Голкошерст канадський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голкошерст канадський
Porcupine NPS11952.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Їжатцевиді (Hystricomorpha)
Інфраряд: Hystricognathi
Парворяд: Кавіюваті (Caviomorpha)
Родина: Голкошерстові (Erethizontidae)
Рід: Голкошерст (Erethizon)
F. Cuvier, 1823
Вид: Голкошерст канадський
Біноміальна назва
Erethizon dorsatum
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Erethizon dorsatum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Erethizon dorsatum
Fossilworks: 46320[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных 46320[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных

Голкошерст канадський, або поркупін (Erethizon dorsatum Linne) — вид гризунів родини Голкошерстові (Erethizontidae). Єдиний вид роду голкошерст (Erethizon)[2].

Поширення[ред.ред. код]

Рідними країнами для нього є Канада, США, північні прикордонні території Мексики. Проживають в різних природних зонах: густі ліси, тундра, луки та пустельні чагарники. Висота проживання над рівнем моря: 600 — 1300 м.

Зовнішня морфологія[ред.ред. код]

Це великий гризун з гострими голками на спині, боках і хвості; вони зазвичай жовтуваті, надаючи тварині жовтуватий або жовтувато-коричневий зовнішній вигляд. Середні розміри, самці: загальна довжина 808 мм, хвоста — 235 мм, задні ноги — 98 мм; самки: 737, 230 і 81 мм відповідно. Вага 5—11 кг. Один північноамериканський дикобраз може мати до 30 тисяч колючок, 7,5 см довжини, які використовуються для оборони.

Раціон[ред.ред. код]

Раціон має сильну сезонну відмінність. У зимовий період споживає в першу чергу кору, камбій і флоему дерев, таких як тсуга східна (Tsuga canadensis), тсуга західна (Tsuga heterophylla), клен цукровий (Acer saccharum) і псевдотсуга. Дикобрази часто годуються на одному дереві, в результаті спричиняючи йому великі ушкодження або смерть. Навесні й улітку вони в основному харчуються на землі корінням, пагонами, листям, ягодами, насінням і травами.

Поведінка[ред.ред. код]

Веде в основному нічний спосіб життя. Типова поведінка оборони є розвертання спиною до хижака і розмахування хвостом, який має високу концентрацію колючок. Один з небагатьох і в той же час основний ворог для цього дикобраза — куниця-рибалка (Martes pennanti).

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Розмноження відбувається восени або на початку зими. Після відносно тривалої вагітності, самки народжують одне дитинча навесні або на початку літа. Народження більше одного малюка це рідкість. Вагітність триває 209—217 днів. При народженні дитинча дикобраза важить близько 450 г і це більше, ніж важить новонароджений чорний ведмідь. Новонароджений покритий гарним шаром чорного волосся, колючки добре розвинені (м'які при народжені, але твердіють протягом перших годин життя), очі й вуха повнофункціональні, різці і деякі корінні зуби прорізані. Як правило, вигодовування триває недовго й незабаром після народження маля починає харчуватися рослинністю, і незабаром повністю переходить на самостійне харчування. Молоді дикобрази ростуть повільно в порівнянні з більшістю гризунів; самки стають статево зрілими на свою другу осінь, коли вони важать близько 4 кг. Дикобрази живуть відносно довго, понад 10 років у природних умовах.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. Українські назви виду й роду наводяться за зоологічним словником О. Маркевича і К. Татарка (1983: с. 178)
Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.