Голоси Місяця (фільм)
| Голоси місяця | |
|---|---|
| La Voce Della Luna | |
 |
|
| Жанр | притча драма сюрреалістична комедія |
| Режисер | Федеріко Фелліні |
| Продюсер | Вітторіо Чекі Ґорі Маріо Чекі Ґорі |
| У головних ролях |
Паоло Вілладжіо Роберто Беніньї |
| Оператор | Тоніно Деллі Коллі |
| Композитор | Нікола Пйовані |
| Тривалість | 120 хв |
| Мова | італійська японська (кілька слів) |
| Країна |  Італія Франція |
| IMDb | ID 0098606 |
Голоси Місяця (італ. La voce della Luna) — останній фільм Федеріко Фелліні, знятий за мотивами повісті Ермано Кавацоні «Поема про Лунатиків» у 1990 році.
Зміст |
Сюжет [ред.]
У фільмі розповідається історія лунатика на ім'я Іво Сальвіні (Роберто Беніньї), що постійно подорожує вночі прислухаючись до голосів місяця. Він намагається звабити білявку Альдіну, чий образ нагадує йому місяць; натомість вона не має жодного бажання бути з ним. Згодом він знайомиться з колишнім префектом Ґонеллою (Паоло Вілладжо), котрому усюди маряться демони. Разом з ним вони починають вести розслідування, будучи одержимими різними нав'язливими ідеями.
Згодом Сальвіні з Ґонеллою потрапляють на фестиваль «Місс Мука 89», де Іво бачить свою Аделіну, що танцює з іншим. Він викидає тарілку з равіолі на голову тому панові і згодом тікає у поле разом з Ґонеллою. Потім Ґонелла потрапляє на імпровізовану дискотеку, де звучить музика Майкла Джексона. Ґонелла починає танцювати вальс і усі мовчки дивляться на нього. Згодом вальс обривається музикою Майкла Джексона. В той самий час Іво приміряє туфлю, що її колись загубила Аделіна, дівчатам тієї дискотеки і виходить що ця туфля усім підходить.
Кінець фільму є своєрідним заповітом Фелліні. Іво підходить до тієї ж криниці що й спочатку фільму і робить висновок, що якщо слухати голос місяця, щось у цьому світі можна зрозуміти.
Критика [ред.]
Цей фільм залишився незрозумілим для більшості кінокритиків. Один із американських кінокритиків Каннського кінофестивалю заявив, що цей фільм є найнудніним серед усіх, що йому доводилося бачити за своє життя [1].
Тим не менше провідні італійські кінокритики Альберто Моравія, Туліо Кезіх та Альдо Тассоне позитивно оцінили роботу Фелліні [2].
Посилання [ред.]
- Федеріко Фелліні (англ.)
