Голова Європейської Ради

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Голова Європейської ради)
Перейти до: навігація, пошук
Голова Європейської Ради
англ. President of the European Council
European Council logo.svg
Емблема
Donald Tusk 3.jpg
Посаду займає
Дональд Туск
з 1 грудня 2014 року
Очолює Європейська рада
Офіційна резиденція Брюссель, Бельгія
Кандидатуру призначає Європейська Рада кваліфікованою більшістю голосів
Термін 2 роки і 6 місяців з можливістю бути переобраним на 2 термін
Зарплата €298,495.44 на рік
Сайт President of the European Council

Голова Європейської Ради (також: Президент Європейської Ради) — головний представник Європейського Союзу на світовій арені, а також головуючий Європейської Ради.[1] Посада Голови Європейської Ради — одна з інституцій ЄС, яка забезпечує політичне керівництво Європейським Союзом (ЄС). Нинішній президент — колишній прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.[2]

Відповідно до Лісабонської угоди, статті 15 Маастрихтського договору, термін повноважень голови Європейської ради становить 2 роки і 6 місяців з можливістю продовження на 2-й термін. Призначення, а також зняття з посади голови, вимагає підтримки кваліфікованої більшості Європейської Ради.

Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій
Європейського Союзу

19 листопада 2009 року Європейська Рада вирішила, що її першим президентом в рамках Лісабонського договору стане Герман Ван Ромпей, екс-прем'єр-міністр Бельгії. Ван Ромпей вступив на посаду після набуття чинності Лісабонського договору.[3] 30 серпня 2014 року Головою Європейської Ради був обраний Дональд Туск[4], який вступив на посаду 1 грудня 2014.

Історія[ред.ред. код]

Перше засідання глав країн та урядів держав ЄС було проведена в 1961 році як неформальний саміт, а в 1974 році захід став офіційним, отримавши назву «Європейська рада». Автором назви став тодішній президент Франції Жискар д'Естен Валері. Головування в Європейській раді відбувалось за принципом головування у раді Європейського Союзу зі зміною головуючої держави що шість місяців. Оскільки Європейська рада складається з національних лідерів, Рада працює під головуванням глави держави або уряду головуючої держави[5][6][7]

Стала посада[ред.ред. код]

Конституція ЄС та Конвенція про майбутнє Європи визначали посаду Президента Європейської Ради як довгострокову і впливову посаду на довгий період головування.[8] Оскільки Конституція була відхилена національними референдумами в 2 державах-членах ЄС, запропонована посада так і не була створена. На заміну не підтриманій Конституції (а одночасно з Конституцією була відхилена і Конвенція про майбутнє ЄС) прийшов Лісабонський договір, який набув чинності 1 грудня 2009 року.

Перший президент, як очікувалось, мав встановити принцип діяльності для майбутніх голів[9], однак не було чіткого уявлення про функціональні обов'язки Президента. Одним варіантом було те, що президент буде виконувати адміністративну роль, як зазначено в Договорі, головуватиме на засіданнях і забезпечувати нормальне функціонування зовнішньої політики ЄС.[10] Однак інший варіант передбачає більш активну роль президента в рамках Європейського Союзу і можливість здійснення ним зовнішньої політики. Ця посада мала бути, де-факто, посадою «Президента Європи», і, на відміну від першої моделі, особа, яка займатиме цю посаду, мала представляти ЄС на міжнародній арені.

Лісабонський договір не визначає процесу висунення кандидатів на посаду Президента Ради, в результаті чого були запропоновані кілька офіційних і неофіційних кандидатів. На заключному засіданні Європейської ради за Лісабонським договором 19 листопада 2007 року президент Франції Ніколя Саркозі, попереджуючи можливі громадські спекуляції на тему кандидатів, назвав Тоні Блера, Феліпе Гонсалеса і Жан-Клода Юнкера гідними кандидатами[11]. Однак внутрішньоєвропейські конфлікти (наприклад, ставлення до Війни в Іраку), стали причиною того, що усі названі кандидати відмовились від цієї посади.

