Голуб Олена Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олена Голуб
Goub.port.07.jpg
Дата народження 25 грудня 1951(1951-12-25) (62 роки)
Місце народження УРСР Київ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, фотоінсталяція
Напрямок експресіонізм,комп'ютерне мистецтво

Олена Євгенівна Голуб (* 25 грудня 1951, Київ) — українська художниця contemporary art, живописець, фотохудожник і мистецтвознавець, член Національної спілки художників України з 2003 р. Автор понад 100 публікацій з питань сучасного мистецтва.
У візуальній творчості тяжіє до експресивно-гротескових форм виразності, парадоксальному співставленні об'єктів у композиціях, які являють собою своєрідні ментальні конструкції.[1][2]
Куратор і учасник багатьох мистецьких проектів, національних і міжнародних. Роботи демонструвалися у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Польща, Австрія, Угорщина та інших. Різноманітні за технікою виконання, її твори об'єднані пошуком сенсу існування у складних лабіринтах урбаністичної цивілізації.[3].


[[11]]

Нагороди[ред.ред. код]

Нагорода Міжнародного бієнале електрографіки «Матрікс 2012» , Будапешт, Угорщина

Біографія[ред.ред. код]

Олена Голуб народилася 25 грудня 1951 року в Києві в інтелігентній сім'ї. Її батьки деякий час виступали на сцені як співаки, потім батько Євген Голуб став журналістом, а мати Зінаїда Морозова — службовцем. О. Голуб закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка у 1974 р., факультет біофізики. Деякий час працювала інженером. Але мріяла про те, щоб стати професійним художником. Оскільки тоді при вступі до вишу обов'язковими були тематичні композиції в дусі радянської ідеології, з чим вона не була згодна, брала приватні уроки малювання у відомих художників. Закінчила Інститут журналістської майстерності СЖУ у 1986, факультет художників преси. Окрім того, відвідувала вільнослухачем викладання живопису в Українській академії друкарства і НАОМА.
Працювала ілюстратором у журналі «Радуга»(1987 — 1988), редактором у видавництві «Веселка»(1988 — 1993), оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» (1999 — 2002). Її чоловік Петро Яковенко — культуролог, дочка Ганна Голуб — фотограф, син Андрій Яковенко і онука Анастасія Захарчук — дизайнери.
Мешкає в Києві. Неодноразово виїжджала за кордон з виставками своїх робіт.


Чупа-чупс, або ілюзія рівності. П.о.,95х120,2000]] http://commons.wikimedia.org/wiki/File:61-Chupa-chups,Golub,2000.jpg

Творчість[ред.ред. код]

Свій творчий шлях розпочала з опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва, андеграунду, коли у 1970-х роках писала картини у стилі експресіонізму. Навчаючись приватно у професійних художників (В. Забашти, В. Барського, Д. Заруби, С. Каплана),обирала свій власний шлях у мистецтві. Тоді В Києві авангардна молодь гуртувалась в об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці й обговорювали чимало цікавого: новітні течії, «самвидат» тощо. У 1977 організатори «Руху» ( Ю. Косін, М.Нєдзєльский і С. Федоринчик) влаштували авангардну виставку, де про себе заявили митці-неформали: Микола Трегуб , Вудон Баклицький, Микола Залєвський, Олександр Костецький, Олена Голуб , та інші.[4] Роботи художниці, звернені до внутрішнього світу сучасника,були написані динамічно, із своєрідною деформацією форм та активним використанням чистих кольорів(«Портрет інженера», «Порожня тарілка», «Двоє» та ін.)

Другий сплеск підйому художньої творчості у Олени Голуб припав на кінець ХХ — початок XX століття, пов'язаний з пожвавленням громадської активності й появою приватних галерей, де вона почала виставляти нові твори. Тепер її картини своєрідно синтезували абстрактний експресіонізм і народний примітивізм. У таких картинах як «Тітка», «Рибалка», «Чупа-чупс, або ілюзія рівності», «Супергерой» зростає соціально-критичний мотив з характерними для українців нотками гумору.[5][6] Ці роботи брали участь у проектах Міжнародного арт фестивалю у Магдебурзі(Німеччина).[7]

З 2003 року Олена почала створювати фотоінсталяції за допомогою комп'ютерних технологій. От як характеризує творчість Олени Голуб Заслужений діяч культури Ніна Саєнко:

«Звернувшись до сучасних комп’ютерних технологій, художниця, як завжди, гостро відчула пульс і ритм часу. В зіставленні та порівнянні різних історичних фотоматеріалів вона вирішує філософські проблеми буття. У новій серії — трансформація родинних традицій і зв’язок поколінь («Здрастуй, прадідусю!» та «Здрастуй, прабабусю!»), глобальна перебудова свідомості на матеріалі переосмислення тоталітарного минулого («Так і Ні», «Тоталітарна балада», «Адресат невідомий»).

