Голіцин Борис Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голіцин Борис Борисович

Князь Голіцин Борис Борисович (18.2 (2.3) 0,1862, С.-Петербург, — 4 (17) .5.1916, там же) — російський фізик і геофізик, один із засновників сейсмології, академік Петербурзької АН (1908).

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Морську академію в Петербурзі (1886) і Страсбурзький університет (1890).

Викладав в Московському університеті (1891–1893), Морській академії (1894–1914), в Петербурзькому жіночому медичному інституті (1897–1908) і Вищих жіночих Бестужевських курсах (1909–1916).

Творчий доробок[ред.ред. код]

Основні праці — з теорії теплового випромінювання, теорії критичного стану речовини, сейсмології, оптики, рентгенівського випромінювання. Найважливіший внесок Б. Б. Голіцин зробив у теорію теплового випромінювання. Він полягає у введенні уявлення про температуру випромінювання абсолютно чорного тіла (1893). Дисертація Б. Б. Голіцина, яка містила ці ідеї, була відкинута рядом вчених, однак згодом ці ідеї отримали повне визнання. У галузі сейсмології Голіцину належить розробка теорії і конструкції електродинамічних сейсмографів і введення їх у практику, а також вирішення низки завдань теоретичної сейсмології. Зокрема, він знайшов розв'язок задачі про визначення вогнища землетрусу за даними однієї сейсмічної станції (1902).

Голіцин Б. Б. поклав початок систематичному вивченню сейсмічності та застосуванню сейсмічних досліджень до вивчення внутрішньої будови Землі. У галузі теорії критичного стану речовини Голіцину належать теоретичні дослідження флуктуацій густини поблизу критичної точки і розробка експериментальних методів визначення критичної температури.

У 1911 Голіцин був обраний президентом Міжнародної сейсмічної асоціації (тепер — Міжнародна асоціація сейсмології і фізики надр Землі англ. International Association of Seismology and Physics of the Earth's Interior (IASPEI)).

У 1913 році — стає директором Головної фізичної обсерваторії, під його керівництвом були розгорнуті великі дослідження з геофізики.

Член Лондонського королівського товариства (1916).

Його іменем названо шар Голіцина. Голіцин у 1916 встановив, що за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км) існує аномалія в Мантії Землі.

У світовій науковій літературі для цього шару загальновживаною є назва «20 границя розділу».

Джерела[ред.ред. код]