Гобіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гобіти або хобіти (англ. hobbits) — один з вигаданих народів, що мешкав в Середзем'ї в легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна. Є одними з центральних персонажів в циклі романів «Володар Перстнів», а також в повісті-казці «Гобіт, або мандрівка за Імлисті гори»[1].

Походження[ред.ред. код]

Гобіти одного походження з людьми, однак немає докладних даних, щоб з’ясувати рівень їх спорідненості. Відомо що колись мали спільну мову і однакові вподобання з людьми. Літописання гобітів почалося після заселення Краю, куди вони прийшли зі сходу.

Народності гобітів[ред.ред. код]

Розрізняються три давніх роди гобітів, що розділилися задовго до заселення Краю:

  • Хутроноги – були більш смаглявими за інших гобітів, селилися на пагорбах і схилах гір. З давніх-давен спілкувались з гномами. Автор називає їх найтиповішими з гобітів.
  • Стурси – були присадкуватіші, більш широкоплечі, селилися в рівнинах і долинах річок. Менше за інших гобітів цуралися людей.
  • Ясноголові – мали яснішу шкіру й волосся, порівняно з іншими, були стрункіші і вищі на зріст, селилися переважно в лісах. Частіше дружили з ельфами. Були найменш численним з родів.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Гобіти – істоти невисокого зросту, менші на зріст за гномів, в середньому від 2 до 3 футів(приблизно 60-90 сантиметрів), в окремих випадках могли досягати 4 футів. На відміну від гномів, не мають борід, однак мають густу брунатну вовну на ногах, а також міцну шкіру на підошві, тож вони практично не носять взуття, за винятком області Топлінь, в Східній чверті, де у вологу погоду мешканці взувають гном’ячі чоботи. Мають довгі і вправні пальці, а також добродушні обличчя. Здебільшого всі гобіти товстуваті, це зумовлено їхньою любов’ю смачно попоїсти, що вони й намагються зробити до шести разів на день, якщо звісно є чим.

Гобіти славляться вмінням бути непомітними і безшумно пересуватися. Крім того маючи гострий слух, вони намагаються швидко щезнути, як тільки почують шум від наближення людей, чи інших великих істот.

Ще однією особливістю гобітів є тривалість їх життя. Живуть гобіти довше за людей, дорослішаючи аж років під п’ятдесят.

Життя гобітів[ред.ред. код]

Житло[ред.ред. код]

Залежно від місцевості, гобіти живуть у норах або наземних будинках.

Нори є традиційним житлом гобітів, вириваються в невисоких пагорбах, або схилах гір. Кожна нора має вигляд розгалужених тунелів(сміалів), що заглиблюються в землю. До нори ведуть круглі двері, такі самі двері знаходяться і в самому помешканні, розділяючи між собою кімнати, як жилі так і господарського призначення. Вікна, круглі і глибоко посаджені, є лише в кімнатах, що знаходяться біля входу. Помешкання гобітів, крім власне жилих кімнат, містить також ванні кімнати, гардероби, кухні, їдальні, льохи і безліч комірчин, кількість яких може різнитись залежно від знатності і багатства роду.

Будинки почали будуватись у Краї, по мірі його розростання, оскільки важко було знайти достатньо гарних місць для риття нори. Будувалися будинки з дерева, цегли або каменю. Будівлі гобітів були довгі і приземкуваті. Старовинні будинки були схожими на нори, винесені на землю, це були сміали вкриті соломою чи очеретом, обкладені дереном з опуклими стінами. Як і нори, будинки мали круглі двері й вікна.

Побут[ред.ред. код]

Гобіти не будують великих міст чи укріплених фортець, надаючи перевагу сільській місцевості. Займаються переважно сільським господарством, люблять обробляти землю. В ремісництві виготовляють механізми які б допомогли їм вести господарство, як то ткацький верстат, водяний млин, тощо. З розвитком Краю почали будувати кам’яні ферми та стодоли.

Є дуже гостинними, люблять свята, а також дарувати і приймати подарунки. В одязі надають перевагу яскравим кольорам, переважно жовтому і зеленому.

Гобіти люблять палити люльку, є великими поціновувачами якісного зілля для люльок.

Поселення гобітів[ред.ред. код]

Гобітанія або Край[ред.ред. код]

Основне поселення гобітів на момент подій, що відбувалися в «Володарі Перстнів». Розташувалась на 40 ліг (193 кілометри) від Далеких Пагорбів до Брендівіни, та на 500 ліг (2414 кілометрів) від північних боліт до багнищ на півдні.

Бригора[ред.ред. код]

Поселення гобітів, що знаходилось у Дужому лісі, десь за сорок миль (майже 65 кілометрів) на схід від межі Краю. Було засновано Ясноголовими, після їх зустрічі з людьми і ельфами в Еріадорі.

Відомі гобіти[ред.ред. код]

Більбо Торбинс

Фродо Торбинс

Беладонна Тук

Мати Більбо Торбинса, дружина Бунго Торбинса і донька Старого Тука.

Бунго Торбинс

Батько Більбо Торбинса, чоловік Беладонни Тук.

Бандобрас Тук Бикорик

Син Ізенгрима Другого. Був 4,5 фути ростом і міг їздити верхи на справжньому коні. В 2747 році Третьої епохи (1147 рік за гобітським літочисленням) бився на Зелених Ланах з бандою орків з гори Грам. Під час битви, кийком збив голову королю орків Гольфімбулу.

Ізенгрим Другий

Батько Бандобраса Бикорика.

Мархо та Бланко з роду Ясноголових

Брати з роду Ясноголових, що в 1601 році Третьої епохи, залишили Бригору і з великим загоном гобітів перебралися через Берендуїн і перейшовши кам’яний міст оселилися на землях за рікою аж до Далеких Пагорбів, поклавши цим початок заселення Краю.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори: Повість-казка. Для мол. шк. в. / Пер. з англ. О. М. Мокровольського; Мал. М. С. Біломлинського. — К.: Веселка, 1985. — 303 с., іл. — (Бібл. сер.).


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.