Перший Голова[ред.ред. код]

19 листопада 2009 року Герман Ван Ромпей, в той час — прем'єр-міністр Бельгії, був обраний на посаду першого постійного Голови (Президента) Європейської Ради. Формальне рішення про призначення було прийнято після набуття чиності 1 грудня 2009 року Лісабонського договору[12]. Прем'єр-міністр Великобританії Ґордон Браун заявив, що Ван Ромпей отримав одностайну підтримку 27 лідерів ЄС на саміті в Брюсселі увечері 19 листопада 2009 року. Пан Браун також високо оцінив пана Ван Ромпей як

будівельника консенсусу, який приніс період політичної стабільності в свою країну після кількох місяців невизначеності
[13].

На прес-конференції після свого призначення Ван Ромпей зазначив:

...кожна країна повинна вийти переможцем з переговорів. Переговори, які закінчуються програшом однієї зі сторін, ніколи не будуть плідними. Я буду враховувати інтереси кожного. Навіть якщо наша єдність є нашою силою, наше різноманіття залишається нашим багатством...

сказав він, підкресливши індивідуальність членів ЄС[14]

Перше засідання Ради Ван Ромпей провів у вигляді неформальної зустрічі у бібліотеці Solvay у Парку Леопольда, що в Брюсселі. Засідання відкрилось дебатами на тему довгострокових структурних економічних проблем, що стоять перед Європою.[15]

Ван Ромпей також запропонував проводити засідання Європейської ради щомісяця, що перетворює його в урядовий кабінет.

Він формалізував свої відносини з Європейським парламентом. Хоча Ван Ромпей формально не підзвітний депутатам Європарламенту, він звітує перед парламентом після кожного засідання Європейської ради, регулярно зустрічається з політичними лідерами фракцій і щомісяця — з головою Європарламенту. Крім того, він погодився відповідати на письмові запитання європарламентарів.[15]

Обов'язки та повноваження[ред.ред. код]

До 2009 року[ред.ред. код]

Роль Голови Європейської Ради безуспішно виконували почергово голови держав-членів ЄС. Ці президентства змінюються кожні шість місяців, тобто новий президент Європейської ради обирався двічі на рік. Головуючій країні також було дозволено мати додаткові переговори[6][16][17].

Фактично президент був «першим серед рівних», керуючи діяльністю глав європейських держав і урядів в Раді. Будучи в першу чергу відповідальним за підготовку та головування на засіданнях Європейської ради, голова Європейської Ради не мав виконавчих повноважень.[16][17]

Після 2009 року[ред.ред. код]

Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей під час візиту в Паранальську обсерваторію.[18]

Після вступу в дію Лісабонських угод обов'язки голови Європейської Ради стали наступними: підготовка роботи Європейської Ради, організація та головування на її засіданнях, допомога у пошуках консенсусу між її членами та звітність у Європейському парламенті після кожного засідання. Президент також забезпечує зовнішнє представництво Союзу з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, при цьому не прибираючи на себе повноважень Верховного представника Європейського Союзу з закордонних справ і безпеки[19]. Деяке дублювання між ролями президента Європейської Ради, голова Європейської Комісії та Верховних представників досі залишається невирішеним.[20]

При реорганізації керівних постів ЄС у рамках Лісабонського договору прозвучала деяка критика нечіткості визначення обов'язків кожного з них. Так, посол України в ЄС Андрій Веселовський оцінив рамки діяльності нових керівників Європейського Союзу:

Президент Європейської комісії буде, керувати урядом ЄС, в той час як Президент Європейської Ради буде стратегом європейської політики. Верховний представник спеціалізуватиметься на міжнародних відносинах, а Європейський комісар з питань розширення та європейської політики сусідства керуватиме технічними питаннями при здійсненні зовнішньої політики та підписанні угод. Президент Європейського парламенту тим часом артикулює значення ЄС.[21]

Голова Європейської Ради також розширив свій вплив у фінансовій політиці.[22] Багато змін у діяльності ЄС, які стали можливими після набуття чинності Лісабонського договору, безуспішно намагались скасувати. Іспанія під час свого головування (I півріччя 2010 року)безуспішно намагалась скасувати пост голови Європейської Ради.[23] Однак під час головування Бельгії (II півріччя 2010 року) спроби скасувати цю посаду припинились, не в останню чергу через те, що Герман ван Ромпей — колишній прем'єр міністр Бельгії.[24]

Привілегії Голови Європейської Ради[ред.ред. код]

