Городовиков Ока Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Городовиков Ока Іванович
Oka Gorodovikov.jpg
Народився 1 жовтня 1879(1879-10-01)
Мокра Єльмута
Помер 26 листопада 1960(1960-11-26) (81 рік)
Москва
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Рід військ кавалерія
Роки служби 1918–1947
Звання Генерал-полковник Генерал-полковник
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Ока́ Іва́нович Городовико́в (1 жовтня 1879 — 26 листопада 1960), радянський кіннотник, генерал-полковник (1940). Герой Радянського Союзу (10 березня 1958), калмик за походженням. Його племінником був інший відомий радянський воєначальник — Басан Бадмиєвич Городовиков, син його брата Бадми Івановича Городовикова.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився на хуторі Мокра Єльмута на Дону в сім'ї бідного селянина, калмика Хабі Хардагі. З 8 років працював наймитом у панів, сторожив отари, прислуговував у буддійському монастирі, був помічником повара. Учасник Першої світової, старший унтер-офіцер. Повний Георгіївський кавалер. Під час Громадянської війни воював на боці червоних: командир ескадрону в полку Будьонного, потім командував полком, кавалерійською бригадою 1-ї Кінної армії, 4-ї і 6-ї кавалерійської дивізій у складі 1-шої кінної, в липні-серпні 1920 — 2-ю кінною армією. Брав участь у розгромі Врангеля і Махна. Закінчив вищі академічні курси (1923), курси вдосконалення вищого керівного складу (1927), курси при Військово-політичній академії (1930), Військову академію імені Фрунзе (1932). Був командиром 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, замісником командуючого Середньоазіатським військовим округом (1932-38 рр.). В 1938–1943 — генеральний інспектор кавалерії, з 1943 — замісник командуючого кавалерією.

Нагороди[ред.ред. код]

Орден Святого Георгія, 3 ордени Леніна, 6 орденів Червоного Прапора, орден Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалі.

Пам'ять[ред.ред. код]

Ім'ям Городовикова названі:

  • Місто Городовиковськ в Калмикії;
  • вулиця Городовикова в місті Липецьк;
  • вулиця Городовикова в місті Ростов-на-Дону;
  • вулиця Городовикова в місті Волгограді;
  • вулиця Городовикова в місті Хмельницькому;
  • вулиця Городовикова в місті Маріуполі;
  • вулиця Городовикова в місті Кривий Ріг;

На станції Волноваха Донецької залізниці розміщена меморіальна дошка.

Твори[ред.ред. код]

  • Конница прошлого и 2-я Конная в Северной Таврии. Ташкент, 1937.
  • В рядах Первой конной: рассказы конармейца. М.: Воениздат, 1939.
  • Конница в Отечественной войне. М., 1942.
  • Воспоминания. Элиста, 1969.
  • В боях и походах М 1969

Джерела[ред.ред. код]