Горобина чорноплідна
| Горобина чорноплідна | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Горобина чорноплідна, або аронія чорноплідна (Aronia melanocarpa Elliot.) — кущ родини розових (Rosaceae) 2-2,5 м заввишки.
Листки прості, цілокраї, блискучі, чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, загостре- ні, по краю пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світліші.; черешки короткі з широкими прилистками, що не обпадають. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рожеві, в щитковидних суцвіттях. Цвіте рослина з середини травня майже до кінця червня. Плоди достигають у серпні-вересні. Плід опушений, у період стиглості голий, округлої форми, чорного або сливового кольору з сизою поволокою, соковитий, 6-12 мм у діаметрі. В пору плодоношення вступає на 3—4-й рік[1].
Зміст |
[ред.] Поширення
Походить з Північної Америки. На території України вирощують як плодову, лікарську й декоративну рослину.
[ред.] Сировина
3 лікувальною метою та для харчування використовують стиглі плоди горобини чорноплодої. Збирають плоди у вересні — жовтні. Використовують свіжими або сушать. Сушіння проводять на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 40—50°. Сушені плоди відпускають аптеки.
[ред.] Хімічний склад
У плодах горобини чорноплодої знайдено рутин, біофлавоноїди (близько 500 мг/100 г), які ущільнюють ендотелій кровоносних судин та зменшують їх крихкість[2]; органічні кислоти, каротин, тіамін, дубильні речовини, 5—6 % фенольних сполук (флавоноїди і фенолокислоти), до 2,5 % пектинових речовин, цукри (4,6—9,4 % ), фенолкарбонові кислоти, фолієву кислоту, рибофлавін, нікотинову кислоту, токоферол, аскорбінову кислоту фосфор, мідь, марганець, залізо, молібден, магній, бор, кобальт, йод (5—6 мкг/100 г). Насіння містить жирну олію (14,8-21,9 %).
[ред.] Застосування
Плоди горобини чорноплідної (Fructus Aroniae melanocarpae) використовують для виробництва вітамінних соків, повидла, таблеток, особливо багатих на вітамін Р, а також органічних харчових барвників в харчовій і кондитерській промисловості.
Плоди горобини черноплідної використовують у науковій медицині як гіпотензивний, капілярозміцнюючий, сечогінний й жовчогінний, полівітамінний васіб, зокрема для профілактики Р-вітамінозної недостатності. В народній медицині їх рекомендують вживати при гастриті зі зниженою секрецією шлункового соку, атеросклерозі, при тиреотоксикозі, геморагічному діатезі, гломерулонефриті, для лікування променевої хвороби, дерматитів рук у рентгенологів[2].
Оскільки плоди горобини чорноплідної посилюють виділення шлункового соку, їх не рекомендують вживати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Протипоказані сік і ягоди рослини при підвищеному зсіданні крові, зокрема у разі флебіту та тромбофлебіту[2].
Плоди або сік з них зумовлюють гіпотензивну та спазмолітичну дію як в умовах експериментальної гіпертонії, так і у хворих на гіпертонічну хворобу. Завдяки вмістові в плодах фенолкарбонових кислот і йоду їх застосовують у комплексній терапії тиреотоксикозу. В клінічних та експериментальних умовах встановлено, що плоди горобини виявляють помітний активізуючий вплив на систему гемостазу, тому їх застосовують при різноманітних патологічних зрушеннях у системі згортання крові, зокрема, при геморагічних діатезах, капіляротоксикозах і кровотечах різного походження. Ефективна горобина чорна при атеросклерозі, цукровому діабеті, гломерулонефритах, променевих ураженнях і алергічних станах, при порушеннях, зумовлених застосуванням антикоагулянтів. Останнім часом з'ясовано, що листя горобини чорної містить речовини, які мають здатність поліпшувати роботу печінки, сприяти утворенню й відтокові жовчі.
[ред.] Розмноження
Розмножують аронію відводками, поділом куща, зеленими живцями і насінням[1].
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
- Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7
