Шарль Альбер Гоба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шарль Альбер Гоба
Charles Albert Gobat2.jpg
Народився 21 травня 1843(1843-05-21)
Трамлан, Швейцарія
Помер 16 березня 1914(1914-03-16) (70 років)
Берн, Швейцарія
серцевий приступ
Поховання Q908034?
Громадянство Швейцарія
Діяльність миротворець
Нагороди

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1902)

Nobel prize medal.svg

Шарль Альбер Гоба (фр. Charles Albert Gobat, 21 травня 184316 березня 1914) — швейцарський юрист и політик, лауреат Нобелівскої премії миру за 1902 рік спільно з Елі Дюкомменом.

Біографія[ред.ред. код]

Гоба народився в 1843 році в Трамлані (Швейцарія) в родині протестантського священика. Отримав освіту в університетах Базеля, Гейдельберга, Берна та Парижа. У 1867 році захистив дисертацію доктора права. З 1867 по 1868 рік був викладачем французької, цивільного права в Університеті Берна. Тоді ж він відкрив власну юридичну фірму в кантоні Берн, що стала пізніше найбільшої в цьому регіоні.

У 1882 році Гоба був обраний у Велику раду Берна. У тому ж році він був призначений на посаду попечителя бернського департаменту народної освіти, на якому перебував протягом 30 років. На цій посаді він здійснив ряд реформ: поглибив програму навчання, добився підвищення фінансування освіти, а також ввів курси професійної підготовки для дорослих [1].

З 1884 року Гоба був членом Союзної ради Швейцарії, а в 1890 увійшов до складу Національної ради. У 1889 році брав участь в першій конференції Міжпарламентського союзу, метою якого була активізація спільної діяльності між членами всіх парламентів для зміцнення миру та співробітництва. У 1892 році він головував на четвертій конференції спілки, де був обраний директором Міжпарламентського бюро - штаб-квартири союзу, що займалася координацією його діяльності.

У 1902 році Гоба спільно з Елі Дюкомменом став лауреатом Нобелівської премії миру за зусилля в справі міжнародного арбітражу. У 1906 році, після смерті Дюкоммена, Гоба змінив його на посаді директора Міжнародного бюро світу. В останні роки у своїй діяльності особливу увагу він приділяв проблемі гонки озброєнь і навіть організував зустріч парламентаріїв Франції та Німеччини, яка, втім, ніяких суттєвих результатів не принесла.

Помер 16 березня 1914 в Берні від серцевого нападу.