Гніздичне
| село Гніздичне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Збаразька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040150080027296 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1463 |
| Населення | 1 277 |
| Територія | 3.250 км² |
| Густота населення | 392.92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47332 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°48′39″ пн. ш. 25°38′41″ сх. д. / 49.81083° пн. ш. 25.64472° сх. д.Координати: 49°48′39″ пн. ш. 25°38′41″ сх. д. / 49.81083° пн. ш. 25.64472° сх. д. |
| Водойми | річка Гніздична |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Найближча залізнична станція | Збараж |
| Відстань до залізничної станції |
25 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 |
| Карта | |
  Гніздичне | |
 Гніздичне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гнізди́чне — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. До 2020 року - центр сільради, якій були підпорядковані села Хоми та Чеснівський Раковець.
До села приєднано хутори Галатава, Ломаки та Салабай.
Населення — 1757 осіб (2003).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.[1]
Географія[ред. | ред. код]
У селі бере початок річка Гніздична.
Історія[ред. | ред. код]
Гніздичне вперше згадується у 1463 році як маєток князя Семена Васильовича Несвицького-Збаразького-Колоденського при поділі батьківських маєтків між Семеном Васильовичем, Василієм Васильовичем Збаражським і Солтаном. У 1518 році, після смерті Марії Семенівни Несвицької-Рівненської, дружини тоді вже покійного Семена Васильовича, його внучка, Анна-Тетяна Гольшанська, вносить Гніздичне разом з іншими селами до власності свого чоловіка, князя Костянтина Івановича Острозького. За даними «Словника географічного Королівства Польського» («СГКП»), 4 травня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння Гніздичним та іншими селами, отриманими як спадок бабці його першої дружини.
У 1583 році належало князю Василю Костянтину Острозькому, Олені Потоцькій в 1760 році та Ользі Грохольській в 1890-х роках.
Напередодні Берестейської битви у червні 1651 р. козацько-селянська армія на чолі Богдана Хмельницького проклала свій шлях в околицях села Гніздичне.
У 1855 році місцева парафіяльна школа започаткувала освіту для селян.
У 1890 році тут був зручний магазин, один клас школи та мотель. Діяло відділення товариства «Просвіта» та осередок кооперативного об'єднання.
У 1931 році в селі проживало 1975 чоловік, діяла двокласна загальноосвітня школа, промислові підприємства заключали угоди, дев'ять торгових закладів мали свій ринок продажу.
Протягом 1934 та 1939 років село складало територіальну одиницю Колодненської гміни.
У період з 3 липня 1941 р. до 5 березня 1944 р. село знаходилось під німецькою окупацією.
67 жителів села в роки війни загинули або пропали безвісти під час служби в Радянській Армії.
22 травня 1947 р. підрозділ українських повстанців роззброїв каральний батальйон «Станиця» і спалив будівлю, де вони знаходились.
У 1948 році в селі примусово був створений колгосп.
У 1965 Гніздично перейменовано на Гніздичне.
Офіцер Української Народної Армії, згодом священик Микита Петлюк, жив у 1898—1960 роках.
13 січня 2019 року церковна громада Преображення Господнього перейшла з колишньої УПЦ МП до об'єднаної Помісної Української Православної Церкви[2].
Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[3].
10 червня 2021 року звершили чин освячення нового храму на честь Вознесіння Господнього.[4]
В 2021 році в селі відбувалися зйомки чотирисерійного циклу телепередач «Жива УПА.Тернопільщина»[5]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Вознесіння Господнього (2021 рік)[6] та Преображення Господнього (1832; мурована).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1973; скульптор М. Фурманов).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
Кравчук (Петлюк) Галина Микитівна - зв"язкова УПА. Почесна мешканка Ланівець
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Громада села Гніздичне на Збаражчині приєдналася до Української Церкви. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 20 січня 2019.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У Гніздичному освятили храм УПЦ, побудований замість захопленого ПЦУ. spzh.news (ua) . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
- ↑ Тернопіль сьогодні: Як мало потрібно для щастя. Тернопіль сьогодні. вівторок, 10 серпня 2021 р. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Митрополит Сергій звершив чин освячення храму у с. Гніздичне, побудованого замість захопленого "ПЦУ". Українська Православна Церква (uk-UA) . 10 червня 2021. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- В. Уніят, Б. Хаварівський. Гніздичне // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 371. — ISBN 966-528-197-6.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |