Горила східна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горила східна
Період існування: — сучасність
Gorillas in Uganda-1, by Fiver Löcker.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Надклас: Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Інфраряд: Людиноподібні (Pongidae)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Горила (Gorilla)
Вид: Горила східна
Біноміальна назва
Gorilla beringei
Matschie, 1903
Мапа поширення східної горили в Африці
Мапа поширення східної горили в Африці
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Gorilla beringei
EOL: 2923523
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 39994
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 499232
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gorilla beringei

Східна горила (Gorilla beringei) — вид приматів з роду горили (Gorilla) родини гомініди (Hominidae), поширений у Центральній Африці.

Класифікація[ред.ред. код]

Вид східна горила складається з двох підвидів:

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Східна горила має велику голову, широкі груди і довгі ноги. Ніс плоский, з великими ніздрями. Волосся в основному чорного кольору, з синюватим відтінком в гірських горил, зрілі самці мають срібну смугу на спині. Хутро покриває практично все тіло, за винятком обличчя, грудей, долонь і ступень. З віком він набуває сивуватого забарвлення.

Гірські горили трохи менше за розмірами, ніж їх рівнинні родичі. Самці значно більші за самок. Маса тіла дорослого самця в середньому 160 кг, іноді може досягати 220 кг[2]. Самки важать 70-114 кг. Довжина тіла 185 см у самців і 150 см у самок.

Дитинча східній горили

Поведінка[ред.ред. код]

Проживають у сімейних групах, що складається з домінуючого самця, його самок і потомства. Розмір групи більше, ніж у західних горил, в середньому 35 особин. Межі території не охороняються, однак можуть відбуватися сутички при зустрічах однієї групи з іншою.

Самки переходять зі своєї рідної групи в іншу перед періодом спаровування. Зазвичай це відбувається у віці 8 років. Часто вони приєднуються до самотніх самців і створюють нову групу. Самці залишають сім'ю, з якою вони виросли, у 11 років. Вони тривалий час ведуть самотій спосіб життя і створюють власну сім'ю у віці від 15 років і старше.

Живляться корінням, листям, корою, деревиною, квітами, фруктами і стеблами рослин, іноді безхребетними тваринами і грибами.

Чіткого періоду розмноження у східних горил немає. Самки народжують дитинчат тільки раз на 3-4 роки, внаслідок тривалого періоду вагітності та виховання молодняку. Вагітність триває 8,5 місяців. Народжується одне дитинча. Новонароджені особини мають сірувато-рожеву шкіру і можуть повзати через 9 тижнів після народження. Відлучення від грудей відбувається в 3,5 роки. Статева зрілість настає в 10 років у самок і в 15 років у самців. Тривалість життя 40—50 років.

Поширення[ред.ред. код]

Східні горили поширені в низинних і гірських субальпійських лісах на сході Демократичної республіки Конго, у південно-західній Уганді, Руанді і на території між річкою Луалаба і озерами Едвард і Танганьїка. Віддають перевагу лісу з щільною трав'янистої підстилкою[1].

Охоронний статус[ред.ред. код]

Гірські горили проживають в двох ізольованих місцях у Руанді, Уганді і Демократичній республіці Конго. Субпопуляція в Вірунзі в 2003 році оцінювалася в 380 особин, вона збільшилася на 60 особин в порівнянні з 1989 роком. Однак цей приріст був обмежений тільки однією групою горил, які знаходяться в більш захищеній і екологічно багатій області. Хоча субпопуляції в національному парку Бвінді, як належало, збільшилася, з 300 до 320 горил в період 1997–2003 років, облік у 2006 році показав, що в парку мешкає всього 300 мавп. Загальна чисельність популяції у всіх чотирьох групах становить 680 горил. Гірські горили поширені в районі з дуже високою щільністю населення. Від людей і домашніх тварин вони можуть заражатися вірусними захворюваннями. Величезний вплив на підвид надала політична нестабільність в районі вулкана Вірунга. Триває незаконний випас худоби та вирубка лісу для лісозаготівель і сільськогосподарських угідь.

Чисельність східних рівнинних горил в 1995 рік у оцінювалася приблизно в 16 900 тварин. В наступне десятиліття вона різко скоротилася. Площа ареалу цього підвиду 21 600 км², що на 25% менше, ніж в 1969 року. Істотним чинником виживання для східних рівнинних горил є сільське господарство. Поточна політична нестабільність і вбивство горил заради м'яса посилюють проблему їх захисту[1].

Галерея[ред.ред. код]

Gorilla Eating.jpg

Східна горила під час живлення

Gorila východní.jpg

В зоопарку

Gorillas in Uganda-3, by Fiver Löcker.jpg

Самка з дитинчам на спині

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Східна горила: інформація на сайті Червоної книги МСОП (Перевірено 9 січня 2011)
  2. Caldecott, Julian; Miles, Lera «World Atlas of Great Apes and Their Conservation». — California: University of California Press, 2005. — ISBN 0-520-24633-0 (англ.) (Перевірено 9 січня 2011)

Посилання[ред.ред. код]