Горбулін Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Павлович Горбулін
Володимир Павлович Горбулін

Час на посаді:
30 серпня 1996 — 10 листопада 1999
Попередник Посада введена
Наступник Марчук Євген Кирилович

Час на посаді:
24 травня 2006 — 10 жовтня 2006
Попередник Кінах Анатолій Кирилович
Наступник Гайдук Віталій Анатолійович

Народився 17 січня 1939(1939-01-17) (75 років)
УРСР УРСР, Запоріжжя
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора — 1976 Орден Трудового Червоного Прапора — 1982
Заслужений машинобудівник України
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2002 Державна премія СРСР — 1990

Володи́мир Па́влович Горбу́лін (* 17 січня 1939, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — український політик, вчений, державний діяч. Доктор технічних наук (1994), професор (1995), академік Національної академії наук України (1997). Радник Президента України — директор Національного інституту стратегічних досліджень2014).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 17 січня 1939 в м. Запоріжжя, українець.

У 1962 закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету, інженер-механік за спеціальністю «Літаючі апарати».

У 19621977 працював в КБ «Південне» (м. Дніпропетровськ), безпосередній учасник розробки стратегічних ракетних систем і космічних апаратів серії «Космос».

У 19771990 працював в апараті ЦК Компартії України, з 1980 р. — завідувач сектора ракетно-технічної та авіаційної техніки. Брав участь в організації і координації робіт з усіх програм створення ракетно-космічної та авіаційної техніки в Україні.

З 1990 — завідувач підвідділом оборонного комплексу, зв'язку та машинобудування Кабінету Міністрів України.

З 1992 — генеральний директор Національного космічного агентства України. Керівник розробки і безпосередній учасник створення та втілення першої Національної космічної програми України (19921994 рр.). Член Міжнародної академії астронавтики.

З 5 серпня 1994[1] — Секретар Ради національної безпеки при Президентові України, з 17 жовтня 1994 р.[2] — Секретар Ради національної безпеки при Президентові України — Радник Президента України з питань національної безпеки.

З 30 серпня 1996[3] по 10 листопада 1999 р.[4] — Секретар Ради національної безпеки і оборони України. Один із авторів Концепції національної безпеки і оборони України, Державної програми будівництва і розвитку Збройних сил України та інших провідних документів стратегії будівництва та розвитку держави.

З листопада 1999 — радник Президента України.

З липня 2000 по грудень 2002 — голова Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України. Керівник і учасник розробки Державної програми розвитку озброєння та військової техніки та Концепції структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України. З грудня 2002 — помічник Президента України з питань національної безпеки.

Створив відповідно Указу Президента (січень 2003) Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, роботу якого очолює на громадських засадах.

З березня 2003 по січень 2005 — заступник голови Державної комісії з питань реформування та розвитку Збройних сил України, безпосередній учасник розробки Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2015, Воєнної доктрини України (червень 2004) та Закону «Про основи національної безпеки України» (червень 2003).

З грудня 2003 — організатор та директор на громадських засадах Інституту проблем національної безпеки України.[5][6]

З 24 травня[7] по 10 жовтня 2006 року[8] — тимчасово виконуючий обов'язки Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

З грудня 2009 — голова та один із засновників Ради із зовнішньої та безпекової політики (Council for Foreign and Security Policy), ініціатор Міжнародного безпекового форуму (Львів, 15-16 квітня 2010).

Член Президії Комітету з Державних премій України в галузі науки та техніки (з листопада 2000).

До листопада 1999 очолював Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва з НАТО, був співголовою Консультаційного комітету при Президентах України та Польщі, співголовою секретаріату Комісії Кучма — Гор; у 20002001 очолював Міжвідомчу комісію з питань врегулювання політичного конфлікту в придністровському регіоні республіки Молдова; з листопада 2000 до грудня 2002 був заступником голови Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності.

Був першим головним редактором науково-практичного журналу «Стратегічна панорама».

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[9] Радник в.о. Президента Олександра Турчинова.

З 26 червня 2014 року радник Президента України Петра Порошенка.[10][11]

З 5 серпня 2014 року радник Президента України — директор Національного інституту стратегічних досліджень[12].

Відзнаки[ред.ред. код]

Нагороджений медалями.

Має нагороди іноземних держав.

Вибрані публікації[ред.ред. код]

Наукові дослідження стосуються проблем системного аналізу та теорії проектування складних технічних систем та забезпечення національної безпеки держави в архітектурі колективної безпеки та оборони. Зробив значний внесок у визначення науково-методологічних засад системи національної безпеки України та у створення правових основ розбудови її оборонної складової.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розпорядження Президента України від 5 серпня 1994 року № 95/94-рп «Про призначення В.Горбуліна Секретарем Ради Національної безпеки України»
  2. Указ Президента України № 613/94 від 17 жовтня 1994 року «Про Секретаря Ради національної безпеки при Президентові України — Радник Президента України з питань національної безпеки»
  3. Указ Президента України № 773/96 від 30 серпня 1996 року «Про призначення В. Горбуліна Секретарем Ради національної безпеки і оборони України»
  4. Указ Президента України № 1452/99 від 10 листопада 1999 року «Про звільнення В. Горбуліна з посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 1396/2003 Про Інститут проблем національної безпеки
  6. В Украине восстановят Институт национальной безопасности — Порошенко
  7. Указ Президента України № 431/2006 від 24 травня 2006 «Про покладення виконання обов'язків»
  8. Указ Президента України № 864/2006 від 10 жовтня 2006 року «Про звільнення В. Горбуліна від тимчасового виконання обов'язків Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  9. «Ініціатива «Першого грудня»». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16. 
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 557/2014 Про призначення В. Горбуліна Радником Президента України
  11. Владимир Горбулин — советник для президента: геополитик, ученый и поэт
  12. Указ Президента України № 633/2014 від 5 серпня 2014 року «Питання Національного інституту стратегічних досліджень»