Голий пістолет 33⅓: Остання образа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голий пістолет 33⅓: Остання образа
The Naked Gun 33⅓: The Final Insult
N GUN3 01.JPG
Жанр Кінокомедія
Режисер Пітер Сеґал
Продюсер Роберт Вайсс
Девід Закер
Сценарист Джеррі Закер
Джим Абрагамс
Девід Закер
Пет Профт
У головних
ролях
Леслі Нільсен
Прісцилла Преслі
Джордж Кеннеді
О. Дж. Сімпсон
Фред Ворд
Анна-Ніколь Сміт
Кінокомпанія Paramount Pictures
Тривалість  83 хв.
Країна  США
Рік  1994
IMDb ID 0110622

Голий пістолет 33⅓: Остання образа (англ. The Naked Gun 33⅓: The Final Insult) — американський комедійний кінофільм, останній з серії «Голий пістолет». У цьому кінофільмі крім звичних вже Леслі Нільсена, Прісцилли Преслі та Джорджа Кеннеді, з’являється секс-символ 90-х — Анна-Ніколь Сміт у ролі Тані Пітерс, коханки головного анти-героя Роко Диллона (Фред Ворд). Френк Дребін у виконанні Леслі Нільсена такий же незграбний як і завжди, багато нових жартів і дотепного гумору. У фільмі також брали участь такі відомі особи, як «Дивний Ел» Янковик та Ракел Велч. «33⅓» в назві фільму — швидкість з якою платівка обертається на плеєрі.

Головні ролі[ред.ред. код]

  • Леслі Нільсен ...... Лейтенант Френк Дребін
  • Прісцилла Преслі ...... Джейн Спенсер
  • Фред Ворд ...... Роко Диллон
  • Джордж Кеннеді ...... Капітан Ед Гокен
  • О. Дж. Сімпсон ...... Детектив Нордберг
  • Анна-Ніколь Сміт ...... Таня Питерс
  • Катлін Фріман ...... Меріель Диллон
  • Рей Бірк ...... Папшмір

Сюжет[ред.ред. код]

Кінофільм продовжує вже звичні пригоди Френка Дребіна та його загону поліції. Цього разу місце подій знову Лос-Анджелес, де Френк і його команда рятують місто і церемонію нагород «Оскар» від терористичного акту. Цей фільм отримав найгіршу реакцію критиків — вони звертали увагу на слабий сюжет фільму, де основна увага приделялась жартам, а не розробці історії оповідання. Найбільш схвальної реакції здобула перша сцена кінофільму — сон Френка у якому він захищає президента Клінтона та папу Римського. Цей момент був настільки вдалим — сценаристи жартували, що на цьому самому першому та самому смішному моменті фільму можна було його закінчити і отримати такі ж відгуки від критиків як і при повній версії. Об’єкт пародії цього разу — Академія Кіномистецтв США та «Оскар», на процедурі нагородження якого відбуваються основні події фільму. Разом з першою сценою, пародія нагород «Оскара» стала найпопулярнішою серед глядачів.


Найкращий момент фільму — сон Френка Дребіна.

На думку багатьох перша сцена фільму найвдаліша і найкумедніша з усіх — це сон Френка Дребіна про те, як він рятує президента Клінтона та папу Римського. Автори фільму зробили цю сцену як пародію на інший відомий кінофільм «Недоторкані» (The Untouchables), де відбувається точно такі ж події з дитиною на сходах залізничного вокзалу, але відсутні президент і папа Римський. Ця сцена, хоч і найкумедніша, логічно ніяк не пов’язана з сюжетом фільму, оскільки Френк вже на пенсії і згадує про своє минуле тільки у снах.

Вдома Френка відвідують його колишні колеги по роботі в поліції Ед та Нордберг і переконують його допомогти їм знешкодити дуже небезпечного терориста Роко Диллона. Посварившись з Френком через небажання мати дітей, Джейн лишає його і він вирішає повернутися на поліцейську роботу. В тюрмі під вигаданим ім’ям "Різа́ка" Мак Герк Френк входить в довіру до злодія і разом з ним тікає з тюрми.

Тим часом, Джейн затуживши за Френком починає шукати і знаходить його на маєтку злодіїв, де Роко, Таня Пітерс та його мати готують терористичний акт в Лос-Анджелесі. Френк і Джейн разом з терористами відправляються на церемонію нагороди «Оскар», щоб запобігти катастрофі. Але виявляється, що незграбність Френка є чи не найбільшою катастрофою на церемонії нагородження. Френк не тільки руйнує декілька презентацій та втручається в церемонію нагороди, але також бере участь у танцювальних номерах, що кінчається хаосом на руйнуванням всього навколо нього. Кульмінаційним моментом фільму стає двобій Френка і Роко Диллона, під час якого Френк перемагає, а Диллон разом з матір’ю гинуть. Романтична сцена поєднання в коханні Френка і Джен закінчує картину.


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]