Гольштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гольштейн на мапі

Гольштейн (німецька вимова [ˈhɔlʃtaɪn] — Г(Х)ольштайн, північнонижньосаксонський діалект:Holsteen, дан. Holsten, латина: Holsatia) — терен між річками Ельба і Айдер, є частиною землі Шлезвіг-Гольштейн, найпівнічніша земля Німеччини.

На терені Гольштейну колись існувало графство Гольштейн (нім. Grafschaft Holstein; 811–1474), пізніше герцогство Гольштейн (нім. Herzogtum Holstein; 1474–1866), що було найпівнічнішою державою Священної Римської імперії. Історія Гольштейну тісно переплітається з історією данського герцогства Шлезвіг (дан. Slesvig). Столиця Гольштейну — Кіль.

Назва Гольштейн походить від Holcetae, назви саксонського племені згаданого Адамом Бременським, яке мешкало на північному березі Ельби, на захід від Гамбургу, назва означає «мешканці лісу» (північнонижньосаксонське: Hol(t)saten; нім. Holzsassen).

В українських джерелах іноді зустрічається росіянізована архаїчна та застаріла назва «Голштінія», яка потрапила з російської мови допетрівської епохи[Джерело?].

Історія[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Після Великого переселення народів під час раннього середньовіччя, Гольштейн був кордоном між Нордальбінгією (частини Старої Саксонії) на узбережжі Північного моря, землями слов'ян вагрів-ободритів на узбережжі Балтійського моря і землями данців в Ютландії.

Із завоюванням Старої Саксонії Карлом Великим близько 800, землі на північ від річки Айдер були надані данцям за Гейлігенським договором, підписаним 811. Решту Гольштейну було віддано ваграм, саксонське населення було депортовано в різні краї імперії. Після 814 сакси були повернені в Західній Гольштейн. Варги були витіснені за Саксонський вал — новий кордон, що прямував від річки Ельби біля Бойценбургу на північ уздовж річки Білле до гирла Швентіне на Кільському фіорду і Балтійським морем.

Графство Гольштейн[ред.ред. код]

Графство Гольштейн було створено 1111, у складі герцогства Саксонія, потім було у складі герцогства Саксен-Лауенбург і князь-єпископства Любек. Зі створенням нової територіальної одиниці, почалося розширення на схід, варги були остаточно розгромлені 1138.

Графство Гольштейн перебувало під владою Будинку Шаумбург, першим графом був Адольф I, граф Гольштейнський. Гольштейн було окуповано Данією після битви під Стеллау (1201), але було відвоювано графом Шаунбурзьким (Schauenburg) і його союзниками у битві під Борнхефед (1227).

1386 від Данії до гольштейнських графів відійшов Шлезвіг. У XV столітті вплив Данії в Гольштейні посилився. Коли 1459 гольштейнська лінія графів Шауенбурзьких перервалася, то Гольштейн і Шлезвіг перейшли до короля Данії за договором, укладеним 1460 в Рібе.

1474 Гольштейн став герцогством у складі Священної Римської імперії.

1490 Гольштейн був розділений на Гольштейн-Зондербург і Гольштейн-Готторп. Гольштейн-Зондербург залишався у володінні короля Данії і був також відомий як Королівський Гольштейн; потім він став відомий як Гольштейн-Глюкштадт. Гольштейн-Готторп, також відомий як Герцогський Гольштейн, був переданий молодшої гілці Ольденбургів, до роду яких належали королі Данії.

1762 герцог Гольштейн-Готторпський став російським імператором під іменем Петра III. Петро III планував напасти на Данію, щоб повернути Гольштейн-Готторпські володіння, приєднані до Шлезвігу.

Імператриця Катерина II 1767 уклала з Данією договір про союз, підтверджений трактатом 1773 (так званий Царськосельський трактат), який повністю врегулював «Готторпське питання».

За укладеним трактатом, спадкоємець російського престолу Павло I, одночасно Гольштейн-Готторпський герцог, відмовлявся на користь Данії від Готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбурзький. Внаслідок такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії.

Об'єднаний Гольштейн[ред.ред. код]

З розпадом Священної Римської імперії 1806, імперський статус Гольштейну виявився недійсним. Таким чином, він став суверенною державою. Через свою персональну унію з Данією, герцогство Гольштейн не зазнало французької окупації під час наполеонівської епохи. У 1815–1864 був у складі Німецького союзу, хоча і в особистій унії з Данією (король Данії був також герцогом Гольштейну).

Після смерті короля Фредеріка VII Данського (Ольденбурзька династія) 1863, успадкування Шлезвігу і Гольштейну було оскаржено. Новий цар, Кристіан IX (Глюксбурги, молодша гілка династії Ольденбург), висловив свої претензії на данський престол за жіночою лінією. Герцог Августенбурзький, неповнолітній нащадок з іншої лінії Ольденбурзької династії, зажадав влади над герцогством, і незабаром Німецький союз на чолі з Пруссією і Австрією, розпочав другу війну за Шлезвіг з Данією, швидко переміг її 1864 і змусив поступитися герцогством.

Однак, герцогство не відійшло до Августенбургів. 1865 було підписано угоду між Пруссією і Австрією, за якою австрійці отримали Гольштейн, а пруссаки — Шлезвіг. Ця домовленість була скасована по австро-прусській війні 1866, внаслідок якої Шлезвіг і Гольштейн відійшли до Пруссії, як провінція Шлезвіг-Гольштейн.


Гольштейн об'єднався зі Шлезвігом 1946, коли британський уряд скасувало окупацію провінції Шлезвіг-Гольштейн, після офіційного розпуску Пруссії 1947.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]