Горлиця садова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горлиця садова
Streptopelia decaocto -balcony -two-8.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Горлиця (Streptopelia)
Вид: Горлиця садова
Біноміальна назва
Streptopelia decaocto
(Frivaldszky, 1838)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Streptopelia decaocto
EOL: 915275
ITIS logo.jpg ITIS: 177139
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 106002509
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 177147
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Streptopelia decaocto

Горлиця садова або горлиця кільчаста (Streptopelia decaocto) — птах родини голубових. Широко поширений в антропогенних ландшафтах Євразії. В Україні звичайний осілий вид[1].

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Профіль

Голуб середнього розміру, приблизно як сизий голуб. Маса тіла близько 200 г, довжина тіла 31—33 см, розмах крил 47—55 см. Статевий диморфізм не виражений. Дорослий птах бурувато-сірий, з рожевим відтінком на волі і бурими першорядними маховими перами. Задню частину і боки шиї охоплює чорне на півкільце. Хвіст клиноподібний, зверху стернові пера, крім двох центральних, сіруваті, з білуватою верхівкою, зі споду стернові пера білі, з чорною основою. Восковиця сіра; дзьоб чорний; ноги червонуваті; райдужна оболонка ока темно-червона. Молодий птах подібний до дорослого, але чорне на півкільце на шиї виражене значно менше або його взагалі немає; в оперенні переважає сірий відтінок[1].

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Кільчасті горлиця населяє південну частину Азії, Європу та Африку. Починаючи з 1930-х років, розселилася з Передньої Азії та Балкан по всій Європі та Центральній Азії. В Україні розселення відбувалося з заходу на схід: вперше з'явилася в 1944 р. в Ужгороді, в 1949 р. – у Львові, а в 1955 р. — в Києві[2]. На початку ХХ ст. в Україні поширена на всій території, крім високогір'я[3].

Мешкає виключно в населених пунктах — як у невеликих селах, так і великих містах. Заселяє ділянки з добре розвиненою деревною рослинністю. Частіше гніздиться в старих парках, на цвинтарях, ділянках старої житлової забудови з дворовими насадженнями, вуличних алеях. У літньо-осінній період трапляється в сільськогосподарських угіддях. Взимку часто тримається зграями.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінюється в 4,7—11 млн пар, в Україні — 280—435 тис. пар[4].

Гніздування[ред.ред. код]

Гніздяться, як правило, поодинокими парами. При високій чисельності гнізда можуть розміщувати у безпосередній близькості одне від одного (за 20—30 м). Гнізда влаштовує на деревах — як листяних (тополя, липа, каштан кінський, клен, ясен тощо), так і хвойних (ялина). Іноді гнізда влаштовують на спорудах людини — металевих вежах, будівлях тощо. Висота розташування гнізд не нижче 3 м, частіше 5—6 м і вище (до 12 м).

Гніздова будівля виглядає недбалою, пухкою. Будівельний матеріал нечисленний, складається з гілочок. Кладка складається з 2 яєць. Шкаралупа біла, дещо блискуча.

Осілий птах. До гніздування приступає рано: у деяких пар відкладання яєць починається вже наприкінці березня. Гніздовий період розтягнутий, свіжі кладки з'являються навіть у квітня та травні. Пари гніздяться двічі на рік. Насиджують кладку самець та самка протягом 14—16 діб[5].

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
  2. Воїнственський М.А., Кістяківський О.Б. Визначник птахів УРСР. — К.: Радянська школа, 1962. — 371 с.
  3. Фесенко, Бокотей
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  5. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8