Голубина фотозйомка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знімок голуба із німецькою мініатюрною фотокамерою, виконаний, імовірно, під час Першої світової війни.

Голубина фотозйомка — це техніка аерофотозйомки, винайдена у 1907 році німецьким аптекарем Юліусом Нойброннером, який часто використовував поштових голубів для доставки медикаментів. Свійський голуб забезпечувався алюмінієвою нагрудною упряжжю, до якої кріпилася легенька мініатюрна фотокамера, що автоматично робила знімки через певні проміжки часу. Нойброннерів запит на патент в Німеччині спочатку було відхилено, але в грудні 1908 року він таки його отримав — після того, як надав автентичні, офіційно завірені фотознімки, виконані з допомогою голубів. Він опублікував свій метод на Дрезденській Міжнародній Фотовиставці у 1909 році та продав деякі з фотографій у вигляді поштових листівок на Франкфуртській Міжнародній Авіаційній Виставці та на Паризькому Авіашоу у 1910 та 1911 рр.

Початково військовий потенціал голубиної фотозйомки для аерофоторозвідки видавався привабливим. Випробування в бойових умовах під час Першої світової війни принесли підбадьорливі результати, але найбільше значення мала допоміжна технологія пересувних голуб'ятників для поштових голубів. Як наслідок швидкого вдосконалення військової авіації протягом війни, зацікавленість військових у використанні голубів для аерофоторозвідки спала, і Нойброннер покинув експерименти в цьому напрямку. Проте ідея була невдовзі відроджена вже у 1930-ті роки швейцарським годинникарем Міхелем, про що свідчать спогади німецьких та французьких військових. І хоча й існують відомості про широку експлуатацію військових голубів під час Другої світової війни, залишається невідомим, наскільки широко їх використовували для аерофоторозвідки (якщо взагалі використовували). Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) США пізніше винайшло фотокамеру, що працює на батарейках, створену спеціально для голубиного фотошпіонажу; деталі її використання залишаються державною таємницею.

Конструювання достатньо малих та легких камер із механізмом таймера, так само як і догляд та тренування птахів для перенесення достатніх вантажів, становило значні труднощі. Такі ж проблеми виникали і внаслідок обмеженості контролю над позицією, орієнтацією та швидкістю голуба в той час коли відбувалася фотозйомка. У 2004 році Британська телерадіомовна корпорація (BBC) застосувала мініатюрні телекамери, одягнені на соколів та яструбів для отримання прямої трансляції з висоти пташиного польоту. А сьогодні деякі дослідники, фотографи-ентузіасти та митці в той же спосіб використовують т. зв. кріттерками, або «живі камери», одягаючи їх на різних тварин.

Витоки[ред.ред. код]

Чотирирічний свійський голуб, якого господар брав з собою на повітряну кулю 15 разів.[1]

Перші аерофотознімки були виконані у 1858 році фотографом-мандрівником Надаром із повітряної кулі[2][3]; у 1860 Джеймс Воллес Блек зробив декілька знімків — теж із повітряної кулі, й ці знімки є найстаршими аерофотографіями, які дійшли до нашого часу.[4] Із вдосконаленням методів фотографії, в кінці XIX століття деякі ентузіасти стали прикріплювати камери до безпілотних літальних об'єктів. Так, у 1880-х Артур Батут експериментував із технікою фотографування за допомогою повітряного змія. Багато хто наслідував його приклад, і вже невдовзі здобули славу високоякісні аерознімки Бостона авторства Вільяма Абнера Едді, зроблені з використанням цього методу. Амедей Денізз встановив камеру з парашутом на ракету у 1888, а в 1897 аерознімки за допомогою ракети виконував і Альфред Нобель.[5][6]

Використання свійських голубів було широко розповсюджене у ХІХ та на початку XX століття — як в потребах цивільної голубиної пошти, так і у військових цілях. Під час франко-прусської війни 1870 року славнозвісна Паризька голубина пошта забезпечувала транспортування до 50000 мікрофільмованих телеграм за один голубиний політ із Тура до обложеної столиці. В цілому таким чином було доставлено близько 150000 індивідуальних телеграм та депеш державного значення.[7] У експерименті 1889 року, проведеному Російським технічним товариством у Санкт-Петербурзі, один із командирів російського корпусу повітряних військ зробив декілька аерознімків із повітряної кулі й відправив отримані колодієві негативи на землю за допомогою голуба.[8]

