Городня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Городня
Gorodnja city coa 1782.gif
Герб Городні
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область
Район/міськрада Городнянський район
Рада Городнянська міська рада
Код КОАТУУ 7421410100
Засноване середина 16 століття
Статус міста з 1957 року
Населення 12766 (01.01.2011)[1]
Поштові індекси 15100
Телефонний код +380-4645
Координати 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. / 51.89306; 31.59472Координати: 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. / 51.89306; 31.59472
Висота над рівнем моря 137 м
Водойма Чибриж
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Городня
До станції 4 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 54 км
До Києва
 - автошляхами 196 км
Міська влада
Адреса 15100, Чернігівська обл., Городнянський р-н, м.Городня , вул. Леніна, 13
Веб-сторінка Городнянська міськрада
Міський голова Богдан Андрій Іванович

Горо́дня — центр Городнянського району Чернігівської області, на березі річки Чибриж.

Зміст

Історія [ред.]

Поселення Городня відоме з часів Київської Русі. За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби сусідніх держав.

У писемних джерелах Городня вперше згадується в 1552 році, коли в складі Московського війська в Казанський похід разом із стародубцями йшли «рос. боярские дети Городни и Мощенки».

З 1618 року Городня у володінні польських шляхтичів Хвощів. У час створення урядом шляхетської Польщі Чернігівського воєводства (1635 р.) Городня — містечко і центр Городнянського округу.

У середині 17 століття городнянці брали активну участь у селянсько — козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького.

1648 року запорізькі козаки разом із жителями Городні розгромили загін польсько-шляхетських військ і звільнили місто.

Після Переяславської угоди 1654, містечко входило до Седнівської сотні Чернігівського полку, з 1705 року Городня стала адміністративною і військовою одиницею — сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.

29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після перемоги над шведською армією Карла XII під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела й на відзнаку героїзму деяких місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати.

У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований храм святої Трійці. Ця перлина зодчества могла б прикрашати місто й сьогодні, але була зруйнована комуністичною владою.

У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.

У 1782 році в Україні було скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром (повітовим містом) одного з найбільших повітів Чернігівщини — Городнянського.

У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.

У 18 ст. у Городні споруджено три церкви. 1814 року засновано дворянське училище (з 1913 року — Городнянське вище початкове училище).

Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво — Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.

У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений «Народний дом», у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася, сьогодні (2011 рік.) тут міститься дитячо-юнацька спортивна школа.

Під час першої світової війни та створення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер (2011) школа № 2) містилося керівництво Чернігівської губернії, під керівництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.

У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району.

Під час колективізації Городня знову в центрі подій. Для придушення виступів селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом «куркуля» Я. Рябченка (в минулому начальник повітової міліції) біля Городні зазнали поразки.

Під час Другої світової війни 8 тисяч 425 жителів Городні та району загинули в боротьбі проти німецько-фашистських військ. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи — присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З 1957 року Городня — місто.

У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на теренах тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна на той час продукція.

У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення; аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.

З проголошенням незалежності України, в 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом.

Економіка [ред.]

У місті діють — льонозавод, хлібний, маслоробний, комбікормовий і цегельний заводи. «Городнянський механічний завод», харчовий комбінат, торфопідприємство, міжколгоспна будівельна організація, «Лісгоспзаг», комбінат побутового обслуговування.

Транспорт [ред.]

Неподалік від міста розташовувалася тренувальна авіаційна база Городня.

Культура та спорт [ред.]

5 загальноосвітніх і музична школи, лікарня, дитячий санаторій, будинок культури, 4 клуби, 2 бібліотеки, стадіон, міжрайонна школа садівників і лісоводів, «Городнянський музей» (народний історико—краєзнавчий). Виходить районна газета «Новини Городнянщини».

Люди [ред.]

Примітки [ред.]

Література [ред.]

Посилання [ред.]