Головін Олександр Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Якович Головін
рос. Александр Яковлевич Головин
M Sherling Portrait A. Golovin.jpg
Ім'я при народженні Александр Яковлевич Головин
Дата народження 17 лютого (1 березня) 1863(1863-03-01)
Місце народження Москва
Дата смерті 17 лютого 1930(1930-02-17) (66 років)
Місце смерті Дитяче Село (Пушкін)
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Напрямок Модерн, реалізм

Олександр Якович Головін (рос. Александр Яковлевич Головин, 17 лютого (1 березня) 1863(18630301), Москва — 17 лютого 1930, Дитяче Село) — відомий російський художник. Малював замовлені і театральні портрети, натюрморти з квітами, пейзажі. Надзвичайно обдарований театральний художник, автор багатьох декорацій до вистав і театральних завіс.Займався графікою, робив театральні програмки, ілюстрації до книжок.

Навчання.[ред.ред. код]

Народився в Москві. Походить з родини священика.Навчався в відомій гімназії Поліванова, де навчались Максиміліан Волошин, Валерій Брюсов.

Московське училище живопису,скульптури і архітектури
Автопортрет, 1919 р.

Художню освіту отримав в Московському училищі живопису,скульптури і архітектури, куди потрапив у 1881 р. Навчання починав на відділенні архітектури, але перейшов на художнє. Його вчителі - І.М.Прянішніков і В.Є.Маковський. Добрі відносини з вчителями не склалися, бо ті засуджували самостійність учня і схильність до вирішння декоративних і колористичних завдань. Тому найбільший вплив на формування Головіна мав колорист Полєнов Василь Дмитрович (1844–1927), палітра якого сяяла за словами Головіна. Але офіційно за класом Полєнова він не рахувався.

Двічі в Парижі[ред.ред. код]

Берези, 1908 р.


Головін двічі відвідав Париж. У 1889 р. він навчався в школі Колароссі (клас Жюля Сімона і Жака Бланша), у 1897 р. в школі Вітті. Захоплення імпресіонізмом мало недовгий час і пізніше матиме залишки лише в технічних засобах Головіна при виконанні пейзажів. Все життя він буде дотримуватись реалізму з незначними домішками імпресіонізму чи модерну. Постійні колористичні пошуки спонукали художника звертатися до роботи переважно темперою,гуашами, пастеллю.

Садиба Абрамцево[ред.ред. код]

Недовга доба стилю модерн характерна зверненням до кустарних промислів і ремісничіх виробів. Захоплення декоративно-ужитковим мистецтвом пережили Савва Мамонтов, Михайло Врубель, Богдан та Варвара Ханенки, Олександр Головін.

Художник робив ескізи меблів, інтер'єрів в неоросійському стилі, килимів. Особливе місце посіли керамічні вироби Головіна в майстерні садиби Абрамцево - тарілі, горщики, вази, кахлі. Піч з кахлями була окрасою інтер'єру в неоросійському стилі, створеному Головіним у 1903 році. А його керамічне панно «Клеопатра» і досі прикрашає фасад готелю «Метрополь» в Москві.

Іспанія[ред.ред. код]

Художник мандрував світом і подорожував по Італії, Греції. Враження після відвідин Греції відбилися в створенні панно «Цвинтар Стародавньої Греції» для Музею красних мистецтв в Москві, яке будував професор В.Цвєтаєв. Панно було зруйновано в часи 2-ї світової війни.

Головін був одним з небагатьох художників Росії, що відвідали далеку Іспанію. Художник побачив Бургос, Барселону, Мадрид, Толедо, Валенсію, Гранаду з залишками палацу мавританських володарів Альгамбри. Іспанія вразила художника контрастом багатої історії, запальних іспанських характерів і надзвичайним поширенням бідності. Іспанія, її костюми, її жінки довго будуть одною з тем станкового живопису художника, яку в Росії підживлювали вистави опери Ж. Бізе «Кармен».

Портрети пензля Головіна[ред.ред. код]

Театральний режисер В.Меєрхольд

Головін заявив про себе як цікавого портретиста ще в ранні роки.Коло його моделей спочатку замикалося на друзях чи молодій дружині (портрет невідомого хлопчика, 1887, художник Є.Татевосян,1898, заснула (дружина художника).

