Горбаль Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горбаль Микола Андрійович
Народився 10 вересня 1940(1940-09-10) (74 роки)
Волівець Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Нагороди
Орден Свободи — 2009
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Україна Народний депутат України
2-го скликання

Мико́ла Андрі́йович Го́рбаль (*10 вересня 1940, Волівець Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща, на території, окупованій нацистською Німеччиною) — український поет, політик, громадський діяч.

Родина[ред.ред. код]

Лемко з походження. Народився в селянській сім'ї. 1945 р. родина була примусово виселена з ПНР до УРСР — спочатку на Харківщину, згодом переїхали на Тернопільщину — с. Летяче Заліщицького р-ну.

Освіта[ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

З вересня 1963 працював учителем музики в м. Борщів Тернопільської обл..

З 1970 р. — вчитель естетики Борщівського технікуму механізації, керував молодіжним ансамблем.

У 1992-1993 очолював редакцію інформаційних програм студії «Укртелефільм».

Арешти і ув'язнення[ред.ред. код]

Перший арешт

24 листопада 1970 р. заарештований у Тернополі за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації та пропаганди» (ст. 62 ч. 1 КК УРСР). Інкримінували розповсюдження самвидаву, поеми «Дума», в якій СРСР був зображений як тоталітарна держава, а Україна як колонія.

Засуджений 13 квітня 1971 р. Тернопільським обласним судом до 5 років позбавлення волі і 2 років заслання. Покарання відбував у колонії ЖХ-385/19, пос. Лєсной, Мордовія, потім у ВС-389/35 (ст. Всехсвятська Пермської обл.). Брав участь у всіх протестах політв'язнів, вів підпільну «хроніку зони». В ув'язненні Г. написав збірку віршів «Дні і ночі».

16 листопада 1975 р. етапом, який тривав 59 днів, скерований на заслання до с. Парабель Парабельського р-ну Томської обл. Працював кочегаром.

1977 р., після звільнення, приїжджає до Києва, стає неоголошеним членом Української Гельсінкської групи. Працює сантехніком, електромеханіком ліфтів.

Весною 1979 р. одержав виклик від родичів зі США і домагався дозволу виїхати. Його дружині не видавали на роботі довідку, без якої ВВіР відмовлявся приймати документи.

Друге ув'язнення

Заарештований 23 жовтня 1979 р. за сфабрикованим кримінальним звинуваченням — «спробі зґвалтування». 30 жовтня члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів: «Брудне звинувачення Горбаля, брутальний арешт його — це нове свідчення того, що пора політичних процесів в Україні минає, настає час, коли політв'язнів запроторюють до кримінальних таборів, штучно притягують їх у кримінальних справах… Звинувачення в зґвалтуванні зручне ще й тим, що, згідно зі ст. 70 КПК УРСР, процес про зґвалтування може слухатися за зачиненими дверима, а тому ні рідні, ні друзі підсудного не матимуть навіть формальної можливості бути присутніми на суді. Крім того, це великий козир для пропаганди — дискредитувати таким чином українських правозахисників».

21 січня 1980 р. був засуджений Жовтневим райсудом м. Києва на закритому засіданні за ст. 17, 117, 190 КК УРСР до 5 років позбавлення волі в таборі суворого режиму. До зали суду допустили сестру Марію, решту родичів — тільки на оголошення вироку. В останньому слові сказав: «Я, можливо, перший, кому фабрикують справу за таким гидким звинуваченням… Сьогодні я офіційно оголошую себе членом Української правозахисної Гельсінкської Групи».

15 квітня 1980 р. прибув етапом до кримінальної зони у с. Ольшанське Миколаївської обл.. Працював токарем. 1982 р. переведений у колонію ИН-316/93 (с. Новоданилівка Казанківського р-ну Миколаївської обл.), працював у кар'єрі на обробці ґраніту. Був щільно оточений стукачами, та все ж у вересні 1981 в журналі «Визвольний шлях» з'явилася стаття Горбаля «Право на захист». Того ж року вийшла книга віршів для дворічного сина «Коломийки для Андрійка», ілюстрована автором. В 1982 видавництво «Сучасність» видало збірку віршів «Деталі піщаного годинника».

Третє ув'язнення

23.10.84 Г. був етапований до СІЗО м. Миколаєва, де за добу до закінчення терміну йому пред'явили ордер на арешт, підписаний 10.10.84, за звинуваченням у «розповсюдженні наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський державний і суспільний лад». Марно Ольга Стокотельна чекала чоловіка біля прохідної табору в Новоданилівці. Горбалю були інкриміновані 45 віршів, вилучених ще 1979 року, і покази кримінальників-провокаторів.

8-10 квітня 1985 був засуджений Миколаївським облсудом за ст. 62 ч. 2, ст. ст. 42, 43, 26 КК УРСР і ст. 70 ч. 2 КК РРФСР до 8 р. позбавлення волі і 3 р. заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. З 25.09.85 карався в зоні особливо суворого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Пермської обл. 08.12.87 всі 18 в'язнів із Кучино були перевезені в колонію ВС-389/35, ст. Всехсвятська.

12.08.88 вийшов указ ПВР СРСР про помилування Г. 23.08 він був допроваджений літаком у КДБ УРСР і звільнений.

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

З вересня 1988 — секретар Виконкому Української Гельсінкської Спілки.

У 1990-1994 — голова Київської організації Української Республіканської партії (УРП).

У 1990-1994 — депутат Київської міськради.

4 березня 1994 р. обраний народним депутатом України. Працював у Комітеті культури і духовності, був головою депутатської групи УРП, входив до фракцій «Державність», «Конституційний центр», «Народний Рух України».

Член-засновник Республіканської Християнської партії (РХП), на Установчому її з'їзді 1 травня 1997 р. обраний першим заступником голови. З 30 травня 1998 р. — член Центрального Проводу РХП.

Член Міжнародного ПЕН-клубу з 1986 р.

1999 р. з метою підтримки нетрадиційного мистецтва і допомоги непрофесійним митцям-інвалідам та популяризації їхнього мистецтва створив Благодійний фонд «Галерея Богдана» (на честь покійного брата Богдана Горбаля).

Творчість[ред.ред. код]

  • Збірка «Деталі піщаного годинника» (видавництво «Сучасність», 1983).
  • Горбаль М. Придорожня капличка: [Поезія] // Кафедра. — 1989. — № 8. — С.52-58.
  • Горбаль М. Деталі піщаного годинника // Дніпро. — 1992. — № 1. — С. 81—82.
  • Горбаль М. [Вірші] // З облоги ночі: Зб. невільничої поезії України 30-80р.р. — К., 1993. — С.112-122.

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

  • Орден Свободи (18 листопада 2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність[1]
  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод[2]
  • Орден «За заслуги» III ст. (26 листопада 2005) — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність[3]
  • Лауреат Премії імені Василя Стуса, 1992.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Хто є хто в українській політиці. — Випуск 3. — К., 1996. — С. 65.
  • Терен Віктор. Мак, посіяний на морозі // Дніпро. — 1992. — № 1. — С. 80—81.

Посилання[ред.ред. код]