Гобліни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Маленькі гобліни» Ф. Гойї

Гобліни — злі, неохайні і потворні міфічні істоти або духи у англійському фольклорі, які мають спільні риси з іншими персонажами нижчої міфології, зокрема близькі до бісів, гномів, фей тощо. Їх змальовують як маленьких (від 30 см) чи великих (зростом з коня, що став на задні ноги) м'язистих антропоморфних істот з вузькими жовтими очима із вертикальною зіницею, довгими вухами, гострими борідками, кривими жовтими іклами та пазурами і волохатою головою, що формою нагадує кінську. У фентезі часто зображуються зеленошкірими та довгоносими. Мешкають вони групами в лісах і, найчастіше, в гірських печерах. Ними могли ставати деякі померлі люди.

Гоблінами також часто називають інших міфічних істот, що близькі до них вдачею, як у вигляді узагальнення, так і під час перекладів з інших мов. Близькими до цих створінь, яких відносять до чорних ельфів дроу, є кобольди, які також проживають у печерах і займаються різними витівками, хобгобліни і брауні, які виступають в Англії домовиками і мають схожі звички, уельськими коблінау, скандинавськими тролями, японськими каппа, грецькими каллікантзароями, англійськими паками і редкепами, що теж виступають лихими потворами у європейському фольклорі.

Етимологія[ред.ред. код]

Згідно з «Коротким оксфордським словником сучасної англійської мови» слово гоблін (англ. goblin) походить від англо-норманського gobelin (латиною gobelinus, нормандською мовою goublin), зменшувальної форми імені Gobel (злого духа, що мешкав коло Евре у ХІІ ст.), що у свою чергу близьке до слова кобольд (германський дух). За іншою версією, слово походить від назви народу міфологічного короля гномів Гоба, гоблінгів.

Витівки гоблінів[ред.ред. код]

Їм приписувались різні витівки. Наприклад, гоблін міг перетворитись на людину і торгувати на ярмарку елементами свого звичного раціону (комахи, черви, пліснява, отруйні гриби, жаб'яча ікра тощо) під виглядом людської їжі, створюючи у покупців ілюзію до моменту їх повернення додому, або продавати іншого гобліна, що перетворився на коня, а після купівлі перетворювався назад і тікав. Проте гобліна завжди можна було впізнати за іклами, очима та вухами, оскільки ці частини тіла не перетворювались. Як тролі та феї, гобліни також викрадали людських немовлят, залишаючи замість них своїх, якщо підкидька не вбивали, то наступної ночі здійснювався повторний обмін і дитина поверталась батькам. Захистом від цього слугувало розп'яття над ліжечком та охрещення дитини. У Нормандії неслухняних дітей лякали саме гоблінами-викрадачами. Ця істота також могла сплести з павутинки нічне жахіття та вкласти людині у вухо. Гобліни користувались і своєю здібністю ставати невидимими. Вони зчиняли шум, перекидали глечики з молоком, розбивали у курниках яйця, видували з печі сажу у щойно прибране приміщення, несподівано задували свічки, наганяли на господарство шкідливих комах, повертали в інший бік дорожні покажчики, дражнили коней, могли завести людину у хащі, роздягти сплячого. Іноді їх вважали людожерами. Така нелюбов до людей пояснювалась тим, що гобліни заздрять їх красі.

Проте подолати гобліна було достатньо просто — варто було лише прочитати молитву чи згадати цитату з Біблії. Убезпечитись також можна було залишивши для них на видноті молоко чи хлібні крихти.

У популярній культурі[ред.ред. код]

У сучасній культурі гобліни дуже популярні. Найчастіше вони виступають персонажами фентезі. У літературі їх можна зустріти у творах Джона Толкіна (Володар перснів), сера Джона Саклінга («Гобліни»), Джорджа МакДональда («Принцеса і гоблін»), Крістіни Розетті («Гоблінський ринок»), Чарльза Керріла («Дейві та гоблін»), Лайона де Кампа («Башта гоблінів»), Кліфорда Саймака («Заповідник гоблінів»), Джоан Роулінг (Гаррі Поттер) та інших авторів. Також широко застосовуються у комп'ютерних і настільних іграх цього жанру, наприклад, Heroes of Might and Magic, Warcraft, Dungeons & Dragons, Warhammer, The Elder Scrolls, Everquest, Dungeon Keeper, Gobliiins тощо. Гоблінів часто зображують у мультфільмах та кінофільмах фентезі або жахів, наприклад, Троль 2, Лабіринт, Легенда, Хроніки Спайдервіка і основаних на популярних літературних творах стрічках Володар Перснів і Гаррі Поттер. Тут гобліни найчастіше виступають як войовнича раса винахідників різних технічних пристроїв, не завжди самостійна, але налаштована проти людей (трилогія Володар перснів, ігри Warcraft тощо) або співпрацює з ними (Гаррі Поттер). У коміксах та іншій продукції компанії MARVEL про Людину-павука також є кілька персонажів, ім'я яких містить слово «гоблін», наприклад, Зелений Гоблін, Хобгоблін, Демогоблін та ін.

Винищувач McDonnell XF-85 Goblin

Назву цієї істоти взяв у якості псевдоніма Дмитро Пучков, відомий смішним та іноді нецензурним озвученням популярних фільмів (гоблінським перекладом). Таку назву мають італійський рок-гурт і американський реактивний винищувач 1948 року XF-85 довжиною 4,5 м. У штаті Юта є парк «Долина гоблінів». Великими Гоблінами також називали на початку ХХ сторіччя керівників Ку-Клукс-Клана. Гоблінами назвали прибульців, що нібито атакували 21 серпня 1955 року ферму коло Хопкінсвілля у штаті Кентуккі.

Гобліни разом із феями — найулюбленіши мотиви у творчості відомого англійського фентезі-художника Брайана Фрауда.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Фоулер Г. У., Соунс К., Стівенсон А..Короткий оксфордський словник сучасної англійської мови. -11-е вид. -Bombay Oxford University Press, 2009. -1264с.
  • Гріффіс У. Е..Голандські казки для юних читачів. -Нью-Йорк:Thomas Y. Crowell Co., 1918. -140с.
  • Примари, гобліни та замки з привидами. -Aventinum Publishers, 1990. -С.51
  • Дюбуа П..Повна енциклопедія ельфів, гоблінів та інших маленьких істот. -Abbeville Press, 2005. -373с.
  • Інгпен Р., Пейдж М..Енциклопедія речей, яких ніколи не було: Істоти, місця і люди. -Studio, 1998. -240с.
  • Уїнгейт Ф..Прибульці: Докази і факти. -М.:Росмен, 2000. -47с. -С.18-21
  • Прокоф'єва О. В..1000 таємниць нечистої сили. -М.:Астрель, АСТ, 2001. -288с. -С.212-215.