Гопник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Го́пник (гоп, гопота) — представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті інфільтрації кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шахрай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.

Слово походить з російської мови. За однією з версій, утворилось від старої абревіатури ГОП – рос. городское общество призрения (ГОПи існували на початку XX століття у Петербурзі), за іншою - від слова «гоп-стоп» (на злодійському жаргоні - пограбування, напад, збройний грабіж).

Характерні особливості гопів:

1. Ходять вони зграйками по 2-3 людини
2. Бритоголові
3. Носять «кепку» та спортивні штани
4. Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», "займи гривень десять,завтра,віддам мамой клянусь"
5. Усі один одного називають «васями»
6. Лузають насіння («сьомки»)

[ред.] Дивись також

• Особа маргінальна
• Конформізм

[ред.] Зовнішні посилання

• Гоп? Стоп! або про життя-буття одного соцугруповання...
• ГОПНИКИ. КТО ОНИ И КАК С НИМИ БОРОТЬСЯ? (трактат в 6 актах) (ru)
• Любко Дереш. Культ. Авторська класифікація гопників.
• Ростислав Мартинюк. Мордовський лексикон лоховатих українських гопників. - ПЕРЕХІД IV, №2. - 2002.
• ЛАГО — Львівська антигопівська організація

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.