Юліус Нойброннер[ред.ред. код]

Юліус Нойброннер (1914)

У 1903 році Юліус Нойброннер, аптекар із німецького міста Кронберг біля Франкфурта, продовжив практику, розпочату його батьком півстоліття назад, і став отримувати голубиною поштою рецепти від санаторію, розміщеного неподалік у Фалькенштайні (через три роки тамтешня голубина пошта перестала діяти внаслідок закриття санаторію). Він доставляв необхідні медикаменти масою навіть до 75 грамів у той же спосіб, і навіть виділив одного з власних голубів для свого оптовика у Франкфурті, щоб і самому відчути переваги швидкої доставки. Коли одного разу один з його голубів заблудився в тумані, та невідомо яким чином повернувся додому аж через чотири тижні, та ще й добре вгодований, у Нойброннера виникла цікава ідея — забезпечити своїх голубів автоматизованими фотокамерами для відстежування шляхів їхніх польотів. Ця його думка й призвела до об'єднання двох попередніх хобі у нове, вдвічі азартніше — поєднання захоплення поштовими голубами із аматорською фотографією (Нойброннер пізніше дізнався, що його блудний голуб насправді чотири тижні перебував під опікою шеф-кухаря ресторану у Вісбадені).[9]

Після успішного випробовування камери Ticka (мініатюрна камера, вбудована в кишеньковий годинник) під час поїздки в поїзді та їзди на санях,[9] Нойброннер розпочав розробку легкої мініатюрної фотокамери, яку можна було б одягти на груди голуба за допомогою спеціальної упряжі та алюмінієвого панцира. Голубів обережно готували до ваги їхнього майбутнього вантажу, використовуючи дерев'яні моделі фотокамер вагою від 30 до 75 грамів.[10] Щоб виконати аерознімок, Нойброннеру доводилось відвозити голуба до якогось місця, приблизно на відстані до 100 км від його домівки, де на голуба одягалась упряж із камерою, і він відпускався на волю.[11] Птах, бажаючи швидше позбутися своєї ноші, зазвичай летів додому найкоротшим шляхом, на висоті від 50 до 100 метрів.[12] Пневматична система у камері контролювала затримку часу перед виконанням фотознімку. Щоб полегшити обтяженим ношею голубам виконання задачі, голуб'ятник був обладнаний просторою, гнучкою посадковою полицею і великим вхідним отвором.[10]

Зліва вгорі: Аерознімок готелю Schlosshotel Kronberg. Зліва внизу і в центрі: Франкфурт-на-Майні. Справа: Голуби з міні-камерами.
Вгорі: Вигляд запатентованої голубиної двооб'єктивної фотокамери у розрізі. Внизу: Пневматична система. Фотокамера активувалася накачуванням повітряної камери зліва. Разом із просочуванням повітря крізь щілину внизу, поршень повертався на вихідну позицію (наліво), аж доки не приводив в дію спусковий механізм.
Запатентована фотокамера із упряжжю та панциром.

Як стверджував Нойброннер, була створена ціла дюжина різних моделей цієї камери. У 1907 році значні успіхи в цьому напрямку дали йому підстави подати заяву на патент. Спершу його винахід «Методу та засобів для виконання фотознімків ландшафту зверху» (нім. «Verfahren und Vorrichtung zum Photographieren von Geländeabschnitten aus der Vogelperspektive») був знехтуваний німецьким патентним відомством, як неможливий; але після презентації документально завірених фотознімків у грудні 1908-го патент таки було видано[13][14] (попередня відмова була спричинена хибним уявленням про здатність домашніх голубів піднімати вантажі[11]). Технологія стала широко відома завдяки участі Нойброннера у Міжнародній фотовиставці, яка проходила в Дрездені у 1909,[2][15] та в Міжнародній авіаційній виставці 1909 року, яка проводилась у Франкфурті. Глядачі у Дрездені мали змогу спостерігати прибуття туди голубів; а фотознімки, виконані пізніше птахами на дорозі звідти додому, були використані для поштових листівок.[4][16] Фотографіям Нойброннера були присуджені нагороди як у Дрездені, так і на Паризькому авіашоу у 1910 та 1911 роках.[17]

