Голубович Сидір Тимофійович
Сидір (Ісидор)Тимофійович Голубович (* 6 березня 1873 — † 12 січня 1938) — адвокат, доктор права, посол австрійського парламенту (від 1911) та Галицького сейму (від 1913).
Біографія [ред.]
Народився 6 березня 1873 р. в с. Товстеньке, нині Чортківського району на Тернопільщині, в селянській родині.
Навчався в народній школі в Копичинцях та гімназії в Тернополі. Закінчив правничий факультет Львівського університету. Від 1904 жив і працював у Тернополі, очолював «Просвіту» і «Сокіл», брав активну участь у роботі інших українських організацій, у виданні часописів «Подільське слово» і «Подільський голос». В 1911 р. обраний послом (депутатом) австрійського парламенту, а в 1913 р. — й послом Галицького сейму.
Від початку Першої світової війни перебував у Відні, член Загальної Української Ради (від травня 1915 р.); співпрацював із Союзом визволення України. Член Української парламентської репризентації в 1916-18 рр., яка була політичним проводом галицьких українців. Восений 1915 р. повернувся у Львів, очолював Український банк.
9 листопада 1918 призначений у першому уряді ЗУНР державним секретарем судівництва, один із авторів тимчасової конституції та законів республіки. Від середини грудня, коли уряд перебував у Тернополі, очолив його після відставки К. Левицького. 3 січня 1919 затверджений Українською Національною Радою у Станіславі головою Ради державних секретарів, одночасно обіймав портфелі державних секретарів фінансів і торгівлі та промислу. Уряд під керівництвом С. Голубовича здійнив вагомі заходи з метою розбудови держави за умов польсько-української війни, однак у цій діяльності були й значні прорахунки.
Від 9 червня 1919 уповноважений з внутрішніх справ Диктатора ЗУНР Є. Петрушевича. На початку вересня 1919 перебував в Кам'янці-Подільському на державна нарада у Головного отамана С.Петлюри, як представник ЗОУНР, досягнута повна згода між інтересами УНР та ЗОУНР.Разом з ним у листопаді цього ж року виїхав у Відень.
У 1924 р. повернувся у Львів й очолив Українську народно-трудову партію.
Брав участь у переговорах щодо заснування УНДО, однак через різні звинувачення влітку 1925 р. змушений відійти від політичної діяльності.
Працював адвокатом, спочатку у Львові, а від 1929 р. — у Заложцях (нині смт Залізці) на Тернопільщині. Колишні соратники С. Голубовича стосунків з ним більше не підтримували. Він навіть не був членом Союзу українських адвокатів.
Помер 12 січня 1938 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Пам'ять [ред.]
2008 року Національний банк України випустив пам'ятну монету, присвячену Сидору Голубовичу.
Джерела [ред.]
- Тернопільський енциклопедичний словник. Т. 1. Тернопіль, 2004. С. 387.
- Гуцал П. Сидір Голубович // Рада: Інформаційно-методичний вісник. — 2005. — № 6. — С. 54-56.
- Гуцал П. Голубович Сидір Тимофійович // Енциклопедія сучасної України. — К., 2006. — Т. 6. — С. 120.
- Енциклопедія Львова. Т. 1. Львів, 2007. С. 543.
- Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. Тернопіль, 2008. С. 39-40.