О.Голуб закликає повернутися до проблем людини, до пізнання людської сутності. В її роботах тісно переплітаються долі відомих осіб (Сталін, Гітлер) і персонажів із сімейного альбому, які разом задіяні в історії. У них ставиться питання про причетність і відповідальність кожного, хто живе на землі, за те, що відбувалося колись і відбувається зараз («З кими бути?», «Він, Вона, Вони...»). Сьогодні Олена Голуб на новому витку творчого розкрилення. Так і хочеться перевтілитись у створений нею живописний персонаж, стати «Жовтим зайцем», щоб у час усепоглинаючої глобалізації з її широкомасштабною експансією засобів масової комунікації піднятися, як він, над усім, що нас оточує, й наповнитись відчуттям свободи й незалежності.»

Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,  — 9, 22 січня 2004. [12]


[[13]]

У цифрових технологіях художниця знайшла неабиякі можливості для створення своєї візуальної мови. Її композиції, які вона називає «ментальними конструкціями» (в аркушах цифрового друку) відтворюють чимало асоціативно складних речей. Проект «Цифрове подвір’я №3» , в якому художниця була також співкуратором, зібрав твори медіа-художників групи «Г.В.Х.»( тобто — Голуб, Вишеславський , Харченко) з метою продемонструвати необхідність digital message у сучасному мистецтві ( проект виставлявся в Амстердамі (Нідерланди).[8] От як висловлюється про творчість О.Голуб її колега, відома авангардна художниця і режисер Оксана Чепелик:

«Урбаністична цивілізація з її надбаннями й протиріччями завжди в колі уваги художниці у численних варіантах різних серій. Взаємовідносини між локальними традиціями та колективною пам’яттю, між культурними розбіжностями, між центром міста та околицями — це лише деякі з найважливіших тем, які розробляє мисткиня в актуальному мистецтві сьогодні.

Нещодавно художниця брала участь у IV Московській бієнале в кураторському проекті Віктора Мізіано «Неможлива спільнота», що демонструвався в Музеї сучасного мистецтва. Мені ця виставка видається особливо цікавою, оскільки вона пов’язана з естетикою взаємодії, і сам проект можна розцінити, на мій погляд, як соціальну скульптуру, актуальний напрямок сучасності..»

Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, —23 грудня.[14]

Участь у виставках[ред.ред. код]

  • 2013 — Міжнародне принт тріенале Краков-Фалун, Музей Даларнас, Фалун, Швеція, каталог ст. 150.
  • 2013 — «A Glimpse of the Future» - 8 Міжнародна виставка цифрових міні принтів 2013, Оттава, Канада.
  • 2013 — «In.print.out» - Міжнародне принт тріенале, Відень, Австрія, каталог ст.83.
  • 2013 — Splitgraphic biennial, Міжнародне бієнале графіки, Спліт, Хорватія.
  • 2012 — «Matrices 2012» - Міжнародне бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.51.
  • 2012 — «Портрет художника очима художника» — галерея «Триптих», Київ
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва(під кер. В. Сидоренко), Київ
  • 2011 — «Неможлива спільнота» (куратор В. Мізіано), Музей Сучасного Мистецтва, Москва, проект Є.Фікса «Портрет 19 мільйонів», фотоінсталяція.evgenij/[15]
  • 2010 — Аукціон «Українська альтернатива», каталог ст.51.
  • 2010 — «Matrices 2010»- бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.23, 53.katalogus web.pdf
  • 2010, 2005 — фотовиставка « Special themes circuit», Лінц, Австрія.
  • 2009 — Національний Музей Літератури України, Київ
  • 2008 — «DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3 »  — учасник і співкуратор виставки арт-групи «Г. В. Х.» , WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди, 2008, каталог ст. 1-9.
  • 2008, 2007 — «Гогольфест» — Міжнародний арт фестиваль, Мистецький Арсенал, Київ.[16]
  • 2007 — «GIAF 2007» — Гайонгнамський Інтернаціональний Арт Фестиваль, Масан, Корея, принти, каталог ст.112
  • 2007- «Matrices 2007» — бієнале електрографіки, Duna, MMG gallery, Будапешт, Угорщина, принти, каталог ст.18, 55, 64.
  • 2007 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Катовіце, Польща.
  • 2007 — Міжнародна виставка плакату, Музей плакату, Лахті, Фінляндія.
  • 2006—2005 — «У просторі Дюбюффе» — виставка фотоінсталяцій спільно з Н.Монталбетті. Французький культурний центр в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк)
  • 2005 — «Birdinvest project», куратор і учасник Української частини Міжнародного проекту, Борглун, Бельгія, каталог ст. 42.
  • 2005 — «Світ і війна», галерея Києво-Могилянської Академії, Міжнародне фотобієнале «Другий Місяць фотографії у Києві», каталог ст. 95-96.[9]
  • 2005, 1985,1983 — Міжнародне бієнале гумора і сатири у мистецтві, Габрово, Болгарія, каталог 2005, ст.125.
  • 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, живопис, графіка, фото, Київ.
  • 2003 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Краків, Польща, каталог ст.50
  • 2003, 2001 , 2000 — І, ІІ і ІІІ Міжнародний арт-фестиваль, Магдебург, Німеччина, каталоги: І —„Люди і звірі“, С. 29; ІІ — «За межею буденного», С.46,130; ІІІ — «Сигнали неточного часу»,С.123.
  • 2002 — «Короткі історії» — учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 2001 — «Люди і звірі», учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 1978, 1977 — виставки андеграундного творчого об'єднання «Рух», Київ.

