Гог і Магог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зу-ль-Карнайн будує мур від Гога і Магога (перська мініатюра, XVI століття)

Ґоґ і Маґо́ґ (івр. גּוֹג וּמָגוֹג‎, араб. ياجوج وماجوج Яджудж і Маджудж — у біблійній есхатології, — два народи, нашестя яких потрясе світ незадовго до другого приходу Месії. Йосип Флавій ототожнює Гога і Магога зі скіфами[1].

Згадка в Біблії[ред.ред. код]

Книга пророка Єзекіїля, гл. 38[2]:

« Сину людський, зверни своє обличчя до Ґоґа, краю Маґоґа, князя Рошу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього

3 та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу, Мешеху та Тувалу!

 »

Історична інтерпретація[ред.ред. код]

Серед численних спроб виявити історичне джерело книги Єзекіїля та ототожнити Гога і Магога з певним народом, що жив на північ від землі Ізраїлю, найприйнятнішим виглядає припущення, що прообразом Гога був Гіг (у ассірійців - Гугу), цар Лідії, (бл. 687-652 роки до н. е.). За Геродотом, цар Гіг розширив свої володіння в Малій Азії до Егейського моря на заході та до Чорного моря на півночі. У бібліотеці ассірійського царя Ашшурбаніпала (699-633? до н. е.) було знайдено декілька глиняних табличок з різними варіантами історії Гіга. Численні битви, в яких він брав участь, та навали лідійців і їхніх союзників на Мідію, свідком яких міг бути автор книги Єзекіїля, створили тло апокаліптичного сприйняття Гог і Магога.

У християнстві[ред.ред. код]

Християнські уявлення про народи Гог і Магог доповнюються Апокаліпсисом, де сказано, що в кінці часів після звільнення сатани, він закличе народи Гог і Магог для чергової священної війни з вірними (Біблія, Об'ял. 20:07). Поширена точка зору, за якою тут йдеться про північні народи скіфського або навіть гуннского походження[3].

В юдаїзмі[ред.ред. код]

У численних переказах Талмуда, в мідрашах та інших джерелах Гог і Магог — це завжди жорстокі та кровожерливі народи, останні битви яких з іншими народами світу відбудуться в Землі Ізраїлю перед приходом Месії. Крім звичних асоціацій з лідійцями, мідянами, парфянами або скіфами, деякі хасидські вчителя інтерпретували Гога і Магога як Наполеона[4].

В ісламі[ред.ред. код]

За ісламськими джерелами, під час своєї подорожі, за велінням Аллаха Зу-ль-Карнайн потрапляє до народу, який жив між двома горами. Цей народ звернувся до Зуль-Карнайна з проханням врятувати їх від утисків народів Яджудж і Маджудж (Гог і Магог). І він, з дозволу Аллаха, споруджує залізну стіну, і Яджудж і Маджудж (Гог і Магог) виявилися ув'язненими в тому місці. Таким чином Зуль-Карнайн рятує народ, що «заледве розуміє мову», від неправедних племен (18, 92-100).

У пророка Мухаммеда сказано: «Вони кожен день копають вихід з ув'язнення». Вони вийдуть з ув'язнення в той час, коли люди будуть у спокої після вбивства Даджала (Антихрист). Вони все змітатимуть зі свого шляху, і не залишатимуть на своєму шляху ні води, ні рослинності. Вони пожиратимуть усіх тварин. Того, хто з їхніх помре, вони самі будуть пожирати. Серед них будуть і такі, які харчуватимуться тільки кров'ю й людським м'ясом".

У картографії[ред.ред. код]

Англо-саксонська карта світу з Коттонської бібліотеки, бл. 1000, копія бл. 1836
Гог і Магог на карті Tabula Rogeriana, 1154

Край Гога і Магога на доволі схематичній англо-саксонській карті з 1000 року розташований неподалік від Полярного кола. Гог і Магог тут розташовані на північ від сучасного Азербайджану, неподалік від Каспійського моря.

На карті Tabula Rogeriana 1154 року, створеній Аль-Ідрісі, край Гог і Магог находиться на крайному північному сході.

На карті світу П'єтро Вісконте 1326 року Гог і Магог розташовані на крайньому сході, аж за Китаєм[5]. На карті Андреа Б'янко 1436 року Гог і Магог розташовані на півострові навпроти Едемського саду[6] На пізніших картах Гог і Магог зміщаються на північий схід Азії, приблизно в район Камчатки.

На карті Geographia sacra Абрагама Ортеліуса (Theatrum orbis terrarum, Антверпен, 1601) Магог - місто в північній Месопотамії, на річці Арбонаї, притоці Євфрату[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Йосип Флавій, Іудейські старожитності, Кн.1, гл.6:1
  2. Біблія в перекладі Огієнка
  3. HTM Андрій Кесарійський. Тлумачення Апокаліпсису
  4. Арье Ольман. Гог и Магог: война последних дней
  5. Alessandro Scafi, Mapping Paradise, A history of Heaven on earth (London, British Library 2006), 201
  6. Alessandro Scafi, Mapping Paradise, A history of Heaven on earth (London, British Library 2006), 208
  7. Alessandro Scafi, Mapping Paradise, A history of Heaven on earth (London, British Library 2006), Taf. 16

Література[ред.ред. код]

  • Jon Ruthven, The Prophecy That Is Shaping History: New Research on Ezekiel's Vision of the End. Fairfax, Virginia: Xulon Press, 2008.
  • J. G. Aalders: Gog en Magog in Ezechiël. J.H. Kok, Kampen 1951.
  • Muhammad Ali: The Antichrist and Gog and Magog. Ahmadiyya Anjuman Isha`at Islam Lahore Inc., Columbus OH 1992.
  • Andrew Runni Anderson: Alexander's Gate, Gog and Magog, and the Inclosed Nations. The Medieval academy of America, Cambridge MA 1932.
  • David Yo'elAri'el: Milhemet Gog u-Magog, meshihiyut ve-apokalipsah ba-Yahadut--be-`avar uve-yamenu. Yedi`ot aharonot. Sifre hemed, Tel Aviv 2001.
  • Daniel I. Block: Gog & Magog in Ezekiel's Eschatological Vision. in: Eschatology in Bible & Theology. Evangelical Essays at the Dawn of a New Millennium. InterVarsity Press, Downers Grove IL 1997.
  • Sverre Bøe: Gog and Magog, Ezekiel 38-39 as Pre-text for Revelation 19,17-21 and 20,7-10. Mohr Siebeck, Tübingen 2001.
  • Marie Felicité Brosset: Histoire de la Siounie par Stéphanno s Orbélean. St. Petersburg 1864.
  • Timothy John Mills: The Gog pericope and the Book of Ezekiel. PhD dissertation. Drew University 1989.
  • Воронин А. А. Статуи короля Ога и королевы Магог из сакральной земли Атлантиды — Огигии // Воронин А. А. Сокровища и реликвии потерянных цивилизаций. М.: Вече, 2010.

Посилання[ред.ред. код]