Офіційні переговори про заробітну платню та привілеї виборного президента почалося в квітні 2008 року у рамках проекту бюджету ЄС на 2009 рік. За результатами переговорів було вирішено, що президент повинен мати ті ж самі умови, що і Голова Європейської Комісії, з основною зарплатою 138% від найвищої Європейської цивільної зарплати, що становитиме €24874.62 на місяць.[25][26][27]

Президент отримує службовий автомобіль з водієм та штат близько 20 співробітників. Йому також виділяється житло (а не офіційна резиденція, яку вважають «занадто символічною»). Крім того, ідея приватного літака також була відхилена за «надмірну символічність», і як зазначив дипломат, розбіжність у привілеях між Радою Європи та Європейською Комісією можуть тільки підживити суперництво між ними.[28]

Можливість виділення більших пільг для голови Європейської ради, ніж для президента Єврокомісії, спонукало Європарламент погрожувати відмовою від прийняття бюджету на 2009 рік. Європарламентарі сприйняли велику заробітну платню і додаткові пільги як символічний сигнал, що пост Голови Європейської Ради є важливішим і впливовішим, аніж пост Президента Єврокомісії.[29]

Адміністрація голови Європейської Ради[ред.ред. код]

Хоча Європейська Рада є, відповідно до положень Лісабонської угоди, окремою установою ЄС, вона не має власної адміністрації. Адміністративна підтримка Європейської Ради та її президента забезпечується Генеральним секретаріатом Ради Європейського Союзу. При цьому голова Європейської Ради має власних радників.

Список голів[ред.ред. код]

При почерговому головуванні[ред.ред. код]

рік період посадова особа Європейська сторона держава
1975 Січень-червень Ліам Косґрейв Європейська народна партія Ірландія Ірландія
Липень-грудень Альдо Моро Європейська народна партія Італія Італія
1976 Січень-червень Гастон Торн Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Люксембург Люксембург
Липень-грудень Йооп ден Ойл Партія європейських соціалістів Нідерланди Нідерланди
1977 Січень-червень Джеймс Каллаган Партія європейських соціалістів Велика Британія Великобританія
Липень-грудень Джек Лінч Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Ірландія Ірландія
1978 Січень-червень Анкер Йоргенсен Партія європейських соціалістів Данія Данія
Липень-грудень Гельмут Шмідт Партія європейських соціалістів ФРН Західна Німеччина
1979 Січень-червень Валері Жискар д'Естен Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Франція Франція
Липень-грудень Джек Лінч Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Ірландія Ірландія
1980 Січень-червень Франческо Коссіґа Європейська народна партія Італія Італія
Липень-грудень П'єр Вернер Європейська народна партія Люксембург Люксембург
1981 Січень-червень Дріс ван Агт Європейська народна партія Нідерланди Нідерланди
Липень-грудень Маргарет Тетчер Позапартійний Велика Британія Великобританія
1982 Січень-червень Вілфрід Мартенс Європейська народна партія Бельгія Бельгія
Липень-грудень Поуль Шлютер Європейська народна партія Данія Данія
1983 Січень-червень Гельмут Коль Європейська народна партія ФРН Західна Німеччина
Липень-грудень Андреас Папандреу Партія європейських соціалістів Греція Греція
1984 Січень-червень Франсуа Міттеран Партія європейських соціалістів Франція Франція
Липень-грудень Гаррет Фіцджеральд Європейська народна партія Ірландія Ірландія
1985 Січень-червень Беттіно Краксі Партія європейських соціалістів Італія Італія
Липень-грудень Жак Сантер Європейська народна партія Люксембург Люксембург
1986 Січень-червень Рууд Любберс Європейська народна партія Нідерланди Нідерланди
Липень-грудень Маргарет Тетчер Позапартійний Велика Британія Великобританія
1987 Січень-червень Вілфрід Мартенс Європейська народна партія Бельгія Бельгія
Липень-грудень Поуль Шлютер Європейська народна партія Данія Данія
1988 Січень-червень Гельмут Коль Європейська народна партія ФРН Західна Німеччина
Липень-грудень Андреас Папандреу Партія європейських соціалістів Греція Греція
1989 Січень-червень Феліпе Гонсалес Партія європейських соціалістів Іспанія Іспанія
Липень-грудень Франсуа Міттеран Партія європейських соціалістів Франція Франція
1990 Січень-червень Чарльз Хогі Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Ірландія Ірландія
Липень-грудень Джуліо Андреотті Європейська народна партія Італія Італія
1991 Січень-червень Жак Сантер Європейська народна партія Люксембург Люксембург
Липень-грудень Рууд Любберс Європейська народна партія Нідерланди Нідерланди
1992 Січень-червень Анібал Каваку Сілва Європейська народна партія Португалія Португалія
Липень-грудень Джон Мейджор Позапартійний Велика Британія Великобританія
1993 Січень-червень Поуль Нюруп Расмуссен Партія європейських соціалістів Данія Данія
Липень-грудень Жан-Люк Дегане Європейська народна партія Бельгія Бельгія
1994 Січень-червень Андреас Папандреу Партія європейських соціалістів Греція Греція
Липень-грудень Гельмут Коль Європейська народна партія Німеччина Німеччина
1995 Січень-червень Жак Ширак Позапартійний Франція Франція
Липень-грудень Феліпе Гонсалес Партія європейських соціалістів Іспанія Іспанія
1996 Січень-червень Романо Проді Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Італія Італія
Липень-грудень Джон Братон Європейська народна партія Ірландія Ірландія
1997 Січень-червень Вім Кок Партія європейських соціалістів Нідерланди Нідерланди
Липень-грудень Жан-Клод Юнкер Європейська народна партія Люксембург Люксембург
1998 Січень-червень Тоні Блер Партія європейських соціалістів Велика Британія Великобританія
Липень-грудень Віктор Кліма Партія європейських соціалістів Австрія Австрія
1999 Січень-червень Гергард Шредер Партія європейських соціалістів Німеччина Німеччина
Липень-грудень Пааво Ліппонен Партія європейських соціалістів Фінляндія Фінляндія
2000 Січень-червень Антоніу Гутерреш Партія європейських соціалістів Португалія Португалія
Липень-грудень Жак Ширак Європейська народна партія Франція Франція
2001 Січень-червень Йоран Перссон Партія європейських соціалістів Швеція Швеція
Липень-грудень Гі Верхофстадт Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Бельгія Бельгія
2002 Січень-червень Хосе Марія Аснар Європейська народна партія Іспанія Іспанія
Липень-грудень Андерс Фог Расмуссен Європейська ліберально-демократична і реформістська партія Данія Данія
2003 Січень-червень Костас Симітіс Партія європейських соціалістів Греція Греція
Липень-грудень Сільвіо Берлусконі Європейська народна партія Італія Італія
2004 Січень-червень Берті Ахерн Європейський альянс лібералів і демократів Ірландія Ірландія
Липень-грудень Ян Петер Балкененде Європейська народна партія Нідерланди Нідерланди
2005 Січень-червень Жан-Клод Юнкер Європейська народна партія Нідерланди Нідерланди
Липень-грудень Тоні Блер Партія європейських соціалістів Велика Британія Великобританія
2006 Січень-червень Вольфганг Шюссель Європейська народна партія Австрія Австрія
Липень-грудень Матті Ванганен Європейський альянс лібералів і демократів Фінляндія Фінляндія
2007 Січень-червень Ангела Меркель Європейська народна партія Німеччина Німеччина
Липень-грудень Жозе Сократеш Партія європейських соціалістів Португалія Португалія
2008 Січень-червень Янез Янша Європейська народна партія Словенія Словенія
Липень-грудень Ніколя Саркозі Європейська народна партія Франція Франція
2009 Січень-травень Мірек Тополанек Альянс Європейських консерваторів та реформістів Чехія Чехія
Травень- червень Ян Фішер Позапартійний
Липень-грудень Фредрік Райнфельдт Європейська народна партія Швеція Швеція

Виборний голова[ред.ред. код]