Теоретичні спрямування[ред.ред. код]

Як мистецтвознавець Олена Голуб досліджує декілька напрямків.

  • Творчість на основі новітніх, цифрових, технологій.[14][15]
  • Осмислення ролі художника у сучасному світі.[16][17][18][19][20][21]
  • Закономірності арт-ринку і свобода самовиявлення художника.[22][23]
  • Взаємодія Українського і Західного мистецтва.[24][25][26][27][28]


http://commons.wikimedia.org/wiki/File:3-golub.pavlov-1849-1936-.jpg

http://commons.wikimedia.org/wiki/File:9-golub.shevchenko1814-1861-.jpg

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сидор-Гібелинда О. В. Голуб Олена Євгенівна. // Енциклопедія Сучасної України, . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАНУ — Т.6, — 2006, — С. 108, 213. — ISBN 966-02-3966-1.
  2. Голуб Олена Євгенівна.// Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. Довідник, Київ, 2001, — Т.2, — С. 317. — ISBN 966-7953-01-7.
  3. Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник.  —Київ, 2006,  —4 випуск, — С. 53. — ISBN 966-96548-2-3.
  4. Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеграундної виставки, яка стала історією.// День, 2007, — 5 грудня.[1].
  5. Олексій Титаренко. Люди і звірі.// День, 2001, — 23 лютого.[2]
  6. Ірина Бажал. Коротко – про головне.// Дзеркало тижня.2002, — 27 квітня. [3]
  7. Андрій Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел».// День, 2000 , — 6 жовтня.[4]
  8. Петро Яковенко.. Група «Г.В.Х.» // День, 2008,  — 8 жовтня.[5]
  9. Олена Владова. Мрії про безконфліктний світ. // День, 2005 ,  — 27 травня. [6]
  10. Н. Мусиенко, П.Яковенко, Е.Голубь.//Буржуазная Массовая культура: новые времена, старые проблемы. —К.: Мыстэцтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  11. Голуб О.Є.Графіті. // Енциклопедія Сучасної України. Ред. І. Дзюба . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАНУ — Т.6, — 2006, — С. 379. ISBN 966-02-3966-1.
  12. Голуб Олена.Утаємниченість світу Миколи Трегуба. // ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. 2004, — №3, — С.70-71.
  13. Голубь Елена.Висящие на одной стене - связанные одной цепью.//РАДУГА. 2004, —№7-8,  — С. 161-168.
  14. Голуб Олена.Фотографія: з техногенної стихії у мистецтво. // АРТ-КУРСИВ. 2008, — №1, — С.71-73
  15. Голуб Олена. Метаграфія – шлях у багатовимірність.//ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО, №1, 2004, —  — ст. 8-9.
  16. Голуб Олена.Диференціація в умовах гомогенізації.// ГАЛЕРЕЯ. 2009, —№ 1-3(38) — С. 38-42
  17. Голуб Олена. Мистецтво між реальністю та новою функціональністю. // ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. 2005, — №1 — С.52-54
  18. Голуб Олена.Сучасне мистецтво в діапазоні необмеженості.// ГАЛЕРЕЯ. 2010, — № 1-2 (42/43) —С. 45-47.
  19. Голуб Олена. Теорія відносності сучасного мистецтва.// ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. 2011, —№1, — С.16-17
  20. Голуб Олена. Пошук аналогій: від Ермітажу до Кунсткамери.// Дзеркало тижня. 2005, — 20 серпня.[7]
  21. Голуб Олена. Світ, у якому нас немає, або інкарнація за Гройсом.// Дзеркало тижня. 2004, —28 серпня.[8]
  22. Голуб Олена.Арт-ринок: від кічу до авангарду.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, 2004, —№3,  — С.24-27.
  23. Голуб Олена.Арт-комерція по-московському.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО. 2004, —№3, — С.52-53.
  24. Голуб Олена.Мистецтво Франції в Україні//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО.2008, — № 10, —С.51
  25. Голуб Олена.Зустріч з голандськими художниками.//ГАЛЕРЕЯ. 2008 —№ 3-4, —С. 36-38
  26. Голуб Олена.Прозора перегородка між культурами.// Дзеркало тижня. 2003, — 1 листопада.[9]
  27. Голуб Олена. Арт-мікс на повороті історії.// Дзеркало тижня. 2003 — 17 травня.
  28. Голуб Олена. Мистецьке роздоріжжя: інтеграція, асиміляція та інше.// Дзеркало тижня. 2002 —14. вересня.[10].

Література[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

Інтервікі: