Гопник

Вигляд гопника

Гопники на зупинці

Го́пник (гоп, гопота) — представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті інфільтрації кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шахрай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.

Слово походить з російської мови. За однією з версій, утворилось від старої абревіатури ГОП — рос. городское общежитие пролетариата (ГОПи існували на початку XX століття у Петербурзі)^{[Джерело?]}, за іншою — від слова «гоп-стоп» (на злодійському жаргоні — пограбування, напад, збройний грабіж).

Поширені у суспільній свідомості думки про гопників^{[Джерело?]}:

1. Ходять вони зграйками по 2-3 людини
2. Бритоголові
3. Слухають шансон, блатну музику. Гімном вважається пісня М. Круга — Владимирский централ. Наразі набуває поширення реп (в основному ганста-реп).
4. Улюблений фільм — «Бригада»
5. Носять «кепку» та спортивні штани
6. Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», «займи рублів десять, завтра, віддам мамой клянусь»
7. Усі один одного називають «васями» або «пацанами», «пациками», «братухами» і тд. і тп.
8. Лузають насіння («сємкі»)

Див. також

• Особа маргінальна
• Конформізм

Посилання

• Гоп? Стоп! або про життя-буття одного соцугруповання...
• ГОПНИКИ. КТО ОНИ И КАК С НИМИ БОРОТЬСЯ? (трактат в 6 актах) (ru)
• Любко Дереш. Культ. Авторська класифікація гопників.
• Ростислав Мартинюк. Мордовський лексикон лоховатих українських гопників. - ПЕРЕХІД IV, №2. - 2002.
• ЛАГО — Львівська антигопівська організація, архівна версія сайта на archive.org