Городні (архітектура)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оборонна стіна городища Біскупін з городен
Верхні (дитинець) й Нижні (острог) замки у Слуцьку, Білорусь, XVIII ст. На Верхнім замку ліворуч — стара дерев'яна стіна з городен

Городні — дерев'яно-земляне укріплення у вигляді пустотілої стіни, наповненої землею.[1][2] Це дерев'яно-земляна споруда, частина фортифікаційної споруди. З обох боків зруби були укріплені земляними укосами, які стримували розпір землі в нижніх частинах городень.[2] Таким чином створювалися великі земляні вали з крутими схилами.[2] Останні, в свою чергу, мали всередині субструкції для того, які підтримували крутизну схилів.[2] Верхні частини городень виступали над валом, тобто були стінами міста.[2] На них розташовувалися "заборола" — бойові майданчики з дерев'яними брустверами та щілинами для стрільби з лука.[2] Про такі заборола пише літопис від 1097 року:

«Мстиславу же хотящо стрЂлити» внезапу ударен бысть под пазуху стрЂлою, на заборолЂх сквозЂ дску скважнею».

Зверху заборола перекривалися дерев'яною покрівлею. Не виключено, що дерев'яні частини стін та заборола були обмазані глиною для запобігання пожежі під час штурму, а іноді побілені.[2]

Городні є головною частиною міських укріплень.[2] Являє собою чотиристінний зруб заповнений глиною, піском, камінням. Іноді внутрішній об'єм городні можна було використовувати як приміщення різного призначення. Стіни, що захищали місто, являли собою дубові зруби — городні, кожен зруб — із 12 комірок 3 на 3 м, засипаних ґрунтом.[3] Городні робилися в три ряди, зверху йшли забороли, бруствери із отворами для стрільби.[3] Будівництво, утримання і ремонт міських укріплень покладалися на городян, до робіт залучалися також навколишнє населення.[3]

Городні широко використовувалася в середньовічні часи у системі укріплень або для мостових устоїв.

В описі М.С. Грушевським південноруських замків XVI століття, які в своїй більшій кількості випадків були дерев'яними, стіни яких переривалися вежами, зазначається, що у вежах, крім приміщень для гармат, всередині веж бували й житлові кімнати, комірки, комори, склади бойових припасів.[4]

Китай-город — раніше Большой посад, а нині історичний район Москви всередині Китайгородської кріпосної стіни, прибудованої в 1538 році до кутових башт Московського Кремля: Беклемішевської та Арсенальної, ймовірно отримав назву від слова кітта. В енциклопедії Кюрінца і в перекладі її на російську мову в "Экономическом магазине" в статтях про кітти описуються їх різновидності. Під цим словом розуміється певний рід рідкої і в'язкої матерії, яка з'єднує жорсткі і тверді тіла, наприклад каміння між собою, дерево — дерев'яні кітти, а також скульптурні кітти, кітти для печей, заліза і хімічної посуди, і яка, не впитуючись в саме тіло будівельних матеріалів, на поверхні їх твердне, а затвердівши — ніякими рідинами більше не розчиняється.[5][6] По-суті, мова йде про клеї, замазки і гідравлічні розчини або гідравлічні добавки.

Інші значення слова «городні»[ред. | ред. код]

Городнею також називали:

  • Прясло дерев'яної стіни.
  • Зруб, розташований під землею.
  • Частину дерев'яного моста між биками.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Г. Івакін. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996. — С. 109-189. (Розділ III. Історична топографія пізньосередньовічного Києва)
  2. а б в г д е ж и 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1.
  3. а б в Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87.
  4. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — . — Львів: Видавництво "Світ", 2002 — .. — ISBN 966-603-223-5
    Т. 5 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, І. Гирич, О. Тодійчук. — Львів: Видавництво "Світ", 2003. — 592 с.: іл. — 7000 пр.. — (Серія "Історичні студії та розвідки" : 1888-1896). — ISBN 966-603-223-6. — 966-6063-276-7 (т. 5)
  5. Krünitz. T.39, с.218-286 [217]; О киттах или цементах [219]
  6. Экономический магазин, 1788, с.33 [219]

Література[ред. | ред. код]

  • Тимофієнко В. І., Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття, Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7

Див. також[ред. | ред. код]