Гомель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Гомель
Гомельки
Coat of Arms of Homiel, Belarus.png Flag of Gomel.png
Герб Гомеля Прапор Гомеля
Одна з центральних вулиць міста — Радянська, серпень 2009 року
Одна з центральних вулиць міста — Радянська, серпень 2009 року
Гомель
Гомель на мапі Білорусі
Гомель на мапі Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Перша згадка 1142
Населення 515 325 (2013)[1]
Площа 113 км²
Поштові індекси 246001 — 246050, 247010
Телефонний код +375-232
Географічні координати 52°25′ пн. ш. 30°59′ сх. д. / 52.417° пн. ш. 30.983° сх. д. / 52.417; 30.983
Водойма р Сож.
Відстань
Найближча залізнична станція Гомель-Пасажир
Місцева влада
Веб-сторінка gorod.gomel.by
Голова ради Олександр Беляєв

Го́мель (біл. Го́мель) — місто в Білорусі, центр Гомельської області і Гомельського району. Географічні координати: 52° 25' північної широти, 31° східної довготи. Населення — 515 тис. мешканців (2013), друге місто Білорусі за населенням.

Етимологія назви[ред.ред. код]

Скоріш за все назва походить від назви струмка Гамяук, який впадає в річку Сож.

Географія[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Гомеля
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 9,6 15,8 20,7 26,6 32,5 34,0 35,9 38,9 32,2 27,5 18,0 11,6 38,9
Середній максимум, °C −2 −1,2 4,6 13,2 20,2 23,2 25,1 24,3 18,1 11,3 3,6 −1 11,6
Середня температура, °C −4,6 −4,3 0,7 8,4 14,8 17,8 19,9 18,7 13,0 7,1 0,9 −3,3 7,4
Середній мінімум, °C −6,9 −7,1 −2,8 4,1 9,6 12,9 14,7 13,6 8,7 3,7 −1,2 −5,6 3,6
Абсолютний мінімум, °C −33,9 −35 −28,7 −6,2 −2,2 −0,2 6,0 1,2 −3,6 −11,1 −21,7 −30,7 −35
Норма опадів, мм 34 33 33 38 56 80 90 61 58 56 47 40 626
Джерело: Погода і клімат міста Гомеля (рос.)

Історія[ред.ред. код]

Першу згадку про Гомель знаходимо в Київському літописі у 1142 році. Спочатку знаходився під владою Чернігівського князівства. Певний час був відвойований Смоленським князівством.

З 1335-ого року входить до складу Великого Князівства Литовського.

В часи Лівонської війни Гомель неодноразово був зайнятий військами Івана Грозного.
За часів Гетьмана Скоропадського місто входило в склад Української держави. 23 червня 1918 тут було відкрито український театр.

Адміністративні райони Гомеля[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Громадський транспорт в Гомелі представлений тролейбусами, автобусами, маршрутними таксі.

Сучасна схема тролейбусних маршрутів

Тролейбус[ред.ред. код]

Тролейбусна мережа Гомеля відкрита 20 травня 1962 та налічує 23 маршрути (не рахуючи їх різновидів). 15 грудня 2010 після прокладання контактної мережі по вулицях Огоренко, Свиридова та Чечерського відбулося відкриття нової тролейбусної лінії з кінцевою зупинкою «Мікрорайон " Кленковський "», що призвело до зміни тролейбусних маршрутів № 9, 16, 17. Протяжність вуличної мережі з транспортними лініями становить близько 74 км, а загальна протяжність тролейбусних шляхів — 475 км. Рухомий склад представлений машинами АКСМ-201, АКСМ-321, АКСМ-213, АКСМ-101, ЗІУ-682.

Автобус Богдан-А092 на вулиці Гомеля

Міським електричним транспортом міста за 2006 рік перевезено 103,4 мільйони пасажирів, що у 0,9 відсотки менше, ніж у 2005 році.