Фотознімок готелю Schlosshotel Kronberg (готель на той час носив назву Schloss Friedrichshof за іменем власниці, імператриці Вікторії, яку тоді називали Kaiserin Friedrich («імператриця Фрідріх») на честь її померлого чоловіка) став відомим завдяки випадковому включенню до композиції знімку кінчиків крил «фотографа». Знайшовши лазівку в законі про авторське право, цю фотографію використовували як частину щотижневої кінохроніки, яку транслювали в німецьких кінозалах протягом 1929 року.[18]

У коротенькій книжечці 1909 року видання, Нойброннер описав п'ять моделей камер:

  • «Подвійна камера», описана у патенті, мала два об'єктиви, спрямовані в протилежні сторони (вперед/назад); кожен з них із фокусною відстанню у 40 мм. Знімки виконувалися завдяки єдиному фокальному затворові, причому камера могла зробити два одночасні фотознімки (на скляних пластинах) в момент, який визначався пневматичною системою фотоапарата.
  • Стереоскопічна камера мала такі ж характеристики, за єдиним винятком — обидва об'єктиви спрямовувались в один бік.
  • Одна з моделей була здатна пересувати плівку і робити декілька фотознімків по черзі.
  • В одній з моделей об'єктив кріпився до міху. Ножичний механізм утримував міх у розтягненому стані, аж доки фото не було виконаним, а після цього негайно складав його. Завдяки цьому ставало можливим при фокусній відстані у 85 мм, зробити на фотопластині один знімок розміром 6 х 9 см.
  • У панорамній камері технологія з використанням затвору фокальної площини була замінена методом обертання самого об'єктива на 180°.[10] Така модель стала основою для панорамної камери Doppel-Sport, яку Нойброннер намагався вивести на ринок близько 1910 року. Вона експонувала панорамне зображення на плівку розміром 3 х 8 см. Однак вона так і не вийшла в серійне виробництво.[19]

У брошурі 1920 року Нойброннер описав останню свою модель як таку, що важить трішки більше ніж 40 грамів, і здатна виконати 12 знімків.[13] У 2007 році один дослідник зазначив, що в наявності є дуже мало технічної інформації щодо об'єктивів, затворів та швидкісних даних фотографічних носіїв, але доповів, що Нойброннеру постачала плівку для його панорамної камери фірма ADOX. Для цієї камери він визначив світлочутливість фотоплівки як ISO 25/15° - 40/17°, та витримку у 1/60 - 1/100 сек. Плівка була обрізана до формату 30 × 60 мм і вигнута так, щоб уникнути зайвого викривлення внаслідок обертання об'єктиву.[17]

У 1920 р. Нойброннер із розчаруванням виявив, що десять років важкої праці та значні витрати були винагороджені лише внесенням його імені в енциклопедії та приємним усвідомленням того, що допоміжна технологія пересувних голуб'ятників (описані нижче) довела свою користь під час війни.[13] Панорамна камера Нойброннера зараз виставлена на показ у Німецькому технологічному музеї в Берліні, а також у Німецькому музеї в Мюнхені.[20][21]

Перша світова війна[ред.ред. код]

Пересувний голуб'ятник Нойброннера із фотолабораторією на виставках 1909 року

Винахід Нойброннера, зрештою, був частково заохочений перспективою застосування у військових цілях. На той час повітряна розвідка була можлива, але вимагала значних затрат, оскільки для її виконання треба було використовувати повітряні кулі, повітряних зміїв або ракети.[13] Успішний політ братів Райт у 1903 році зарекомендував нові можливості, в той же час був представлений і перший літак-розвідник, який все вдосконалювався протягом Першої світової війни. Але фотозйомка з використанням голубів, незважаючи на практичні труднощі її виконання, забезпечувала кращі, більш деталізовані фотознімки, які робилися зі значно меншої висоти.[13]

