Гностицизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гностицизм (від лат. gnostikos "обізнаний"; грец. γνῶσις "знання") — релігійне дуалістичне вчення пізньої античності, у 2-3 століттях, що прийняло певні моменти християнства, грецької філософії та східних релігій. Гностицизм претендував на "правдиве" знання про Бога та повне розуміння таємниць світобудови. З ним пов'язане виникнення маніхейства. Справив значний вплив на середньовічні єресі та неортодоксальну містику сучасного часу.

Характеристика гностицизму[ред.ред. код]

Спільним для гностичних спільнот, була концепція осягання Гнозису (езотеричних, або інтуїтивних знань), що становило шлях до порятунку душі від матеріального світу. Гностики сприймали матеріальний світ, як творіння Деміурга, посередника, але не самого Бога. У більшості систем, Деміург розглядається як недосконала істота чи навіть зло. Різні школи гностицизму іноді ототожнюють Деміурга з Адам Кадмон, Самаелем, Сатаною, Ілбадаофом, або Ягве.

Месіанство в гностицизмі[ред.ред. код]

Окремі, про-християнські, течії сприймають Ісуса, як втілення вищої істоти, що прийшов на землю, аби принести Гнозис. Інші категорично заперечують прихід вищої істоти у плоті, стверджуючи, що Ісус був просто людиною, яка осягла Божественність через пізнання і навчав своїх учнів того ж шляху.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]