Гондола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стара гондола в Палаці Дожів (Венеція)
Гондола на Гранд-каналі
Ферро на носі гондоли
Зображення гондоли на картині Джентіле Белліні «Диво Хреста на мосту Св.Лоренцо», 1550
Гондольєри
Гондола з кабіною (felze). Фото Карло Найа, XIX ст.

Гондола (Венеціанська гондола) — традиційний венеціанський грібний човен. Є одним з символів Венеції.

Історично була головним засобом пересування по каналах міста, в наш час[Коли?] гондоли служать для розваги численних туристів. За оцінкою істориків в XVIII столітті у Венеції налічувалося декілька тисяч гондол.

Кількість ліцензій на роботу гондольєром у Венеції жорстко обмежена — 425.[Джерело?] Ліцензії можуть передаватися у спадок від батька до сина, внаслідок чого потрапити до числа гондольєрів сторонній людині непросто.

Конструкція[ред.ред. код]

Розміри і конструкція човна встановлені законом, починаючи з XVIII століття.

Довжина човна становить 11,05 метрів, ширина 140 сантиметрів, дно плоске без кіля. Вага порожньої гондоли становить близько 900 фунтів (приблизно 400 кілограм). Гондола має асиметричну форму, довжина обводу її лівого борту на 24 сантиметри більша, ніж правого. Корпус човна має закруглену форму, ніс і корма підняті вгору, щоб максимально зменшити площу контакту з водою, і задати весляру орієнтири напряму руху.

При виготовленні гондоли застосовується дев'ять сортів дерева. Після виготовлення корпус човна покривають в декілька шарів спеціальним чорним лаком.

У гондоли всього одне весло, історично це було викликано вузькістю каналів, в яких двовеслові човни не змогли б розійтися. Весло тримається в замку весла, що зветься «форкола» (італ. forcola). Конструкція форколи має складну форму, дозволяючи реалізовувати декілька положень весла для повільного руху вперед, могутнього швидкого веслування, обертання і поворотів човна, уповільнення і веслування назад.

На носі гондоли встановлюється особливий залізний гребінь — «ферро» (італ. ferro). Встановлення ферро має декілька цілей: залізний наконечник захищає ніс човна; є противагою гондольєрові, що стоїть на протилежному кінці; по ньому визначають висоту мосту і можливості проходу гондоли під ним. Широко відома символіка ферро. Шість зубців символізують шість сест'єрі (районів) міста, ще один, який виступає в протилежний бік від решти — острів Джудекку, Його S-форма нагадує Великий канал (Гранд-канал) або капелюх Дожів, просвіт над верхнім зубчиком — Міст Ріальто.

Максимальна кількість пасажирів, що перевозяться на гондолі складає шість чоловік. Допускається наявність маленької пасажирської каюти для приховування пасажирів від сонця і дощу. Через конструкцію човна, веслуючи гондольєр докладає одне і теж зусилля, як у для порожньої, так і повністю завантаженої гондоли.

Відхилення в конструкції гондоли допускаються тільки для спеціальних або церемоніальних човнів. Такими гондолами є, наприклад, гондола ді регата (італ. gondola di regatta), призначена для участі в змаганнях або трагетто (італ. traghetto), — пором, що вміщує до 15 чоловік, і що пересувається поперек каналів.

Управління[ред.ред. код]

Асиметрична форма човна дозволяє весляру — гондольєрові керувати човном одним веслом, знаходячись збоку від лінії, що розділяє човен уздовж навпіл. Гондольєр стоїть на човні і управляє ним дивлячись вперед у напрямку руху. Весло також виконує роль керма.

Гондольєр — чоловіча професія, яка вимагає великої майстерності. Цій професії не позичати романтизму, недаремно у гондольєрів є навіть особливий вид пісень, що мають назву баркарола (від італ. barka — «човен»).

Дивись також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]