Городище (Менська міська громада)
| село Городище | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Корюківський район |
| Громада | Менська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74020030090041156 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Перша згадка | 1650 (374 роки)[1] |
| Населення | 970 |
| Площа | 5,22 км² |
| Густота населення | 185,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15631 |
| Телефонний код | +380 4644 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°35′29″ пн. ш. 31°58′41″ сх. д. / 51.59139° пн. ш. 31.97806° сх. д.Координати: 51°35′29″ пн. ш. 31°58′41″ сх. д. / 51.59139° пн. ш. 31.97806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
136 м |
| Водойми | р. Дягова |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15631, Чернігівська обл., Менський р-н, с. Городище, вул. Шевченка, 73 |
| Карта | |
  Городище | |
 Городище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Городи́ще — село в Україні, в Менській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 970 осіб. Орган місцевого самоврядування — Менська міська рада.
До 2020 — у складі Менського району Чернігівської області. Органом місцевого самоврядування була Городищенська сільська рада.
Історія[ред. | ред. код]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Менської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Менського району, село увійшло до складу Корюківського району.[3]
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Дягова, права притока Мени.
Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]
_%D1%81.%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_01.jpg)
У селі Городище було дві дерев'яні церкви: Миколаївська 1763 р. — видатна пам'ятка архітектури та Михайлівська церква XIX ст. Згідно зі спостереженнями Тетяни Турейської, для тих, хто розпитував про дорогу до церков: Миколаївська церква ідентифікувалася автохтонами як «недіюча і некрасива», натомість Михайлівська церква — «діюча і красива».[4]
Рідкісна пам'ятка архітектури — тризубоподібна за формою Миколаївська церква багато років потребувала негайної реставрації із залученням музейних фахівців цієї справи.
Про цей унікальний дерев'яний тризубоподібний Миколаївський храм у селі Городищі розповідається в документальному фільмі телеканалу «Глас»[5]. У фільмі детально показано зовнішній та внутрішній вигляд цієї церкви.
Влітку 2016 року, з огляду на критичний стан, Миколаївську церкву було перенесено до Києва, у Національний музей народної архітектури та побуту України. 1 листопада 2016 року освячено закладення відбудови храму. 1 листопада 2017 року освячено хрести, а 2018 року завершено відбудову храму.
Роди[ред. | ред. код]
У 1858 р. місцева козацька громада складалася з 1338 осіб, які належали до таких родів: Авраменко, Бобошка (?), Бойко, Веребей, Веретьонник, Вилупок, Висоцький, Вітушка, Войтіх, Горовий, Гречкасій, Гузь, Далинний (?), Даценко, Демченко, Довгий, Дяговець, Євтушенко, Збиранка, Івануха, Ігнатенко, Ільєнко, Ільяшенко, Каланда (?), Канадиба, Квач, Кисіль, Ківлицький, Ковбаса, Ковінька, Козел, Крицький, Куценко, Ладак, Ладан, Ладон (?), Лепявка, Литвинов, Луцик, Людний, Мартиненко, Мартинович, Маховський, Меховський, Милиця (?), Міщенко, Москаленко, Нестеренко, Носовець, Омельченко, Палій, Пасинченко, Піскун, Родимцова (удова), Рябчун, Савченко, Садовий, Сафоненко, Селех (?), Силенко, Сиротинець, Ситий, Сластьонник, Слісаренко, Сокол, Сушко, Таран, Тереб, Тимошенко, Трепачка, Тюпа, Фенек (?), Феньок, Філоненко, Харченко, Харченко-Потоцький, Холод, Циганок, Чика, Шакол, Шапошников, Шидловський, Шмагайло, Юсухно.
Видатні люди[ред. | ред. код]
У Городищі народилися:
- Іваницька Ніна Лаврентіївна (нар. 1940) — мовознавець.
- Кістяківський Олександр Федорович (1833—1885) — вчений-криміналіст та історик права, діяч українського національного відродження, батько Володимира, Богдана та Ігоря Кістяківського.
- Ковбич Марія Ульянівна (1914—1943) — колгоспний механізатор і українська державна діячка. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938–1943).
- Куц Михайло Тимофійович (1914—2005) — історик, громадський діяч, доктор історичних наук, професор.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Список козацьких родів Сосницького повіту. Частина І. Ревізькі сказки 1858 року. Зошит 1. Містечки Синявка, Стольне і села (Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп. 1, спр. 90) / Уклав Є. Чернецький. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2010. — 40 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Городище, Менський р-н, Чернігівська обл. - дерев'яна церква. www.derev.org.ua. Процитовано 13 серпня 2022.
- ↑ «Дерев'яні храми: вічний монолог». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 липня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Історія і фото Миколаївського храму в с. Городище [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Документальний фільм «Дерев'яні храми: вічний монолог» (ВІДЕО) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Городище [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |