Голубович Сидір Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Coin of Ukraine Holubovych r.jpg

Сидір (Ісидор) Тимофійович Голубович (* 6 березня 1873 — 12 січня 1938) — український галицький державний діяч, адвокат, доктор права, посол австрійського парламенту (від 1911) та Галицького сейму (від 1913).

Біографія[ред.ред. код]

Пам'ятний знак прем'єру ЗУНР Сидору Голубовичу, Тернопіль, осінь 2013

Народився 6 березня 1873 р. в с. Товстеньке, нині Чортківського району на Тернопільщині, в селянській родині.

Навчався в народній школі в Копичинцях та гімназії в Тернополі. Закінчив правничий факультет Львівського університету. Від 1904 жив, працював у Тернополі, очолював філії товариств «Просвіта» і «Сокіл», брав активну участь у роботі інших українських організацій, у виданні часописів «Подільське слово» і «Подільський голос». Співзасновник, член управи «Повітового кредитного товариства», «Народного дому», «Подільського союзу кооператив».[1] В 1911 р. обраний послом (депутатом) австрійського парламенту, в 1913 р. — послом Галицького сейму.

Від початку Першої світової війни перебував у Відні, член Загальної Української Ради (від травня 1915 р.); співпрацював із Союзом визволення України. Член Української парламентської репризентації в 1916-18 рр., яка була політичним проводом галицьких українців. Восений 1915 р. повернувся у Львів, очолював Український банк.

9 листопада 1918 р. призначений у першому уряді ЗУНР державним секретарем судівництва, один із авторів тимчасової конституції та законів республіки. Від середини грудня, коли уряд перебував у Тернополі, очолив його після відставки К. Левицького. 3 січня 1919 затверджений Українською Національною Радою у Станіславі головою Ради державних секретарів, одночасно обіймав портфелі державних секретарів фінансів і торгівлі та промислу. Уряд під керівництвом С. Голубовича здійнив вагомі заходи з метою розбудови держави за умов польсько-української війни, однак у цій діяльності були й значні прорахунки.

Від 9 червня 1919 р. уповноважений з внутрішніх справ Диктатора ЗУНР Евгена Петрушевича. На початку вересня 1919 перебував в Кам'янці-Подільському на державній нараді у Головного отамана С.Петлюри як представник ЗОУНР; було досягнуто повної згоди між інтересами УНР та ЗОУНР. Разом з ним у листопаді цього року виїхав до Відня.

У 1924 р. повернувся до Львова, очолив Українську народно-трудову партію.
Брав участь у переговорах щодо заснування УНДО, однак через різні звинувачення влітку 1925 р. змушений відійти від політичної діяльності.

Працював адвокатом: спочатку у Львові, від 1929 р. — у Заложцях (нині смт Залізці) на Тернопільщині. Колишні соратники С. Голубовича стосунків з ним більше не підтримували, не був членом Союзу українських адвокатів.

Помер 12 січня 1938 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Пам'ять[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c. с. 387.
  • Гуцал П. Сидір Голубович // Рада: Інформаційно-методичний вісник. — 2005. — № 6. — С. 54-56.
  • Гуцал П. Голубович Сидір Тимофійович // Енциклопедія сучасної України. — К., 2006. — Т. 6. — С. 120.
  • Енциклопедія Львова. Т. 1. Львів, 2007. С. 543.
  • Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю.— Тернопіль, 2008. С. 39-40.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c. с. 387.