Горлиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горлиці
Gorlice
Герб
Герб
Основні дані
Країна Польща Польща
Регіон Малопольське воєводство
Засноване 1354
Магдебурзьке право 1354
Населення 28 378 (2008[1])
Площа міста 23,53 км²
Густота населення 1206 осіб/км²
Поштові індекси 38-300 i 38-320
Телефонний код 48 18
Географічні координати 49°39′ пн. ш. 21°10′ сх. д. / 49.650° пн. ш. 21.167° сх. д. / 49.650; 21.167
Міста-побратими Угорщина Папа
Словаччина Бардіїв
Угорщина Ньїредьгаза
Україна Калуш
Міська влада
Веб-сторінка http://www.gorlice.pl
Мер міста Вітольд Кохан

Го́рлиці (пол. Gorlice, Ґорлі́це) — місто в південній Польщі. Адміністративний центр Горлицького повіту (центр повіту з 1865 року) Малопольського воєводства. До 1945 року Горліце належало до Краківського воєводства, після закінчення ІІ Світової війни увійшло до складу новоутвореного Ряшівського воєводства. У 1975-1998 роках місто адміністративно належало Новосондецькому воєводству. Місто розташоване на північній границі Низьких Бескид, прилегла західна частина гірського масиву носить назву Горлицькі Бескиди. Найвищою точкою є гора Мусялівка (379 метрів над рівнем моря).

Згідно з даними перепису населення з 31 грудня 2011 року у Горлицях мешкає 28 977 житель[2]. Назва міста може походити від слів "gór lice", що означає лице, обличчя гір.

Один з центрів Лемківщини.

У місті розташований завод гірничих машин «Ґлінік».

У місті діє Горлицький греко-католицький монастир сестер василіянок та Руська бурса, де вчать рідного слова.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник засновнику міста Дреславу Карвацяну

Точна дата заснування маста невідома. Мартін Кромер вважав 1355 роком заснування міста[3]. У його хроніці вказано, що у 1354 році Дреслав І Карвацян отримав від короля Казимира Великого привілей заснування міста Горлиці у місці з'єднання річок Ропи і Сєнкувки. Згідно з записками, що є у хроніці Кромера, перші мешканці Горлиці прибули сюди з міста Герліц, що в Лужицях. У другій половині XVI століття власниками Горлиці була родина Пьєняншків з родини Одровонж. У 1625 році половину міста викупила родина Рильських, яка під час "Потопу" виступала на стороні коаліції, натомість Пьєняншкі були прихильниками короля Яна Казимира. Під владою Пьєняншків та Рильських Горлиці були одним із важливих осередків Кальвінізму у Польщі[4]. Місто швидко стало осередком розвитку промисловості та торгівлі в регіоні.

У XIX столітті Горлицький регіон став колискою нафтового промислу. У 1853-1858 роках своє підприємство тут мав Ігнатій Лукасевич, фармацевт, винахідник гасової лампи, "батько" нафтового промислу.

У 1895 році у Горлицях засновано підприємство "Бергхейм і МакГарві" - канадець Вільям Генрі МакГарві та австрійський банкір Йоган Бергхейм уклали концесію на заснування Галицького Карпатського Нафтового Акціонерного Товариства з головним офісом у Горлицях, а їхнє товариство розпочало функціонувати як Фабрика Машин і Причепів у Глініку Маріампольському[5].

У 1865 році Горлиці стали повітовим містом. Відтоді починається процес розвитку міста, що ознаменувався закладанням Міського парку (відкритий у 1900 році), будівництвом шпиталю та перших середніх шкіл (Семінарія навчальна для дівчат - 1904 рік, Гімназія - 1906 рік.)

І Світова війна[ред.ред. код]

Активний розвиток міста перервала І світова війна. Під Горлицями, після великого бою 2 травня 1915 року, залишилася прорваною лінія російського фронту. Генерал Тадеуш Розвадовський як командувач 12 Артилерійської Бригади у складі 12 "Краківської" Піхотної Дивізії відіграв ключову роль у тих травневих боях. Командуючи значними силами піхоти та артилерії, він винайшов новий спосіб сумісного їх застосування, який полягав у попередньому артилерійському обстрілі ворожих сил артилерією перед наступом піхоти. Такий метод ведення бойових дій надовго увійшов на озброєння німецької армії, де отримав назву Feuerwalze. 17 травня Розвадовський таким самим способом, як і під Горлицями, відбив контратаку російських військ у бою під Ярославом, що справило враження на німецького короля Вільгельма II.

Проте, результатом битви під Горлицями було також і те, що у місті було знищено значну частину забудови.

