Гнейс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гнейс — Гнейс (рос. гнейс, англ. gneiss, нім. Gneis m) – зерниста (розмір зерен понад 0,2-0,3 мм) метаморфічна гірська порода, що складається переважно з польового шпату, а також кварцу та кольорових мінералів. Другорядні мінерали Ґ.: ґранат, кордієрит, дистен, силіманіт і інш. Акцесорні мінерали: сфен, рутил, циркон, апатит, магнетит, карбонати.
Характеризується більш-менш чітко визначеною паралельно-тонкосмугастою текстурою, з переважаючими ґранобластовими та порфіробластовими структурами.
За характером первинних порід (ступенем метаморфізму) виділяють парагнейси і ор-тогнейси. Перші утворюються внаслідок глибокого метаморфізму осадових г.п., а другі - магматичних (головним чином вулканічних).
За мінеральним складом виділяють плагіогнейси, біотитові, мусковітові, двослюдяні, амфіболо-ві, піроксенові Ґ. За структурою і текстурою розрізнюють Ґ. деревовидні, очкові, стрічкові, листові та інш.
Комбіновані Ґ. - граніто-гнейси, діорито-гнейси тощо. Найбільш типові Ґ. для древніх докембрійських комплексів. Серед них - сірі Ґ., які відносять до найдавніших гірських порід Землі. Активне утворення Ґ. спостерігалося 2,5-2,0 млрд. років тому.
Густина Ґ.-2,65-2,87, пористість 0,5-3,0%, водопоглинання 0,2 -2,3%.
Родовища Ґ. відомі в Скандинавії, Канаді, Росії, Україні та інш. країнах. Застосо-вують для виробництва щебеню, тротуарних плит, як облицювальний матеріал.
Термін гнейс введено Л.Лессінгом (1931 р.).
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
