусь», головний редактор Державного видавництва БРСР у Москві. У 1944 його призначили керівником групи зі складання «Російсько-білоруського словника» (1953). Серед найкращих віршів часів війни варто згадати «Партизани», «Смерть солдата», «Рідний хліб», «Посилка», «Гай», «Живе слово», «Про книги», «Білорусі», «Перелом», «Повернення» та ін.. У цілому ж лірика воєнного періоду відмітна в масштабі всієї білоруської радянської літератури 1941-1945рр., і, мабуть, не буде помилкою вважати її вершиною літературно-художньої праці поета.

П. Глєбка виділявся глибоким розумінням ролі гуманітарної науки в долі народу. Задовго до того, як академік АН Білорусі П.Ф.Глєбка (з 1957) очолив Інститут мистецтвознавства, етнографії і фольклору (ІМЕФ) АН БРСР (1957-1969), а потім все відділення суспільних наук, він дбав про розвиток мови, її культури і державний статус, про шляхи мовознавства та інших галузей наук в республіці. П.Ф.Глєбка ініціював і брав безпосередню участь у розробці плану видання зводу білоруської народної творчості. На сьогодні, видана ним серія БНТ налічує біля 50 томів творів традиційної культури. За його пропозицією наукові співпрацівник ІМЕФ АН Білорусі почали збір і підготовку до видання памятників історії та культури Білорусі (7 томів). Як учений та організатор науки П.Ф.Глєбка долучився до вироблення стратегічних напрямків розвитку театрознавства і фольклористики, мистецтвознавства і етнографії, кінознавства і ентомузикології. П.Ф.Глєбку обирали депутатом Верховної Ради БРСР (1955-1967). Як член делегації Білоруської ССР неодноразово брав участь у роботі сесій Генеральної Асамблеї ААН. Як підсумком цих поїздок зявилися «Вірші про закордон», «Розмова з океаном».

Твори[ред.ред. код]

Збор твораў: у 4 т. / Пятро Глебка; прадм. А. Вялюгіна. - Мн.: Маст. літ., 1984-1986. На спатканні гадоў: вершы / Пятро Глебка; прадм. і ўклад. М.В. Няхая. - Мн.: Юнацтва, 1990. - 95 с. Выбранае / Пятро Глебка // Семнаццаць песень: зб. паэзіі. — Мн.:, 1997. С. 38-64.

Література[ред.ред. код]

  • Охріменко П. П. Глєбка Петро Федорович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 428.
  • Барадулін Р.І. Акадэмік / Р.І. Барадулін // Аратай, які пасвіць аблокі / Р.І. Барадулін. — Мн., 1995. С. 165-167.
  • Глебка Петр Федорович // Национальная академия наук Беларуси: персональный состав. 3-е изд., доп. и перераб. — Мн., 2003. С. 45-46.
  • Глебка Пятро // Бел. энцыкл. : у 18 т. Мн., 1997. Т. 5. С. 293.
  • Глебка Пятро // Энцыкл. гісторыі Беларусі : у 6 т. Мн., 1996. Т. 3. С. 44.
  • Глебка Пятро // Беларускія пісьменнікі : біябібліягр. слоўн. : у 6 т. Мн., 1993. Т. 2. С. 210-224.
  • Ліс А.С. Пятро Глебка, 1905-1969 / Ліс А.С. // Гісторыя беларускай літаратуры XX стагоддзя: у 4 т. Мн.:, 2003. Т.4, кн.2. С. 224-247.
  • Максімовіч В.А. «… І сябе асудзіў на пакуты»: творчасць П.Глебкі 20-30-х гг. / Валеры Максімовіч // Шыпшынавы край / Валеры Максімовіч. — Мн.:, 2002. С. 32-45.
  • Пятро Глебка // Беларускія пісьменнікі (1917-1990) : даведнік. Мн., 1994. С. 143-144.
  • Фядосік А.С. Пятро Фёдаравіч Глебка / А.С. Фядосік // Весці АН Беларусі. Серыя гуманітарных навук. 1995. № 2. С. 124-126.