Автобус[ред.ред. код]

Число автобусних маршрутів — 51, загальною протяжністю 667 кілометрів, для низки маршрутів існують експрес-варіанти. Рухомий склад — переважно автобуси МАЗ-105, МАЗ-107, МАЗ-103 та Ікарус-280, менш представлені МАЗ-104 та МАЗ-203 (1 одиниця). На експрес-маршрутах використовуються автобуси радимичів-А092. Діє 28 ліній (з урахуванням різновидів — 32) маршрутних таксі, на лініях працюють переважно мікроавтобуси Ford Transit, ГАЗель, Mercedes-Benz, Peugeot.

Автобусами загального користування за 2006 рік було перевезено майже 111 мільйонів пасажирів, що на 1 відсоток більша, ніж за 2005 рік. У 2006 у місті налічувалося 482 маршрутних таксі та автобусів приватних підприємців, які провадять перевезення населення на регулярній комерційній основі.

Приміське та міжміське сполучення[ред.ред. код]

Приміське та міжміське автобусне сполучення здійснюється з гомельського автовокзалу. Автобусними маршрутами Гомель пов'язаний з усіма районними центрами Гомельської області та всіма обласними центрами Білорусі (крім Гродно та Бреста), а також з Черніговом, Києвом, Барановичами, Новополоцьком, Солігорськом, Москвою, Брянськом, Курськом, Орлом, Новозибковим, Климово, Клинцями, Кельном, Карлсруе, Миколаєвом (влітку продовжується до Коблево), Ригою.

Залізничний вокзал станції Гомель-Пасажирський
Приміський вокзал

Залізничний[ред.ред. код]

Залізничними маршрутами далекого слідування Гомель пов'язаний з багатьма містами Білорусі, Росії та України. Поїзди далекого слідування з Гомеля ходять до Мінська, Москви (як через Смоленськ, так і через Брянськ), Санкт-Петербурга, Гродно, Бреста, Полоцька (через Вітебськ та Могилів), Щорса, Чернігів, Адлера (через Воронеж). Безпересадкові вагони слідують до Адлера (через Харків), Мурманська, Караганди, Архангельська, Софії. Поїздами далекого слідування, як цілорічними, так і сезонного курсування Гомель пов'язаний крім перерахованих міст з Одесою, Сімферополем, Києвом, Анапою, Євпаторією, Мінеральними водами, Дніпропетровськом, Херсоном, Феодосією, Саратовом.

В 1996 зданий в експлуатацію приміський вокзал, розташований поруч з вокзалом далекого слідування. Приміське залізничне сполучення здійснюється в межах Гомельської області.

До 2014 в місті планується запустити систему міської електрички[2]. Вона стане другою подібною системою в Білорусі.

Дитяча залізниця[ред.ред. код]

З 1936 до 1941 в Гомелі діяла перша в БССР дитяча залізниця. Була зруйнована під час Великої Вітчизняної війни[3].

Повітряний[ред.ред. код]

Докладніше: Гомель (аеропорт)

Міжнародний аеропорт «Гомель» у радянський час щодня обслуговував сотні пасажирів, рейси здійснювалися в різні кінці СРСР. З травня 2002 року по 21 лютого 2011 років здійснювались регулярні рейси до Мінська і Калінінграду (щодня, літаком Ан-24). У 2005 і 2007 роках відкривалося повідомлення за маршрутом Гомель — Москва — Гомель, проте через декілька місяців воно було скасовано через низький пасажиропотік. Також 2007 року латиською авіакомпанією «Air Baltic» виконувалися рейси за маршрутом Рига — Гомель — Рига. 14 січня 2008 і цей рейс був відмінений. Компанія «Гомельавіа» протягом багатьох років здійснювала регулярні, чартерні та вантажні авіарейси. Навесні 2011 року авіакомпанія була ліквідована через численні борги, проте аеропорт функціонує й донині. На цей момент авіакомпанія «Бєлавіа» здійснює регулярні рейси Калінінград-Гомель-Калінінград, а також чартерні рейси з Гомеля та назад в Небраска, Нягань, Ханти-Мансійськ, Ганновер та деякі міста Італії.

