Гномон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Polnoc.svg
Вертикальний ґномон у Ponte Vecchio в Флоренції, Італія
Вертикальний ґномон у місті Куритиба, Бразилія
Ґномон міста Тршебич, Чехія

Ґно́мон (від грец. γνώμων — той, хто знає) — давній астрономічний інструмент для вимірювання часу, елементом якого є вертикальна жердина, що відкидає тінь на горизонтальний майданчик;

- вказівник або стрілка сонячного годинника;

- декоративно-пластична мала архітектурна форма у вигляді обеліску зі шкалою, нанесеною на землі, або надбудови до споруди, яка містить стрижень та годинні поділки;

- основний предмет Ґномо́ніки.

Ґномон дозволяє визначити:

- астрономічний полудень — момент, коли довжина його тіні найменша;

- напрям на північ — за напрямом тіні в астрономічний полудень;

- широту місця — за довжиною тіні в астрономічний полудень.

Спостерігаючи нахил і довжину тіні від ґномона на горизонтальній площині, можна встановити висоту Сонця над горизонтом, його нахил орбіти, а, отже, й визначити час. Проводячи такі вимірювання в моменти зимового й літнього сонцестояння, астрономи визначають також і нахил площини екліптики до екватора.

Для точності вимірювання важливе значення має висота ґномона — чим він вищий, тим довша тінь, що відкидається ним, що підвищує точність вимірювання. Проте точність ґномона відносно невелика, оскільки кутовий діаметр Сонця приблизно дорівнює 30', використовувати ж ґномон для вимірювання за зірками неможливо.

Нині ґномон як астрономічний інструмент вже не використовується, проте сонячний годинник за принципом дії є тим же ґномоном.

Історія[ред.ред. код]

Обсерваторія Джантар-Мантар, Делі, Індія

Визначення часу за тінню від кам'яних стовпів - ґномонів започаткували халдеї - один із народів, який населяв Вавилонію. З Вавилонії ґномони поширились на Стародавній Єгипет, Індію та Китай, а у VI столітті до нашої ери їх перейняла Стародавня Греція. У 547 році до н. е. грецькі філософи Анаксимандр і Анаксимен звели на площі у Спарті ґномон, який визначав усі денні години.

Спочатку про час дізнавались, вимірюючи довжину тіні. Згодом майданчик навколо ґномона розмітили годинними поділками. Проте видимий добовий рух Сонця протягом року є нерівномірним. Тому, зокрема, у Греції на гранях невеликого мармурового куба встановлювали декілька циферблатів. У кожну задану пору року куб повертали потрібною гранню догори, вставляючи ґномон у заготовлений отвір. Після того, як ґномон був обладнаний циферблатом, він уподібнився до сучасного сонячного годинника.

Іноді ґномони ставали справжніми пам'ятками мистецтва. Так, у Римі у І ст. н. е. під час царювання імператора Октавіана Августа, на Марсовому полі встановили вивезений з Єгипту ґномон - обеліск міфічного фараона Сесостриса (Сезостриса) висотою 34 метри. У 1430 році узбецький астроном Улугбек у Самарканді спорудив ґномон висотою 50 м. У XV столітті Паоло даль Поццо Тосканеллі (Paolo dal Pozzo Toscanelli) встановив на куполі собору у Флоренції ґномон висотою 92 м від землі. Найцікавішим є велетенський кам'яний ґномон, зведений на початку XVIII ст. у обсерваторії Джантар-Мантар в Делі. Керував роботами індійський астроном Джай Сінґх II (Sawai Jai Singh II) . Ґномон має форму прямокутного трикутника з довжиною гіпотенузи 39 м. З обох сторін ґномона розташовані кам'яні споруди, які становлять чверті кола (квадранти) радіусом 15 м з центром у вершині ґномона. Площина цього кола перпендикулярна до площини горизонту. Окружність ґномона поділена не лише на години і хвилини, а й на градуси. За допомогою поділок, нанесених на квадрант, можна визначити годинні кути Сонця за положенням тіні, що відкидається ґномоном.

На багатьох будинках — пам'ятках архітектури можна побачити також вертикальні ґномони, у яких вертикальний циферблат розміщений перпендикулярно до площини меридіана. Індійські паломники, що відправлялися до священного міста Бенарес, користувалися переносними ґномонами у вигляді восьмигранного жезла з розміткою на гранях для визначення часу та спрямованості на схід у різні місяці року.

Дивись також[ред.ред. код]

Янтра-мантра

Література[ред.ред. код]

Білоус Л. М. «Час і календар». К., «Радянська школа»,1960

Климишин І. А. «Календар природи та людини». Вид-во «Вища школа» при Львівськ. ун-ті,1975

Michal Stanislav. «Od gnómonu k atomovým hodinám». Praha: Státní nakladatelství technické literatury (SNTL),1987 [AV ČR]




Посилання[ред.ред. код]

Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Час Це незавершена стаття про час.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.