Гнилиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гнилиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Скориківська сільська громада
Облікова картка Гнилиці 
Основні дані
Засноване 1463
Населення 779
Територія 4.122 км²
Густота населення 188.99 осіб/км²
Поштовий індекс 47820
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°41′32″ пн. ш. 26°05′26″ сх. д. / 49.69222° пн. ш. 26.09056° сх. д. / 49.69222; 26.09056Координати: 49°41′32″ пн. ш. 26°05′26″ сх. д. / 49.69222° пн. ш. 26.09056° сх. д. / 49.69222; 26.09056
Відстань до
районного центру 		24 км
Найближча залізнична станція Підволочиськ
Відстань до
залізничної станції 		24 км
Місцева влада
Адреса ради 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б
Карта
Гнилиці. Карта розташування: Україна
Гнилиці
Гнилиці
Гнилиці. Карта розташування: Тернопільська область
Гнилиці
Гнилиці
Мапа
Мапа

CMNS: Гнилиці у Вікісховищі

Знак при в'їзді в село
В'їзд у село
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Школа

Гнили́ці — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

До села приєднано хутір Дубина. Колишній центр Гнилицької сільської ради. Від вересня 2015 року увійшло до складу Новосільської сільської громади. Розташоване на сході району.

Населення — 779 осіб (2001).

На старих польських картах — «Великі Гнилиці», «Малими» були Гнилички.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Гниличка, ліва притока Самчика.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1463 року як власність князів Збаразьких. 1474 року село спалили татари.

1802 року Гнилиці — власність А. Сапіги.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок» та інші українські товариства.

Згідно з Словником Географічним Польського Королівства (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III (Haag – Kępy) z 1882 r.) в селі мешкало 2044 особи, у з них, 1692 — греко-католики, 289 — римокатолики (парафія в с. Токи), решта — євреї. Суд повітовий, нотаріус та пошта були в с. Нове Село.

У 1902 році в Гнилицях збудовано муровану церкву Покрови Пресвятої Богородиці з тесаного каменю. Дерев'яну церкву розібрали і перенесли до села Буглів Лановецького району (церква збереглася).

У 1946 році о. Максим Хома разом з парафіянами перейшов у московське православ'я та продовжував відправляти в місцевій церкві.

12 січня 1963 року рішенням виконкому Тернопільської обласної ради церкву в селі Гнилиці закрили і передали під спортзал. Наприкінці 1988 року, за рік до легалізації УГКЦ, церкву в Гнилицях державна влада відкрила і сюди прислали православного священника. Після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля у березні 1992 року в селі знову було утворено і зареєстровано греко-католицьку громаду. Лише половина жителів села підтримала повернення до батьківської віри. Через спротив православної громади вірні греко-католики протягом 15 років не могли добитися права на хоча б почергове користування власною церквою Покрови Пресвятої Богородиці. Лише у 2007 році, в Хрестопоклінну Неділю у церкві відправили першу Службу Божу, яку відслужив греко-католицький священник о. Михайло Валійон.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 893 особи, з яких 390 чоловіків та 503 жінки[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 770 осіб[2]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[3].

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють навчально-виховний комплекс «Гнилицький загальноосвітній навчальний заклад І ступеня — дошкільний навчальний заклад» філія Новосільської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів імені Мирона Зарицького Скориківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Будинок культури, бібліотека, ФАП.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Михайло Сорока (1911—1971) — український націоналіст, член ОУН, провідник Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ) (1934—1936), член Крайового Проводу ОУН (1940).
  • Іван Федорович — український літератор, громадський діяч.
  • Софія Лінчевська (нар. 1973) — українська журналістка, редактор.

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

  • Отець-доктор Петро Франц Крип'якевич (1857—1914) — священик УГКЦ, батько вченого Івана Крип'якевича, доктор теології, парох у Гнилицях в 1891—1895 роках.
  • Іван Крип'якевич — перебував тут у дитинстві, навчився руської мови від сільських дітей, головно сина диякона Якова Зайця, писати і читати у вчителя, диякона Дмитра Пічута.[5]
  • о. Іван Наумович — парох Гнилиць у 1880—1882 роках;
  • о. Євген Вітошинський — парох Гнилиць у 1898—1915 роках;
  • о. Максим Хома (20 серпня 1883, Кізлів, Австро-Угорщина — 14 серпня 1962, Львів) — греко-католицький священник, парох села Гнилиці у 1933—1962 роках, польовий духівник (капелан), просвітянин. У 1925 році заснував філію товариства «Просвіта» з читальнею у селі Гнилиці. При читальні функціонували мішаний хор і театральний гурток.[6] Отець Максим мав 11 дітей, двоє з яких — Володимир (нар. 1911) та Ярослав (нар. 1912) також стали священниками. Найстарша дочка Ірена (нар. 1910) одружилася з греко-католицьким священником. У 1946 році о. Максим Хома разом з парафіянами перейшов у московське православ'я та продовжував відправляти в місцевій церкві для того, щоб зберегти церкву в селі. Але після смерті Максима Хоми 12 січня 1963 року рішенням виконкому Тернопільської обласної ради церкву в Гнилицях закрили та облаштували там спортзал.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Дуда І., Пиндус, Б. Нагірний Василь Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 589. — ISBN 966-528-199-2.
  5. ↑ Клименко Н. Іван Крип'кевич як особистість і науковець (за новими джерелами) / Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 97. — ISSN 0130-5247.
  6. ↑ Гнилиці, Скориківська громада, Тернопільська область. irp.te.ua. Регіональний інформаційний портал «Тернопільщина». 3 серпня 2020. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Села
Це незавершена стаття з географії Тернопільської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гнилиці&oldid=41139186