Культурне життя[ред.ред. код]

Гомель — один з найбільших культурних центрів Білорусі, де щороку проводиться близько 20 фестивалів, організовуються десятки виставок, більш 1500 концертів.

У місті 4 творчих союзи, 3 театри, 3 кінотеатри, філармонії, цирк, 3 виставкових залів, обласний краєзнавчий музей, філія Ветковського музею народної творчості, пам'ятка архітектури 18-19 ст. палацово-парковий ансамбль князів Паскевичів, коледж мистецтв, художнє училище, міські симфонічний і духовий оркестри, 7 дитячих музичних шкіл й шкіл мистецтв, одна хореографічна і одна художня школа, наукові центри й палаци культури, бібліотеки.

Гомель став осередком проведення міжнародних фестивалів, серед яких — щорічний театральний фестиваль «Слов'янські театральні зустрічі», молодіжні музичні — «Арт-сесія», «Ренесанс гітари», дитячий — «Танцююче фламінго», Міжнародний фестиваль хореографічного мистецтва «Сожський хоровод», у якому беруть участь танцювальні колективи із Росії, України, Франції, Польщі, Шотландії, Македонії, Грузії, Латвії інших держав, Відкриті міжнародні турніри зі спортивних танців.

У центрах і палацах культури працює 256 колективів художньої самодіяльності, 64 у тому числі носять звання «Народний» і «Зразковий». В дев'яти дитячих музичних школах і школах мистецтв на 16 відділеннях займається 3,5 тис. обдарованих дітей.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятники Гомеля

Спортивне життя[ред.ред. код]

За наявності Льодового палацу, 2 манежів, б стадіонів, 18 плавальних басейнів, 203 спортивних зал найближчих 2-3 року мають запустити 2-у чергу Льодового Палацу спорту, що зумовлено потребою подібних спортивних споруд як серед дітей і підлітків, так і дорослого населення. Йде реконструкція гребних баз. Планується побудувати 2 плавальні басейни, особливу увагу приділити будівництву найпростіших спортивних споруд за місцем проживання населення.

Нині ведеться реконструкція Центрального стадіону міста, що за своїми технічними характеристиками відповідатиме міжнародним стандартам.

З метою подальшого розвитку фізичної культури та спорту у місті створюється додаткова мережа лікувальних закладів фізичної культури та спорту, характерною рисою яких є організація послуг за принципами повного самофінансування. За останні 4 роки у місті створено 9 спортивних клубів ігрових видів спорту, більше 25 інших закладів, причому з різноманітною формою власності, що за умови початку переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки підвищує конкретність наданих галузі послуг і сприяє поліпшення їхньої якості.

Місто Гомель протягом кількох останніх років неодноразово ставав переможцем республіканських цілорічних спартакіад серед обласних центрів.

У 2002 року вперше у Зимових Олімпійських іграх взяли участь представники м. Гомеля. У складі національної збірної Республіки Білорусь в хокеї з шайбою Д. Дудик завоював 4 місце.

На останніх 3-х Літніх Олімпійських іграх спортсмени м. Гомеля завоювали 8 Олімпійських медалей.

Персоналії[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Виноградов Л. Гомель. Его прошлое и настоящее. 1142–1900 гг. Москва, 1900 (репринт 1991).
  • (рос.) Гомель. Энциклопедический справочник. — Мн.: БелСэ, 1991. — 527 с.
  • (рос.) Макушников О. Гомель с древнейших времён до конца XVIII века: историко-краеведческий очерк. — Гомель: ЦНТИ, 2002. — 243 с.
  • (рос.) Рогалев А. Ф. От Гомеюка до Гомеля: Городская старина в фактах, именах, лицах. — Гомель, 1993.

Посилання[ред.ред. код]