Гнєзно

Гнєзно; Gniezno
	Герб
Основні дані
Країна	Польща
Регіон	Великопольське воєводство
Засноване	VIII століття
Магдебурзьке право	1243
Населення	69 732 (2008)
Площа міста	40,6 км²
Густота населення	1718 осіб/км²
Поштові індекси	62-200 до 62-210
Телефонний код	48 61
Географічні координати	52°32′ пн. ш. 17°36′ сх. д. / 52.533333° пн. ш. 17.6° сх. д. (G)
Міська влада
Веб-сторінка	http://www.Gniezno.eu

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Гнєзно (Ґнєзно ,пол. Gniezno) - місто в західній Польщі, розташоване у Великопольському воєводстві. 70 тис. жителів (2004). Залізничний вузол. У місті є підприємства швейної, харчової, шкіряної промисловості.

[ред.] Історія

Ґнєзно є одним із найстаріших міст країни, його виникнення відносять до кінця VIII ст. Археологічні розкопки ведуться тут з 1936 р. Були виявлені культурні шари VIII-XIII ст. з дерев'яно-земляними спорудами, зрубовими будинками з печами-кам'янками, майстровими і господарськими спорудами. Отримано багато матеріалів по історії культури, ремесла і торгівлі стародавньої Польщі.

Про заснування Гнєзно є легенда з трьома братами. Жили-були Лех, Чех і Рус. Проривалися вони через густі ліси у пошуках землі, на якій могли би поселитись. Одного дня, під час їхньої подорожі, раптово непрохідний ліс закінчився. Вони побачили перед собою небачений досі краєвид: полога долина, вкрита пагорбами і облита вінком невеликих озер. На найвищому узгір'ї, на старому самотньому дубі, орел звив гніздо. Зачарований цим краєвидом Лех вимовив: "Цього білого орла я приймаю за герба люду свого, а навколо дуба я побудую з́амок свій і від орлиного гнізда Гнєзном його я назву". І Лех осів разом зі своїм людом, а Чех попрямував на південь, а Рус на схід від місце знаходження Леха...^[2]

У X ст. Ґнєзно було столицею стародавньої польської держави, головним центром так званого Пястовського шляху, що сполучав місця, пов'язані з початком утворення польської держави. Тут почався процес об'єднання слов'янських племен, завершений князем Мешко I - першим королем Польщі. Він також ввів християнство у Польщі; перше єпископство було утворене саме в Гнєзно. У той час місто було крупним ремісничим центром і вело жваву торгівлю з арабським Сходом, підтримувало постійні торгові стосунки з Києвом.

З 1000 року Ґнєзно - місце архієпископської кафедри, місце коронації (до XIV в.) польських королів. У 1000-му році в Гнєзно відбулася зустріч Болеслава I Хороброго і імператора Священної Римської Імперії Оттона III, на якій було вирішено питання самостійності нової держави і згодом ухвалення королівського титулу Болеславові. У Гнєзно відбулася коронація Болеслава I королівською короною у 1025 році.

Міста Ґнєзно і сусіднє Познань були захоплені, пограбовані і знищені в 1038 р. чеським герцогом Бретіславом I, що підштовхнуло наступних польських правителів перемістити польську столицю у Краків. Собор архієпископу був збудований заново наступним правителем Польщі Болеславом II Щедрим, який був коронований королем у Гнєзно в 1076 р.

Місто було знищене знову вторгненням Тевтонських Лицарів в 1331. Після адміністративної реформи стало графством в межах Калиського воєводства (починаючи з 14-го сторіччя до 1768). Ґнєзно було уражено великими пожежами в 1515, 1613 рр, було знищено протягом воєн Шведських вторгнень XVII-XVIII сторіч і чумою 1708-1710. Все це викликало обезлюднення і економічний занепад, але місто було скоро відновлене протягом XVIII-го сторіччя, щоб стати Гнєзненським воєводством в 1768.

З 1793 р. Ґнєзно входило до складу Пруссії (окрім періоду 1807—15, коли належав до Варшавського герцогства). З 1918 місто знаходиться у складі Польщі.

З містом Ґнєзно тісно пов'язана особа св. Войцеха (Адальберта) - єпископа, місіонера і мученика, який є покровителем міста.

[ред.] Архітектурні пам'ятки

Готичні костьоли — Діви Марії (близько 1342—1415); від костьолів X і XI ст. збереглися керамічні плитки підлоги, і знамениті «Ґнєзненські двері», бронза, близько 1170; ґотичні, ренесансні і барочні капели і надгробки, зокрема надгробок З.Олесьницького, мармур, 1495, скульптор Віт Ствош), св. Яна (XIV в., фрески 1340—60); костьол і монастир францисканців (XIII в., перебудований в XVII-XVIII ст.).