Голего Микола Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Голего Микола Лукич
Народився 2 (15) червня 1914
Христинівка
Помер 27 серпня 2012(2012-08-27) (98 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність викладач університету, інженер, науковець
Alma mater Державний університет «Київський авіаційний інститут»[1]
Галузь авіабудування
Заклад Державний університет «Київський авіаційний інститут»
Посада директор «Триботехніка» НАН України
Вчене звання член-кореспондент НАН України
Науковий ступінь доктор технічних наук[1]
Членство НАН України
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч науки і техніки України

CMNS: Голего Микола Лукич у Вікісховищі

Мико́ла Луки́ч Голе́го (2 [15] червня 1914(19140615), станція Христинівка, нині Черкаська область — 27 серпня 2012, Київ) — український науковець-механік, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент НАН України. Ректор Київського інституту інженерів цивільної авіації (1954—1975).

Життєпис[ред. | ред. код]

1938 року з відзнакою закінчив Київський авіаційний інститут, одночасно — льотні курси, пілот IV класу. Направлений у Харків на авіаційний ремонтний завод. Лютим 1939 нагороджений значком «Відмінник Аерофлоту».

Під час Другої світової війни разом з заводом евакуйований до Алмати. 1942 року переведений до Актюбинська, головний інженер авіаційного ремонтного заводу.

1944 року керує організацією у Дніпропетровську нового авіаційного ремонтного заводу, випускається продукція для фронту, керівником заводу працював до 1948. За забезпечення ремонту літаків і двигунів у короткий термін нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю «За трудову звитягу», в 1946 — медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років».

В липні 1948 року направлений в Київ, де організовує та керує новим авіаційним ремонтним заводом. З 1950 року разом з працівниками Інституту будівельної техніки АН СРСР проводив дослідження в галузі трибології (науки про тертя та зношування) — по цій роботі захистив кандидатську дисертацію.


З вересня 1953 працював в Київському інституті інженерів цивільної авіації — завідувач кафедри технології ремонту авіаційної техніки, з січня 1954 — ректор інституту.

З 1976 року — директор Науково-технічного центру «Триботехніка» НАН України, займався проблемами космічної галузі в площині підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів.

Займався науковим дослідженням експлуатації, ремонту та довговічності машин, вивчав теорію схоплювання, явища фретинг-корозії.

В його науковому доробку понад 300 праць, 4 монографії. Як педагог підготував 30 кандидатів та докторів наук.

Помер на 99-му році життя 27 серпня 2012 року в Києві. Похований на старій частині Байкового кладовища (ділянка № 4ст, 50°25′00″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.4167639° пн. ш. 30.5132778° сх. д. / 50.4167639; 30.5132778).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2017 році в Солом'янському районі міста Києва вулиця Лебедєва-Кумача[2] була перейменована в вулицю Миколи Голего[3]

29 квітня 2014 р. КМДА підтримала пропозицію НАУ про встановлення меморіальної дошки М. Л. Голего на 1-му корпусі університету. Дошку було встановлено 12 квітня 2018 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://aviasouz.com/nast_rect.html
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 541. Арк. 44, 46, 47. [Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.]
  3. Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 189/3196 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 8. [Архівовано з першоджерела 28 жовтня 2019.]

Джерела[ред. | ред. код]