Серед замовлених портретів Головіна - кінний портрет багачки Є.Носової, поет Кузмін, художник Реріх Микола Костянтинович, невідомий аристократ з тенісною ракеткою. Пізніше будуть зроблені портрети композитора Скрябіна Олександра Миколайовича, режисера В.Меєрхольда, декілька надзвичайно вдалих автопортретів.

Зустрічі і співпраця з багатьма акторами спонукала художника до створення портретів багатьох акторів. Серед них головне місце посіли портрети оперного співака Ф.Шаляпіна в ролях Фарлафа («Руслан і Людмила»), Мефістофеля («Фауст» Гуно), царя Бориса Годунова («Борис Годунов» Мусоргського), Олоферна («Юдиф» Серова).

Мамонтовський гурток[ред.ред. код]

Перші театральні роботи Головін виконав в Мамонтовському гуртку.Проихильник опери і оперного співу, Савва Мамонтов часто влаштовував домашні вистави в садибі Абрамцево. Художник М.Нєстеров згадував :там була атмосфера, де «всі грають, малюють і співають. Усі артисти чи друзі артистів ». Нєстєрова доповнював Станіславський Костянтин Сергійович, який теж бував в Абрамцево : « Тоді весь будинок на тиждень або два робився філією майстерень кравців і художників. В одній кімнаті стелили полотно для Полєнова, поряд працював Врубель, в другій половині будинку шили і приміряли театральні костюми, в куточках йшлись репетиції. В кабінеті хазяїна сяяли вогні, грюкали сокири, бо там майстрували сцену».

Пізніше за сприяння Головіна при Імператорських театрах відкриють бутафорський цех і новий костюмерний.

1898 рік.Початок роботи в театрі.[ред.ред. код]

У 1898 р. Головін, якого добре знали в Москві, отримав запрошення на роботу в Великий театр (російською - Большой театр). Після вагань художник погодився і це стало початком його довгої співпраці з різними театрами. На жаль, блискуча театральна кар'єра майстра приховала його звершення в жанрах портрету, в пейзажному живопису,в створенні декоративних панно. Довгий час Головіна вивчали і зараховували до суто театральних художників, що було і залишається помилкою.

Перелік театральних робіт (декорації)[ред.ред. код]

Маскарадна зала. Ескіз О. Головіна до драми М. Лермонтова.
  • Ледяний дім (опера Корещенка, 1900)
  • Псковітянка (опера Римського-Корсакова, 1901)
  • Кармен (опера Бізе,1908)
  • У брами царства (опера Гамсуна, 1908)
  • Орфей і Еврідіка (опера Глюка, 1911)
  • Гроза (драма Островського, 1916)
  • Маскарад (драма Лермонтова, 1917)
  • Кам'яний гість (по Пушкіну і Даргомизькому, 1917)

Короткий термін працював в антрепризі Дягілєва Сергія Павловича в Російських сезонах в Парижі (декорації до опери «Борис Годунов», 1908, балету «Жар-птах» Стравинського, 1910).

Старий театральний художник (за часів після більшовицького перевороту 1917 р.) встиг зробити декорації до «Весілля Фігаро», 1927 р. та до «Отелло» Шекспіра(обидва у МХАТі в Москві).

Смерть[ред.ред. код]

Головін мав хворобу серця, що і спричинило його смерть. Він помер у Дитячому Селі, як перейменували більшовики царську резиденцію (в минулому Царське Село (музей-заповідник)).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • А. Я. Головин. Встречи и впечатления. Письма. Воспоминания о Головине, Л. — М., 1960 (рос) ;
  • Бассехес А., Театр и живопись Головина, М., [1970](рос) .
  • Онуфриева С. «Александр Яковлевич Головин». Л., 1977(рос) .
  • Гофман И. «Головин-портретист». Л., 1981(рос) .
  • Александр Головин: Альбом. М., 1981(рос) .
  • Пожарская М. «Александр Головин». М., 1991(рос) .