Військове міністерство Пруссії зацікавилося методом, але певний початковий скептицизм можна було подолати тільки серією успішних демонстрацій. Голуби виявили себе порівняно байдужими до вибухів, але передбачалося, що під час битви голуб'ятник, імовірно, треба буде переміщати, а голубам може зайняти деякий час пристосування до нового місця розташування.[13] Із проблемою привчання голубів до сприйняття нового місцезнаходження голуб'ятника з мінімальними дресирувальними заходами із незначним успіхом мала справу Італійська армія близько 1880 року;[22] капітан французької артилерії розв'язав цю проблему вирощуванням голубів у мандрівних голуб'ятниках.[23] Немає певності, чи відомо було Нойброннеру про цей історичний факт, але він знав, що повинно бути якесь рішення, оскільки він чув про працівника мандрівного ярмарку, який теж був любителем голубів, і мав голуб'ятник на своєму житловому трейлері. На виставках 1909 року у Дрездені та Франкфурті він представив невелику карету, в якій поєднувались фотолабораторія для проявлення фотоплівки та пересувний голуб'ятник у яскравих кольорах. За місяці важкої праці він привчив молоде покоління голубів повертатися до свого голуб'ятника навіть після того, як його перемістили.[13]

У 1912 році[16] Нойброннер врешті виконав задачу (поставлену у 1909 р.) з фотографування систем водопостачання у Тегелі, використовуючи лише власний пересувний голуб'ятник. Майже 10 років переговорів з військовими мали завершитись у серпні 1914 року практичним випробуванням на маневрах у Страсбурзі, за чим мало наступити підписання договору про придбання винаходу державою. Ці плани були перервані вибухом війни. Нойброннеру довелося віддати всіх своїх голубів та обладнання в руки військових, які в свою чергу проводили випробування вже на полі битви — із досить задовільними результатами, але застосовували метод не надто широко.[13][24]

Натомість, в нових умовах війни на виснаження для військових голубів у їхній традиційній ролі голубиної пошти настала епоха відродження. Мобільний голуб'ятник Нойброннера знайшов своє застосування навіть у Верденській битві, де він дав військовим настільки значну перевагу, що схожі пристосування були використані у ще навіть ширшому масштабі під час Битви на Соммі.[13] Після війни Військове міністерство на запит Нойброннера відповіло, що використання голубів для аерофотозйомки не мало військової цінності і подальші експерименти в цьому напрямку невиправдані.[16]

Міжнародний музей шпигунства у м. Вашингтон має невеличку кімнатку, присвячену поштовим голубам та голубиній фотозйомці часів Першої світової війни.[25]

Друга світова війна[ред.ред. код]

Німецький іграшковий солдатик, що тримає голуба з камерою.
Міхель створив інструкцію по експлуатації, але так і не зміг знайти партнера по виробництву перед вибухом Другої світової.[19]
Малюнок із швейцарського патенту.

Незважаючи на післявоєнну позицію Військового міністерства, вже у 1932 році стало відомо, що німецька армія тренує голубів для фотографування, і що німецькі голубині фотокамери здатні робити до 200 знімків за політ.[26] Того ж року французи оголосили, що вони розробили плівкові камери для голубів, так само як і спосіб випускати птахів на території ворога з допомогою спеціально натренованих собак.[27]

Хоча військові голуби й широко використовувались під час Другої світової війни, залишається нез'ясованим, наскільки широко (якщо про це взагалі може йти мова) вони використовувалися з метою ведення аерофоторозвідки. Якщо вірити доповіді з 1942 року, Червона армія наткнулася на покинуті німецькі вагончики із голубиними камерами в них (здатними робити знімки з п'ятихвилинним інтервалом), а також видресируваними собаками, привченими транспортувати голубів у спеціальних кошиках.[28] Зі сторони ж союзників лише у 1943 році було повідомлено, що американські сигнальні війська переконані в можливості перейняти метод.[29]

Однозначно можна стверджувати, що протягом Другої світової війни техніка голубиної фотозйомки була відображена у формі іграшок в німецьких дитсадках. Починаючи приблизно із 1935 року, до іграшок, які виготовлялися під брендом Elastolin (деякі з них відображають історичні мотиви навіть до 1918 року), почали входити фігурки солдатів сигнальних військ із собаками для транспортування голубів. Фігурка зображала солдата в момент випускання голуба з фотокамерою перебільшеного розміру.[30]

Завдяки дослідженням, проведеним швейцарським музеєм Musée suisse de l'appareil photographique, що у Веве, набагато більше відомо про голубині фотокамери, розроблені приблизно в той же період швейцарським годинникарем Крістіаном Адріаном Міхелем (1912–1980 рр.)[31] у Вальде. Його відправили до швейцарської армії на службу голубиної пошти у 1931 р., а у 1933 він розпочав роботу із пристосування панорамної камери Нойброннера до роботи з плівкою формату 16 мм, і вдосконалення її за допомогою спеціального механізму для контролю над часом затримки перед першим знімком і для пересування плівки в проміжках часу між експозиціями. Камера Міхеля, запатентована у 1937 році,[32] важила лише 70 г, і можливо стала першою, в якій був використаний годинниковий механізм для контролю над таймером.[33]

План Міхеля продати свою камеру швейцарській армії провалився, оскільки йому не вдалося знайти виробника, який погодився б на серійне виробництво цієї моделі; було виготовлено лише близько сотні екземплярів його камери.[19] Після вибуху Другої світової війни Міхель запатентував панцир та упряж для транспортування поштовим голубом предметів, таких як, наприклад, рулони плівки.[34] Між 2002 та 2007 роками три з його камер були виставлені на продаж у аукціонному домі «Крісті» в Лондоні.[31]

В швейцарському музеї Musée suisse de l'appareil photographique у Веве зберігається близько 1000 фотознімків, зроблених з метою тестування під час розробки камери Міхеля.[35] Більшість фотографій була виконана на орто-панхроматичній фотоплівці формату 16 мм фірми Agfa зі світлочутливістю ISO 8/10°. Вихідний формат — 10 х 34 мм. Якість була достатньою для десятикратного збільшення.[33] У каталозі виставки Des pigeons photographes? 2007 року вони класифіковані як: тестові знімки із землі або вікна; виконані людиною експозиції із землі або підвищених точок; аерознімки, виконані із аероплана; аерознімки із порівняно значної висоти, виконані імовірно голубами, випущеними з літака; і лише невеличка кількість знімків, типових для голубиної фотозйомки.[35][36]

Після Другої світової війни[ред.ред. код]

Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) США розробило голубину камеру, яка працює на батарейках; зараз виставлена у віртуальному турі на сайті музею ЦРУ. Згідно з інформацією на веб-сайті, подробиці використання камери до цього часу залишаються нез'ясованими.[37] У деяких виданнях ЗМІ в хроніці новин висловлювалось припущення, що фотокамера використовувалась у 1970-х,[38] що голубів для фотозйомки випускали з літаків, і що це був провал.[39] У 1978 році швейцарський журнал L'Illustré надрукував в своєму виданні аерознімок вулиці Базеля, виконаний голубом Фебо де Фріз-Бауманна, екіпірованим камерою із гідравлічним механізмом.[19] У 2002-03 рр., перформанс-художник та любитель голубів Амос Латтеєр експериментував з голубиною фотозйомкою, використовуючи Advanced Photo System (APS) та цифрові камери і перетворив отримані знімки у основний об'єкт лекційних виступів (перформансів) у Портленді, штат Орегон, під назвою «PowerPointillist».[40] У фільмі-адаптації 2008 року «Спляча красуня» німецького режисера Аренда Аґте (Arend Agthe), принц винаходить техніку голубиної фотозйомки і помічає Сплячу Красуню на одному зі знімків, які робить його голуб.[41]

У 1980-х дуже невелика кількість високоякісних копій камери Doppel-Sport була виготовлена Рольфом Оберлендером.[19] Одну з них спромігся роздобути Швейцарський музей фотокамер у Веве у 1999 році.[19]

Сучасні технології дають змогу використовувати не лише фото- а й відеокамери. Так, у 2004 році телепередача каналу BBC під промовистою назвою Animal Camera (укр. «тваринна камера») Стіва Леонарда презентувала видовищні відеокліпи, зняті мініатюрними телекамерами, начепленими на орлів, соколів, яструбів. Ці міні-фільми передавалися по мікрохвилях від птахів до розташованого неподалік приймача. Такі камери важать близько 28 грамів.[42] Мініатюрні цифрові аудіоплеєри із вбудованими відеокамерами також можна одягати на голубів.[43] У 2009 році такий метод дослідження наробив шуму, коли в одній статті — експертному огляді — обговорювалися ті знання, які здобувалися завдяки мініатюрним камерам, начепленим на альбатросів. Фотокамери розміру губної помади робили знімки кожних 30 секунд.[44] Камери можна також одягати і на інших тварин, таких як кішки та собаки.[45]

Додаткова література[ред.ред. код]

Пов'язана із Нойброннером
  • Brons, Franziska (2006), «Bilder im Fluge: Julius Neubronners Brieftaubenfotografie», Fotogeschichte 26 (100): 17–36. (нім.)
  • Gradenwitz, Alfred (1908), «Les pigeons photographes», L'illustration (3429): 322ff. (фр.)
  • Neubronner, Julius (1909), Die Brieftaubenphotographie und ihre Bedeutung für die Kriegskunst, als Doppelsport, für die Wissenschaft und im Dienste der Presse. Nebst einem Anhang: 'Die Kritik des Auslandes', Dresden: Wilhelm Baensch. (нім.)
  • Neubronner, Julius (1910), «Die Photographie mit Brieftauben», у Wachsmuth, Richard, Denkschrift der Ersten Internationalen Luftschiffahrts-Ausstellung (Ila) zu Frankfurt a.M. 1909, Berlin: Julius Springer, сторінки 77–96, OCLC 44169647. (нім.)
  • Oelze, Friedrich Wilhelm (1910), Brieftaubensport und Brieftaubenphotographie, Miniatur-Bibliothek für Sport und Spiel, 30–31, Leipzig, Berlin, Frankfurt a. M., Paris: Grethlein, OCLC 251937979. (нім.)
  • Wittenburg, Jan-Peter (2007), «Photographie aus der Vogelschau: zur Geschichte der Brieftaubenkamera», Photo deal 4 (59): 16–22. (нім.)
Пов'язана із Міхелем

Примітки[ред.ред. код]

  1. (нім.)Hildebrandt, Alfred (1907), Die Luftschiffahrt nach ihrer geschichtlichen und gegenwärtigen Entwicklung, München: Oldenbourg, сторінки 395–397, http://www.archive.org/details/dieluftschiffah02hildgoog .
  2. а б (укр.)«Голуби-фотографи» на «Факти.com.ua»
  3. (укр.)Аерофотозйомка на «Знаймо.com»
  4. а б (англ.)Professional Aerial Photographers Association (2007), «History of aerial photography», papainternational.org, архів оригіналу за 2011-01-11, http://www.webcitation.org/5vek5CdAn. 
  5. (нім.)Hildebrandt, Alfred (1907), Die Luftschiffahrt nach ihrer geschichtlichen und gegenwärtigen Entwicklung, München: Oldenbourg, сторінки 384–386, http://www.archive.org/details/dieluftschiffah02hildgoog. 
  6. (англ.)Mattison, David (2008), «Aerial photography», у Hannavy, John, Encyclopedia of Nineteenth-century Photography, сторінки 12–15, ISBN 978-0-415-97235-2. 
  7. (фр.)Dagron, Prudent René Patrice (1870), La poste par pigeons voyageurs, Paris: Lahure, сторінка 21, http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k1108455. 
  8. (нім.)Hildebrandt, Alfred (1907), Die Luftschiffahrt nach ihrer geschichtlichen und gegenwärtigen Entwicklung, München: Oldenbourg, сторінка 406, http://www.archive.org/details/dieluftschiffah02hildgoog. 
  9. а б (нім.)Neubronner, Julius (1910), «Die Photographie mit Brieftauben», у Wachsmuth, Richard, Denkschrift der Ersten Internationalen Luftschiffahrts-Ausstellung (Ila) zu Frankfurt a.M. 1909, Berlin: Julius Springer, сторінки 77–96. 
  10. а б в (нім.)Neubronner, Julius (1908), «Die Brieftaube als Photograph», Die Umschau 12 (41): 814–818. 
  11. а б (англ.)Gradenwitz, Alfred (1908), «Pigeons as picture-makers», Technical World Magazine 10: 485–487, http://books.google.com/books?id=FAbOAAAAMAAJ. 
  12. (нім.)Feldhaus, F.M. (1910), «Taubenpost», Ruhmesblätter der Technik – Von den Urerfindungen bis zur Gegenwart, Leipzig: Brandstetter, сторінки 544–553. 
  13. а б в г д е ж и к (нім.)Neubronner, Julius (1920), 55 Jahre Liebhaberphotograph: Erinnerungen mitgeteilt bei Gelegenheit des fünfzehnjährigen Bestehens der Fabrik für Trockenklebematerial, Frankfurt am Main: Gebrüder Knauer, сторінки 23–31, OCLC 3113299. 
  14. Німецький патент DE 204721 («Verfahren und Vorrichtung zum Photographieren von Geländeabschnitten aus der Vogelperspektive»), Neubronner, Julius, видано 02-12-1908, запит отримано 20-06-1907. Нойброннер також отримав відповідні патенти у Франції(«Procédé et appareil pour prendre des vues photographiques de paysages de haut en bas»), Великобританії («Method of and Means for Taking Photographs of Landscapes from Above») та Австрії («Vorrichtung zum Photographieren von Geländeabschnitten aus der Vogelperspektive»).
  15. (фр.)«Les pigeons photographes», Le Matin, 1909-06-12, http://cpascans.canalblog.com/archives/2009/06/11/index.html. 
  16. а б в (нім.)Brons, Franziska (2006), «Faksimile: "siehe oben"», у Bredekamp, Horst; Bruhn, Matthias; Werner, Gabriele, Bilder ohne Betrachter, Akademie Verlag, сторінки 58–63, ISBN 978-3-05-004286-2. 
  17. а б (нім.)Wittenburg, Jan-Peter (2007), «Photographie aus der Vogelschau: zur Geschichte der Brieftaubenkamera», Photo deal 4 (59): 16–22. 
  18. (нім.)Brons, Franziska (2006), «Bilder im Fluge: Julius Neubronners Brieftaubenfotografie», Fotogeschichte 26 (100): 17–36. 
  19. а б в г д е (фр.) (PDF) [http://www.webcitation.org/5vn1UGfAi Des pigeons photographes?], Vevey: Musée suisse de l'appareil photographique, 2007, сторінки 4–11, архів оригіналу за 2011-01-16, http://www.webcitation.org/5vn1UGfAi, процитовано 16 квітня 2013. 
  20. (нім.)Deutsches Museum München (2007), «New Exhibition: Photo + Film», deutsches-museum.de, архів оригіналу за 2011-01-11, http://www.webcitation.org/5vejS7JX5. 
  21. (нім.)Deutsches Technikmuseum Berlin (2007), Faszination des Augenblicks: Eine Technikgeschichte der Fotografie, сторінки 4–13, http://www.sdtb.de/fileadmin/user_upload/_tem/07_Foerderverein/05_Zeitschrift/DTMB-Zeitschrift-2007-2-Ausschnitt.pdf. 
  22. (фр.)Etat-Major Des Armées, France (1886), «Les colombiers militaires en Italie», Revue militaire de l'étranger, 30, сторінки 481–490, http://books.google.com/books?id=q_UIAAAAIAAJ&pg=RA2-PA481. 
  23. (фр.)Reynaud, G. (1898), «Les lois de l'orientation chez les animaux», Revue des deux mondes: 380–402, http://books.google.com/books?id=oqUoAAAAYAAJ&pg=PA380. 
  24. (англ.)«The pigeon spy and his work in war», Popular Science Monthly 88 (1): 30–31, 1916, http://books.google.com/?id=gCYDAAAAMBAJ&lpg=PA30&pg=PA30. 
  25. (англ.)Lui, Claire (2006), «Travel: The museum of spies», americanheritage.com, архів оригіналу за 2011-03-24, http://www.webcitation.org/5xQEzrfJN. 
  26. (англ.)«Carrier pigeons take photos automatically», Popular Mechanics 57 (2): 216, February 1932, ISSN 0032-4558, http://books.google.com/books?id=4-EDAAAAMBAJ&lpg=PA216&pg=PA216#v=onepage 
    «Carrier pigeons with cameras», The Canberra Times: 2, 1932-04-13, http://trove.nla.gov.au/ndp/del/article/2273768.  Див також:
  27. (фр.)«Le pigeon espion», Lectures pour tous: 55, February 1932, http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k5421290x.image.r=pigeons+photographes.f59.langEN. 
  28. (англ.)«Pigeons carry cameras to spy for Nazi army», Popular Mechanics: 33, Вересень, 1942, http://books.google.com/?id=xNYDAAAAMBAJ&lpg=PA33&pg=PA33#v=onepage. 
  29. (англ.)«Pigeons as birds of war», Flight: the Aircraft and Engineer, Official Organ of the Royal Aero Club: 455–457, 1943-10-21, http://www.flightglobal.com/pdfarchive/view/1943/1943%20-%202543.html. 
  30. (нім.)Schnug, Ernst (1988), «Die Fototaube», Figuren-Magazin (1): 17–19. 
  31. а б (англ.)Аукціони дому Крісті: Pigeon camera model A no. 948. Sale 9509, Lot 500. South Kensington, 2002-11-19. Pigeon camera Model B no. 937. Sale 9965, Lot 266. South Kensington, 2004-11-16. Pigeon camera Model A no. 803. Sale 5144, Lot 378. South Kensington, 2007-06-06.
  32. Швейцарський патент CH 192864 («Photographieapparat mit schwenkbarem, mit selbsttätiger Auslösung versehenem Objektiv, insbesondere für Brieftauben»), опублікований 1937-12-01, виданий 1937-09-15, надрукований 1936-02-03. Міхель також отримав відповідні патенти в Німеччині («Panoramakamera mit schwenkbarem Objektiv, insbesondere für Brieftauben»), Франції («Appareil photographique à déclenchement automatique, particulièrement pour pigeons-messagers»), Бельгії («Appareil photographique à déclenchement automatique, particulièrement pour pigeons-messagers») та Великобританії («Improvements in or relating to Panoramic-cameras»).
  33. а б (нім.)Häfliger, Rolf (2008), «Eine Brieftaubenkamera aus der Schweiz?», Photographica Cabinett (45): 34–43. 
  34. Шведські патенти CH 214355 («Traggerät für Brieftauben») та CH 214356 («Depeschenhülse für Brieftaube»), Міхель, Крістіан Адріан, опубліковані 1941-07-16, видані 1941-04-30, надруковані 1940-06-22.
  35. а б (фр.) (PDF) Des pigeons photographes?, Vevey: Musée suisse de l'appareil photographique, 2007, сторінки 16–29, архів оригіналу за 2011-01-16, http://www.webcitation.org/5vn1UGfAi, процитовано 16 April 2013. 
  36. (фр.)Berger, Olivier (2008) (PDF), Rapport concernant le traitement de conservation-restauration d'une série de petits appareils photographiques pour pigeons, сторінка 4, архів оригіналу за 2011-01-11, http://www.webcitation.org/5vejGG8kC. 
  37. (англ.)«CIA Museum virtual tour», cia.gov, архів оригіналу за 2011-01-11, http://www.webcitation.org/5vejMksU1. 
  38. (англ.)Bridis, Ted (2003-12-26), «CIA gadgets: robot fish, pigeon camera, jungle microphones», USA Today, архів оригіналу за 2011-03-24, http://www.webcitation.org/5xQDXUpU8. 
  39. (англ.)Eisler, Peter (2008-07-14), «True to form, CIA keeps its spy museum hush-hush», USA Today, архів оригіналу за 2011-03-24, http://www.webcitation.org/5xQEHuPh0. 
  40. (англ.)Latteier, Amos, «A report on pigeon aerial photography», Homepage, архів оригіналу за 2011-03-24, http://www.webcitation.org/5xQEhIci2.  Див. також:
  41. (нім.) Goldener Spatz 2009 (Katalog), Deutsche Kindermedienstiftung Goldener Spatz, сторінка 78. 
  42. (англ.) "Airborne". Animal Camera. BBC. BBC one. 2004-03-05.
  43. (англ.)Відео на YouTube logo 2013.svg, retrieved on 2011-04-09.
  44. (англ.)Sakamoto, Kentaro Q.; Takahashi, Akinori; Iwata, Takashi; Trathan, Philip N. (2009), Earley, Ryan L., ред., «From the Eye of the Albatrosses: A Bird-Borne Camera Shows an Association between Albatrosses and a Killer Whale in the Southern Ocean», PLoS ONE 4 (10): e7322, doi:10.1371/journal.pone.0007322, PMID 19809497.  Див. також:
  45. (англ.)Petre, Jonathan (2008-11-01), «Caught on CatCam: What moggies get up to is no longer a mystery», Mail Online, архів оригіналу за 2011-03-24, http://www.webcitation.org/5xQFE3kyl. 

Посилання[ред.ред. код]