Країна Портрет Голова Європейська партія Національна партія Вступ на посаду Закінчення повноважень
Бельгія Бельгія Herman Van Rompuy - World Economic Forum on Europe 2010 2.jpg Герман ван Ромпей Європейська народна партія Християнські демократи і фламандці 1 грудня 2009 Термін повноважень закінчується 30 листопада 2014 року[30]
Польща Польща Donald Tusk 3.jpg Дональд Туск Європейська народна партія Громадянська платформа 1 грудня 2014 року Термін повноважень закінчується 31 травня 2017 року[2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лісабонський договір про внесення змін до Договору про Європейський союз та Договір про заснування Європейського співтовариства, Артикль 9 B
  2. а б «Italy's Mogherini and Poland's Tusk get top EU jobs». BBC News. 30 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  3. http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/ec/111607.pdf Офіційна заява Європейської ради про виконання Лісабонського договору
  4. «Туск обраний президентом Ради ЄС». 24tv.ua. 24 TV. 2014-08-30. Процитовано 2014-11-08.  (укр.)
  5. Stark, Christine. «Evolution of the European Council: The implications of a permanent chair» (PDF). Dragoman.org. Процитовано 12 July 2007. 
  6. а б van Grinsven, Peter (September 2003). «The European Council under Construction» (PDF). Netherlands Institution for international Relations. Процитовано 16 August 2007. 
  7. Європа (веб-портал). «Consolidated EU Treaties» (PDF). Процитовано 27 June 2007. 
  8. «SCADPlus: The Institutions of the Union: European Council». Європа (веб-портал). Процитовано 27 June 2007. 
  9. Goldirova, Renata (22 October 2007). «First names floated for top new EU jobs». EU Observer. Процитовано 22 October 2007. 
  10. Iey Berry, Peter Sain (16 November 2007). «[Comment] The new EU president" standard bearer or shaker?». EU Observer. Процитовано 18 November 2007. 
  11. «CONFERENCE DE PRESSE DU PRESIDENT DE LA REPUBLIQUE, M. NICOLAS SARKOZY». France diplomatie. 19 October 2007. Процитовано 18 February 2008. 
  12. «New leadership team for Europe». Рада Європейського союзу. Процитовано 24 November 2009. «The formal decisions on these appointments will be taken once the Treaty of Lisbon has entered into force, on 1 December 2009.» 
  13. «Belgian PM Van Rompuy is named as new EU president». Daily Telegraph. 19 November 2009. Процитовано 20 November 2009. 
  14. Henry Chu: European Union settles on a Belgian and a Briton for top posts. Los Angeles Times. Retrieved 19 November 2009.
  15. а б Андрей Дюфф (23 February 2010) Who is Herman Van Rompuy?
  16. а б «How does the EU work». Європа (веб-портал). Процитовано 12 July 2007. 
  17. а б «European Council». Європа (веб-портал). Процитовано 12 July 2007. 
  18. «European High-level Delegations visit Paranal». ESO Press Release. Процитовано 12 February 2013. 
  19. «President of the European Council» (pdf). General Secretariat of the Council of the EU. 24 November 2009. Процитовано 24 November 2009. 
  20. Mahony, Honor (28 November 2007). «Unclear EU treaty provisions causing 'nervousness'». EU Observer. Процитовано 28 November 2007. 
  21. Rettman, Andrew (15 March 2010) Ukraine gives positive appraisal of new-model EU, EU Observer
  22. http://euobserver.com/9/30236
  23. EU-Observer: Spain ends invisible Presidency
  24. EU-Observer: Belgian presidency sets parliament in its sight
  25. «COUNCIL DECISION of 1 December 2009 laying down the conditions of employment of the President of the European Council» (pdf). EurLex. European Commission. Процитовано 20 June 2010. «The basic monthly salary of the President of the European Council shall be equal to the amount resulting from application of 138% to the basic salary of an official of the European Union at grade 16 third step.» 
  26. European Commission: Officials' salaries «Table: officials, Article 66». European Commission Civil Service. 1 July 2009. Процитовано 20 June 2010. 
  27. «Regulation No 422/67/EEC, 5/67/Euratom of the Council» (pdf). EurLex. European Commission. 25 July 1967. Процитовано 20 June 2010. 
  28. Mahony, Honor (14 April 2008). «Member states consider perks and staff for new EU president». EU Observer. Процитовано 15 April 2008. 
  29. Mahony, Honor (22 April 2008). «MEPs to use budget power over EU president perks». EU Observer. Процитовано 22 April 2008. 
  30. «Herman Van Rompuy re-elected president» (PDF). Рада Європейського союзу. 1 March 2012. Процитовано 5 May 2013. 

Джерела[ред.ред. код]