Горан Іванішевич
| Goran Ivanišević | |
 |
|
| Громадянство |  Югославія (1988–1991) Хорватія (з 1991)[1] |
| Місце проживання | Монте-Карло, Монако |
| Дата народження | 13 вересня 1971 |
| Місце народження | Спліт, Союзна республіка Хорватія |
| Зріст | 193 см |
| Вага | 86 кг |
| Початок кар'єри | 1988 |
| Завершення кар'єри | 2004 |
| Робоча рука | ліва |
| Бекхенд | дворучний |
| Призові, USD | 19 876 579 |
| Одиночний розряд | |
| Матчів в/п | 599–333 (64.3 %) |
| Титулів | 22 |
| Найвища позиція | 2 (4 липня 1994) |
| Турніри серії Великого шолому | |
| Австралія | ЧФ (1989, 1994, 1997) |
| Франція | ЧФ (1990, 1992, 1994) |
| Вімблдон | П (2001) |
| США | ПФ (1996) |
| Парний розряд | |
| Матчів в/п | 263–225 |
| Титулів | 9 |
| Найвища позиція | 20 (6 січня 1992) |
| Турніри серії Великого шолому | |
| Олімпійські медалі | ||
| Олімпійські ігри | ||
|---|---|---|
| Бронза | Барселона 1992 | одиночні |
| Бронза | Барселона 1992 | парні |
Горан Іванішевич — хорватський тенісист, єдиний в історії Вімблдону гравець, який здобув перемогу, отримавши на турнір спеціальне запрошення організаторів — вайлд-кард, бронзовий медаліст Олімпійських ігор.
Іванішевич відомий своєю надпотужною подачею. Найкраща поверхня для нього — трава. Його єдиний успіх на турнірах Великого шолома прийшов на кортах Вімблдона. Іванішевич міг перемогти будь-якого, якщо гра в нього скадалася добре, але йому були також властиві вибухи гніву на корті, спрямовані перед усім на себе, і деяка нестабільність в грі.
Вперше Іванішевич потрапив до фіналу Вімблдону в 1992, вигравши у Бориса Беккера, Стефана Едберга та Івана Лендла. У фіналі він грав з Андре Агассі. Для обох тенісистів це був перший фінал Великого шолома. Іванішевич поступився в 5 сетах: Агассі переміг 6-7, 6-4, 6-4, 1-6, 6-4.
Вдруге Іванішевич грав у фіналі Вімблдона в 1994, де Піт Сампрас переміг його 7-6, 7-6, 6-0. Втретє він знову грав із Сампрасом у 1998 і поступився у 5 сетах: 7-6, 6-7, 4-6, 6-3, 2-6.
В кінці 90-тих результати Горана знизилися у зв'язку з травмою плеча. Він здобув репутацію найкращого тенісиста всіх часів і народів, якому не підкорився жоден турнір Великого шолома. Перед Вімблдоном-2001 він перебував на 125 позиції в рейтингу, а тому не мав автоматичного допуску. Організатори надали йому вайлд-кард. Попри те, що його шанси розцінювалися дуже низько, він зумів добратися до фіналу, перемігши Карлоса Мойю, Енді Роддіка, Марата Сафіна і, в півфіналі в 5 сетах, Тіма Генманна. У фіналі Іванішевич переміг Патріка Рафтера 6-3, 3-6, 6-3, 2-6, 9-7.
Іванішевич виборов дві бронзові медалі на Олімпіаді у Барселоні як в одиночному розряді, так і у парі з Гораном Прпичем. Він також виграв Кубок Великого шолома в 1995, перемігши в фіналі Тодда Мартіна. У 1996 разом із Івою Майолі він здобув перемогу у Кубку Хопмана.
Посилання [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Виступав за Югославію до 1991, в якому Хорватія отримала незалежність
|
|||||
