Глікозиди
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Глікози́ди (від грец. γλυκύς- солодкий та είδο — вигляд) — природні органічні речовини; з погляду хімії — продукти конденсації циклічних форм вуглеводів (моно- або олігосахаридів) та компонента невуглеводної природи (аглікону), яким можуть бути стероїди, феноли або алкалоїди.
[ред.] Фізиологічна дія
Специфічна дія глікозиду зумовлена типом аглікону. Це здебільшого кристалічні сполуки, майже завжди гіркі на смак, мають специфічний запах. Беруть участь у процесах обміну речовин.
[ред.] Деякі важливі приклади
Особливо багаті на глікозиди рослини, але виявлені вони і в організмах тварин. В рослинах найчастіше зустрічаються такі глікозиди:
- амігдалін, який часто міститься в листках і кісточках рослин сімейства розових: гіркий мигдаль, абрикос, персик, слива
- синігрин — гірчиця, хрон
- соланін — картопля
- антраглікозиди — ревень
До групи глікозидів в організмі тварин і людини належать цереброзиди мозку і нуклеозиди. Деякі глікозиди (стрептоміцин, азонін, строфантин) застосовують у медицині.
