Говард Картер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Говард Картер
англ. Howard Carter
Howard carter.jpg
Говард Картер в Чикаго, 1924
Народився 9 травня 1874(1874-05-09)
Кенсінгтон, Лондон
Помер 24 березня 1939(1939-03-24) (64 роки)
Кенсінгтон, Лондон
Національність Британець
Галузь наукових інтересів Археологія, Єгиптологія
Відомий завдяки: Відкриття гробниці Тутанхамона
Говард Картер (ліворуч) біля саркофагу фараона Тутанхамона

Го́вард Ка́ртер (англ. Howard Carter; *9 травня 1874, Суоффем, графство Норфолк, Англія — 2 березня 1939, Лондон, Англія) — англійський археолог; знайшов гробницю Тутанхамона (1922)[1].

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Говард Картер народився в Лондоні, в сім'ї Семюеля Картера, вмілого художника, який навчив сина основ малювання олівцем та фарбами, і Марти Джойс (Сендс) Картер.

У 1891, у віці 17 років, талановитий молодий художник був відправлений до Єгипту Фондом дослідження Єгипту, для того щоб допомагати Персі Ньюберрі в розкопках могил Середнього царства в Бені Гасан. Навіть у такому юному віці йому вдалось вдосконалити способи копіювання оздоблення могил. У 1892 він працював протягом одного сезону під опікою Фліндерса Петрі в Амарні, столиці заснованій фараоном Ехнатоном. З 1894 до 1899 Картер працював з Едуардом Невіллем у Деір ель-Бахарі, де він записував настінні рельєфи храму Хатшепсут.

У 1899 році Картер був призначений першим головним інспектором Єгипетської служби старожитностей (англ. Egyptian Antiquities Service (EAS)). Він наглядав за багатьма розкопками в Тебесі (зараз відомому як Люксор) перед тим як 1904 року був переведений в Інспекторат Нижнього Єгипту. Картер покинув службу старожитностей у 1905 році після інциденту між групою французьких туристів та Єгипетськими охоронцями ділянки, в якому він став на бік охоронців.[2]

Гробниця Тутанхамона[ред.ред. код]

Гробниця Тутанхамонa

Після трьох важких років Картера найняв Джордж Карнарвон для нагляду за розкопками в 1907 році.[3] Їх познайомив Гастон Масперо, який хотів переконатись, чи Картер познайомиться із сучасними археологічними методами та системами записів.[4][5]

Карнарвон фінансував роботу Картера в Долинці Царів з 1914 року, але вона була перервана першою світовою і продовжилась лише в 1917 році. Після кількох місяців безплідних пошуків Карнарвон почав виявляти незадоволення браком результатів і 1922 року дав Картеру фінансування на останній сезон пошуку гробниці.[6]

4 листопада 1922 команда Картера, що проводила розкопки, виявила сходи, які вели до гробниці Тутанхамона (позначеної відповідно KV62 (англ. kings valley 62)), неторканою і найбільш збереженою гробницею з тих, які будь-коли знаходили в Долині царів. Він передав Карнарвону, щоб той з'явився, і 26 листопада 1922 року з Карнарвоном, його дочкою та іншими присутніми він зробив «крихітний пролом в верхньому лівому кутку» дверного проходу. Тоді за допомогою світла свічки зміг розгледіти, що багато скарбів із золота та чорного дерева все ще були на місці. Він зробив цей пролом долотом, що бабуся подарувала йому на сімнадцятий день народження. Вона знала, що він колись зробить видатне археологічне відкриття. На той момент він ще не знав, чи це могила, чи проста схованка, але його заінтригував закритий прохід між двома статуями охоронців. Коли Карнарвон запитав: «Ти щось бачиш?», Картер відповів відомими словами «Так, дивовижні речі.»[7]

Наступні кілька місяців були витрачені на каталогізацію вмісту першої кімнати, під «іноді стресовим» наглядом П'єра Лакау, генерального директора урядового відділу старожитностей. 16 лютого 1923 року Картер відкрив зачинений прохід і виявив, що він справді вів до поховальної кімнати, та вперше побачив саркофаг Тутанхамона. Усі ці відкриття завзято висвітлювались світовою пресою, але більшість її представників сиділи у своїх готелях, на місці дозволяли залишатись лише Генрі Волламу Мортону, чиї яскраві описи допомогли закріпити репутацію Картера серед британської публіки.

Власні записки Картера та фотографічні докази вказують на те, що Лорд Карнарвон та Леді Евелін Герберт увійшли в поховальну кімнату невдовзі після відкриття гробниці, ще до офіційного відкриття.[8]

Пізніша робота та смерть[ред.ред. код]

Очищення гробниці, яка містила тисячі об'єктів продовжувалась аж до 1932 року. Після свого сенсаційного відкриття Говард Картер покинув археологію і став працювати на півставки агентом музеїв та колекціонерів, включаючи Клівлендський музей мистецтв та Інститут Мистецтв Детройту. Він відвідав Сполучені Штати у 1924 році і провів серію ілюстрованих лекцій в Нью-Йорку та інших містах США, які мали значний успіх, що посприяло поширенню в Америці єгиптоманії.

Картер помер від лімфоми, різновиду раку, в Кенсінгтоні, Лондон, 2 березня 1939 року у віці 64.[9] Природна смерть археолога через такий довгий час після відкриття гробниці зазвичай використовується скептиками для спростування теорії, за якою «прокляття фараонів» тяжіє над групою, що порушила спокій гробниці Тутанхамона.

В культурі[ред.ред. код]

Фільми і телебачення[ред.ред. код]

Картера грали такі актори:[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Опубликован архив раскопок гробницы Тутанхамона // Подробности
  2. James, T. G. H. Howard Carter, I.B.Tauris Publishers, Revised edition 2006, ISBN 978-1845112585, розділ «Saqqara Affair»
  3. Winstone, H. V. F. (2006). Howard Carter and the discovery of the tomb of Tutankhamun (вид. rev.). Manchester: Barzan. ISBN 1-905521-04-9. 
  4. David, Elisabeth (1999). Gaston Maspero 1846-1916: le gentleman égyptologue. Paris: Pygmalion; Gérard Watelet. ISBN 2-85704-565-4. 
  5. James, T. G. H. (1992). Howard Carter: the path to Tutankhamun. London: Kegan Paul. ISBN 0-7103-0425-0. 
  6. Carnarvon, Fiona (2011). Highclere Castle. Highclere Enterprises. с. 59. 
  7. Lord Carnarvon's description, 10 December 1922, quoted in: Reeves, Nicholas; Taylor, John H. (1992). Howard Carter before Tutankhamun. London: British Museum. с. 141. ISBN 0-7141-0952-5. 
  8. Reeves, C. N. (1990). Valley of the Kings: the decline of a royal necropolis. London: Kegan Paul. с. 63. ISBN 0710303688. 
  9. «Howard Carter, 64, Egyptologist, Dies». The New York Times. 
  10. «Howard Carter (Character)». IMDb.com. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-05-08. 

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]