Гора Фудзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гора Фудзі
Гора Фудзі
Координати: 35°22′ пн. ш. 138°44′ сх. д. / 35.367° пн. ш. 138.733° сх. д. / 35.367; 138.733Координати: 35°22′ пн. ш. 138°44′ сх. д. / 35.367° пн. ш. 138.733° сх. д. / 35.367; 138.733
Висота 3 776 м[1]
Розташування Японія
Виверження 1707
Сходження 663: невідомий монах
Маршрут легкий похід
Position of Mount Fuji.png

Гора́ Фу́дзі (яп. 富士山, ふじさん, фудзі-сан) — діючий базальтовий стратовулкан, розташований на кордоні східнояпонських префектур Яманасі та Сідзуока, західніше столиці Токіо. Найвища гора Японії, висотою 3 776 м. Головний пік вулканічного пасма Фудзі. Кут нахилу вершини становить 32°—35°, кут біля підніжжя — 2°—3°[1]. Має симетричну конусоподібну форму. Діаметр основи з півночі на південь становить 38 км, а з заходу на схід — 35 км[1]. Біля підніжжя розташовані п'ять озер Фудзі: Яманака, Каваґуті, Сай, Сьодзі, Мотосу. З 1936 року головна окраса Національного парку Фудзі-Хаконе-Ідзу. Має статус особливої історичної пам'ятки. Разом з горами Татеяма й Хакудзан належить до трьох священних гір Японії.

На честь гори названо астероїд 1584 Фудзі[2].

Етимологія[ред.ред. код]

Етимологія «Фудзі» достеменно невідома. Походження назви гори виводять від японських слів-омонімів[1]:

  • фудзі (яп. 不尽) — «невичерпний».
  • фудзі (яп. 不二) — «неповторний».
  • фудзі (яп. 富慈) — «щедре милосердя».

Також існує версія, що назва походить від айнського слова футі — «вогонь»[1].

Серед альтернативних назв гори Фудзі в японській історичній та художній літературі вживаються:

  • Фуґа́ку (яп. 富岳, ふがく) — «бескид Фу».
  • Ренґа́ку (яп. 蓮岳, れんがく) — «Лотосовий бескид».
  • Ренпо́ (яп. 蓮峰, れんぽう) — «Лотосова вешина».
  • Фуйохо́ (яп. 芙蓉峰, ふようほう) — «Гібікусова вершина».
  • Фу́дзі-но́-я́ма, Фу́дзі-я́ма (яп. 富士山, ふじのやま / ふじやま) — «гора Фудзі».

Геологічна історія розвитку[ред.ред. код]

Схематичний геологічний розріз через стратовулкан Фудзі

Фудзі — найвища гора Японії, яка виникла в районі багатовікової вулканічної активності, у результаті нашарування декількох стародавніх вулканів. У її основі лежать андезитовий вулкан Комітаке І (яп. 先小御岳, せんこみたけ, сен-комітаке) та базальтовий вулкан Комітаке ІІ (яп. 小御岳, こみたけ, комітаке), які утворилися понад 100 тисяч років тому. На них розташований вулкан Старий Фудзі (яп. 古富士, こふじ, ко-фудзі), що виник близько 80 тисяч років тому. Його вкриває вулкан Новий Фудзі (яп. 新富士, しんふじ, сін-фудзі), який розпочав свою діяльність близько 10 тисяч років тому. Товщина вулканічних вивержень останнього не перевищує 1500 м. Фудзі вважають порівняно молодим вулканом, який вже 300 років не знає вивержень. Існує висока вірогідність його активізації в найближчому майбутньому[1].

Гора Фудзі розташована в основі півострова Ідзу, у місці стику Японського архіпелагу з плитою Філіппінського моря. Її базисом є вулкани Комітаке та Асітака (яп. 愛鷹, あしたか, асітака), які утворилися в результаті вивержень лави з дна океану в епоху міоцену неогенового періоду Кайнозойської ери (25 — 20 млн років тому). Частини вулкану Комітаке, що виступають на поверхню, можна побачити поблизу 5-ї станції гори Фудзі[1].

Старий Фудзі розпочав свою активність 80 тисяч років тому. Його вибухоподібні виверження призвели до покриття південного регіону Канто вулканічним попелом з високим вмістом базальту і утворення так званого «Кантоського суглинку» (яп. 関東ローム, かんとうローム, канто рому), основи ґрунту плато в районі Токіо-Йокогама[1]. Розмір частинок вулканічного попелу та товщина суглинку збільшуються в напрямку від Токіо до гори Фудзі. Поблизу східної частини основи товщина шару лапілі становить декілька десятків метрів. Біля підніжжя Фудзі розташовано числені відклади грязьових потоків. Вони називаються «лахарами Старого Фудзі» і складають поверхню вулкану Старий Фудзі[1].

10 тисяч років тому, під час переходу плейстоцену в голоцен, форма виверження Старого Фудзі змінилася. Упродовж тисячі років він перманентно виливав лаву, утворивши прообраз сучасної гори Фудзі. Залишками цих вивержень є лавові покриви Сарухасі, Івабуоті та Місіма, розташовані за 30—40 км від кратера вулкану. На висоті 2700 м у ньому видніється частина Старого Фудзі, названа «Червоною скелею» (яп. 赤岩, あかいわ, акаіва)[1].

Близько 10 тисяч років тому розпочав свою діяльність вулкан Новий Фудзі. До 1707 року він періодично вивергав лаву і пірокластичні матеріали, які вкрили Старий Фудзі, збільшуючи новий вулкан. 2500 років тому на східному схилі Нового Фудзі відбувся розвал гірської системи, в результаті чого утворився «Грязьовий потік Ґоденба»[1].

На ділянці між вершиною і схилами гори Фудзі розташовано понад 60 бокових вулканів та малих кратерів. Більшість з них знаходиться у напрямку північний захід — південний схід.

У культурі[ред.ред. код]

Образ Фудзі часто використовується в японській літературі та образотворчому мистецтві. Цю гору згадують найстаріша поетична антологія «Збірка міріад листків» (759) та найстаріше оповідання «Повість про бамбукоруба» (9 століття). У «Записах крайових звичаїв провінції Хітаті» (721) описано Фудзі, що порівнюється із горою Цукуба. Крім цього, у всіх японських легендах, що пояснюють висоту регіональних вершин, присутні згадки про Фудзі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Гора Фудзі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]