ІІ Світова війна[ред.ред. код]

7 вересня 1939 року на теренах Горлицького повіту розпочались бойові дії Другої Світової війни. Бурмістром Горлиць став Анжей Кваськовський, активіст руху опору. Населення міста було піддано репресіям різної форми зі сторони окупантів. Вже 21 серпня 1940 року була організована перша облава вулицями міста, під час якої було заарештовано 60 мешканців Горлиць, яких було відправлено до концентраційного табору в Освєнцім. У 1942 році затримано та згодом відправлено до Німеччини учнів колишньої гімназії.

Трагічною також була участь горлицьких євреїв. У жовтні 1941 року утворене гетто, яке було ліквідовано у серпні 1942.

Одночасно серед мешканців не забракло волі для самоорганізації в збройний опір гітлерівським окупантам. У 1939 році був утворений осередок Союзу збройної боротьби, який у 1942 році був реорганізований у Штаб округу Армії Крайової Горлиці. 19 січня 1945 року о 16:30 Горлиці були звільнені радянськими військами. У безпосередніх боях за звільнення міста загинуло 60 червоноармійців.

Відносини з УПА[ред.ред. код]

До другої Світової війни Україні належали землі, що лежали східніше та південніше лінії Влодава-Хелм-Замосць-Березів-Горлиці. Частина цих земель, котра залишилась на захід від лінії Керзона, (названа "Закерзонням") відійшла до складу Польщі після Ялтинської конференції 1945 року. На цих теренах за сприяння УПА українці створили нелегальний підпільний уряд.

В межах Горлицького повіту у 1945 році діяли 3 сотні армії УПА:

  • Сотня "Лиса" - 180 вояків;
  • Сотня "Бродича" (Романа Горобельського) - 100;
  • Сотня "Смирного" (Михайла Федака) - 70-120[6].

Значна частина цих вояків походила з дивізії "СС-Галичина". До лав УПА окрім того також мобілізовано (можливо, примусово) приблизно 1000 чоловіків, переважно лемків. Через труднощі, які виникали внаслідок примусової мобілізації населення, у 1946 році з України сюди було скеровано сотню "Горислава" (Модеста Рипецького), яка тероризувала місцевих жителів, проводячи каральні акції для осіб, приязних до поляків. Згодом ця сотня попрямувала на Санчивщину. У ніч з 27 на 28 червня 1946 року напала на Уряд Гміни у Лабові, палячи будівлі та знущаючись з місцевих мешканців. Проте під тиском армії сотня змушена була відійти назад на територію Горлицького повіту, де 6 липня атакувала та ліквідувала прикордонний пост.

Сотня "Бродича" під час своєї діяльності на території Горлицького повіту виконала:

  • напад на приміщення виборчої дільниці у Снітниці;
  • триразовий напад на Регєтув Вишній;
  • напад на приміщення виборчої дільниці у Усті Руськім;
  • спалила село Чарне;
  • підпалила села Ждиня та Смерековці;
  • напала на село Гладишів;
  • напала та спалила село Клімувка.

Партизани "Смирного" організовували засідки на менші військові частини Війська Польського й грабіжницькі банди, що не давали спокою лемківським селам, атакували пости міліції.

В 1947 р. внаслідок проведення операції «Вісла» всіх українців було виселено з цих теренів до Польщі або України, це унеможливило поповнення загонів УПА вояками з числа місцевих жителів, сотні Бродича та Смирного залишились розбитими, а їх рештки відійшли до Чехословаччини. Сотня "Лиса" повернулась на схід.

Промисловість[ред.ред. код]

Місто є осередком нафтового промислу, машинобудування та деревообробки. Горлиці входять до складу спеціальної економічної зони EURO-PARK MIELEC[7]. Зокрема, в рамках дії СЕЗ, тут працює:

  • Gór-Stal Sp. z o. o. - підприємство з виробництва сендвіч-панелей[8];
  • Severt Polska Sp. z o.o. - підприємство з виробництва металопродукції[9];
  • "WERONICA" Sp. z o.o. - хлібопекарське підприємство[10];

До найбільших підприємств міста, річний оборот яких перевмщує 25 млн.злотих, відносяться:

  • фінансова група "Глінік", яка є власником підприємства «GLINIK», що виробляє машини і установки для гірничодобувної промисловості;
  • виробництво ізоляційних матеріалів "Матізол" (входить до складу Групи "Боришев")[11];
  • представництво деревообробного підприємства "Форест"[12].

Останнім часом у регіоні набуває розвитку агротуризм.



Панорама міста
Панорама міста

Джерела[ред.ред. код]

  1. Halczak B., Šmigel M. Działalność oddziału UPA Mychajło Fedaka “Smyrnego” w Beskidzie Niskim w latach 1945–1948, “In Gremium. Studia nad historią, kulturą i polityką”. – Tom 1. – Zielona Góra, 2007. – S. 74.
  2. W. Boczoń: Za ziemię ojców, 1989, s. 144.

Виноски[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.