Голос

Го́лос — звук, який видає людина, використовуючи голосові зв'язки. Людина використовує голос при розмові, співі, криці, сміху, плачі. Голосоутворення відбувається шляхом видихання повітря з легень через рот та ніс, при чому голосові зв'язки вібрують і створюють у повітрі звукові хвилі.

До голосового апарату людини входять ротова і носова порожнини з додатковими порожнинами, пелька, гортань з голосовими зв'язками, трахея, бронхи, легені, грудна клітка з дихальними м'язами і діафрагмою, м'язи черевної порожнини.

Центральна нервова система організовує їх функції в єдиний, цілісний процес звукотворення, що є складним психофізичним актом.

Існує безпосередній взаємозв'язок між голосом і слухом: голос не може розвиватися без участі слуху, слух не може розвиватися без участі голосових органів. У глухих голос не функціонує, оскільки немає слухових сприйнять, і, відповідно, стимуляції мовно-рухових центрів.

Голосом людина здатна відтворювати багато різноманітних звуків, часто досить складних. У голосі виражається емоційний стан людини: сердитість, здивування, радість і тому подібне.

Люди мають голосові зв'язки, які можуть розтягуватися і стискатися, міняти свою товщину; людина може довільно міняти тиск повітря, інтенсивність повітряного потоку, що подається на голосові зв'язки. Форма грудної клітки, гортані, положення язика, ступінь натягнення інших м'язів може змінюватися. Результатом будь-якої з цих дій буде зміни в висоті, силі, тембрі, чіткості, емоційному забарвленню утвореного звуку. На якість голосу впливають загальне фізичне самопочуття людини, постава, настрій, емоційний стан та ін.

Див. також

• Афонія
• Шепіт
• Кастрат
• Глоса (слово), глосарій
• Глоси (музичні твори 16-17 ст.)
• Глота «тіснота, тиснява», цсл. натовп || голота
• Ґлота (діти)
• Галс!
• Клич (етим. сумісне)
• Ґоґоль, ґелґотати, Gallus gallus < gallus півень, галл, кельт
• Глаголь, (Г (буква))

Джерела

• Стаття з Російськомовної частини вікіпедії. Переглянуто 7 квітня 2008.
• Сайт газети «Наше життя»